28 жовтня 2024 року м. Київ № 320/5444/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ржищівської міської ради
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 423 235,05 грн,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ржищівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 423 235,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у справі №374/136/16-а, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді Ржищівського міського голови. Оскільки позивача було звільнено незаконно з посади Ржищівського міського голови то він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 червня 2016 року по 02 жовтня 2020 року у розмірі 423 235 грн. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі.
21 серпня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Ржищівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15.02.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року прийнято справу №320/5444/21 до провадження судді Жукової Є.О.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 04 березня 2024 року по справі №320/5444/21 доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Куропата О.В. та Ржищівської міської ради 07 березня 2024 року.
04 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Ржищівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого ідентичний відзиву, що надійшов раніше.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ржищівського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Ржищівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області, про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та поновлення на роботі.
02 жовтня 2020 року Ржищівським міським судом Київської області прийнято рішення по справі №374/136/16-а, яким позов ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області, про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та поновлення на роботі задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення від 13 червня 2016 року позачергової сесії Ржищівської міської ради сьомого скликання № 336-17-07 «Про дострокове припинення повноважень Ржищівського міського голови ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді Ржищівського міського голови. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Ржищівського міського голови (а.с.7-20).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу Ржищівської міської ради задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Ржищівського міського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови. У решті судове рішення залишено без змін (а.с.21-23).
Таким чином, Ржищівський міський суд Київської області від 02 жовтня 2021 року у справі №374/136/16-а зобов'язав відповідача поновити позивача на вказаній посаді, однак судом не вирішувалося питання оплати вимушеного прогулу у справі №374/136/16-а і при поновленні його на роботі відповідачем оплата вимушеного прогулу не проведена.
Позивач вважаючи, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Ржищівська міська рада 13 червня 2016 року прийняла рішення №336-17-07 «Про дострокове припинення повноважень Ржищівського міського голови ОСОБА_1 ». (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за травень та квітень 2016 року.
Так, відповідно до довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-7, позивач отримав за квітень 2016 року 9 574,95грн (21 робочий день), за травень 2016 року 6 114,95 грн (19 робочих днів). Середня заробітна плата за два останні повні календарні місяці, що передували звільненню позивача складає 7 844,95 грн. (7 844,95 грн/40 робочі дні =196,12 грн).
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, в даному випадку з 13 черв 2016 року по 02 жовтня 2020 року.
Так, відповідно до листа Мінсоцполітики від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13, кількість робочих днів з 13 червня 2016 року по грудень 2016 року становить 141 день.
Крім того, відповідно до аналогічних листів Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13, а також розрахунку на 2018 згідно роз'яснення Міністерства від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103-17/214, кількість робочих днів у 2017 - 249 днів, у 2018 - 250 днів, у 2019 - 250 днів, у 2020 році - 189 днів.
Враховуючи день прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді - 02 жовтня 2020 року, кількість робочих днів в 2020 року складає 189 дні.
Отже, загальна кількість робочих днів з дати, наступної за днем звільнення позивача та по день прийняття рішення про поновлення на роботі складає: 141 + 249 +250 + 250 +189 = 1079 днів вимушеного прогулу.
Таким чином, за вказаних вище обставин, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу позивачу становить 211 613,48 грн (196,12 грн х 1079 днів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, що має наслідком задоволення адміністративного позову частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат в частині сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Ржищівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2016 року по 02 жовтня 2020 року у розмірі 211 613 (двісті одинадцять тисяч шістсот тринадцять) гривень 48 копійок.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.