про повернення позовної заяви
28 жовтня 2024 року м. Київ № 320/29873/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання Миколаївською філією ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році на загальну суму 37 506,30 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.
У вказаній ухвалі зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Також у вказаній ухвалі встановлено наступне:
"Судом встановлено, що 14.07.2023 позивач вже звертався до Київського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 37 506,30 грн. Справі присвоєно номер судової справи №320/26593/23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №320/26593/23 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позову шляхом подачі доказів сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. 18.12.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі №320/26593/23 позовну заяву повернуто позивачу.
З КП "ДСС " вбачається, що ухвалу суду від 18.12.2023 про повернення позовної заяви позивачу доставлено до Електронного кабінету 21.12.2023.
Разом з тим, з моменту, коли позивач дізнався про повернення позовної заяви у справі №320/26593/23 (21.12.2023) до моменту звернення до суду із даним позовом (26.03.2024) пройшло більше 3-х місяців. Враховуючи, що останнім днем звернення до суду є 16.07.2023.".
До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що 20.03.2024 на рахунок позивача надійшли кошти для сплати судового збору для подання позовних заяв до роботодавців, які не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. Із зазначених коштів Позивач доплатив по 344,00 грн. для повторного подання 52 позовних заяв із загальною сплатою судового збору по 3028,00 грн по кожній справі. Зазначене, на думку позивача, свідчить, що він на час надання пропозицій до кошторису на 2023 рік не знав та і не міг знати про внесення змін до Закону № 875, не міг знати про значне збільшення кількості роботодавців, які не виконають норматив робочих місць у 2022 році тому не міг сформувати реальну потребу у видатках для сплати судового збору у 2023 році.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Необхідно зазначити про те, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Разом з тим, позивач, як при поданні позову, так і в межах встановленого у подальшому судом строку, не вказав підстав для поновлення строку звернення до суд та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Щодо доводів позивача про те, що невчасно надійшли кошти для сплати судового збору для подання позовних заяв до роботодавців, то суд уважає їх безпідставними, оскільки право на звернення до суду із позовом кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суд та не є такою, що пов'язана з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб'єктивними, стосуються виключно належної організації роботи в середині установи та залежать від волі керівника й працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з частинами 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом тримісячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 243, 248, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
2. Позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жук Р.В.