про залишення позовної заяви без руху
29 жовтня 2024 року справа № 320/49141/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 20.06.2024 №187 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого відділу протидії корупції Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу протидії корупції Київського міського управління ДВД НП України з 21.06.2024;
- стягнути судові витрати на правову допомогу у сумі 20000 гривень.
Позовну заяву з додатками разом із заявою про забезпечення позову направлено позивачем на адресу суду засобами поштового зв'язку 25.07.2024, про що свідчить штамп АТ "Укрпошта", в якому документи надійшли на адресу суду.
Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем додано одну копію позовної заяви з додатками (для одного відповідача).
25.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Згідно із п.п.4-5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до пп.7 та 9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
У позовній заяві в якості відповідачів зазначені: відповідач-1 - Головне управління Національної поліції у місті Києві; відповідач - 2 - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 20.06.2024 №187 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого відділу протидії корупції Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу протидії корупції Київського міського управління ДВД НП України з 21.06.2024.
Отже вимог до відповідача-1 Головного управління Національної поліції у місті Києві позовна заява не містить.
При цьому, суд зазначає, що Київське міське управління ДВД НП України не є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у місті Києві, а є структурним підрозділом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, тому Головне управління Національної поліції у місті Києві не є належним відповідачем в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу протидії корупції Київського міського управління ДВД НП України з 21.06.2024.
Переведення позивача для подальшого проходження служби на підставі оспорюваного наказу від 20.06.2024 №187 о/с до Головного управління Національної поліції у місті Києві не утворює самостійних вимог до Головного управління Національної поліції у місті Києві, натомість є підставою для залучення Головного управління Національної поліції у місті Києві як третьої особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити суб'єктний склад учасників процесу, зокрема, відповідачів, або визначити позовні вимоги до обох відповідачів, вказаних у позовній заяві.
Недотримання позивачем даної вимоги, яка пред'являється до позовної заяви, не дозволяє суду в повній мірі здійснити підготовку справи для судового засідання та відповідно відкрити провадження у справі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій уточнити суб'єктний склад учасників процесу, зокрема, відповідачів, або визначити позовні вимоги до обох відповідачів, вказаних у позовній заяві.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.