29 жовтня 2024 року № 320/105/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Діски А.Б., розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та скасування наказу, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Міністерства освіти і науки України, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 14.09.2023 №285-а про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України;
- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату постановлення судового рішення по справі;
- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/105/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду надійшли клопотання представника Міністерства освіти і науки України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідно до яких останній вказує, що адміністративна справа №320/105/24, зважаючи на предмет публічно-правового спору, не відноситься до справ незначної складності, має важливе значення як для відповідача, так і для суспільства в цілому, враховуючи особливості правового регулювання спірних правовідносин, а отже, на думку відповідача, є підстави для проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Розглянувши вказані клопотання представника відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За правилами частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» Кодексу адміністративного судочинства України.
У своєму клопотанні представник відповідача зазначає, що дана справа не відноситься до справ незначеної складності зважаючи на предмет спору та особливості правового регулювання спірних правовідносин.
Такі твердження представника відповідача, суд не вважає достатніми підставами для проведення розгляду справи у судовому засіданні, а більше того у проведенні розгляду у порядку загального позовного провадження, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень та доказів також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Крім того, перелік спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження визначено частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте спір у цій справі не відноситься до спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження.
Стосовно доводів представника відповідача, що предмет даної справи має значний суспільний інтерес, суд зазначає, що такі доводи є суб'єктивною думкою останнього, що також не є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 05 квітня 2021 року у справі №420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
З урахуванням вищезазначених норм, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що з огляду на заявлені позовні вимоги, спір між сторонами не підпадає під перелік спорів, що мають розглядатися виключно в порядку загального позовного провадження. А тому, зважаючи на характер спірних правовідносин, обсяг наданих доказів та предмет доказування, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №320/105/24 у загальному позовному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 248, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотань представника Міністерства освіти і науки України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.
Копію ухвали направити відповідачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.