28 жовтня 2024 року м. Київ № 320/1781/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо визначення вислуги років ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги років із включенням до неї навчання у вищих навчальних закладах станом на 10 лютого 2020 року;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправильно обрахував вислугу років без врахування строку навчання у вищому навчальному закладі. Вказані дії відповідача спричинили моральні страждання позивача та завдали йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 03 березня 2020 року відкрито провадження у справі.
22 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а під час проходження служби ОСОБА_1 був підпорядкований своєму безпосередньому командиру, а саме військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 майору ОСОБА_2 Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем по цій справі. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15 лютого 2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року справу №320/1781/20 прийнято до провадження судді Жукової Є.О.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 05 березня 2024 року у справі №320/1781/20 доставлено до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 07 березня 2024 року.
Правом надання відповіді на відзив згідно положень статті 163 КАС України позивач не скористалась.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Богуслаєвським РВ УМВС України в Київській області 05 січня 1998 року (а.с.26-27).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 14 березня 2016 року ОСОБА_1 є має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій(а.с.9).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 лютого 2020 року №19 майора ОСОБА_1 , начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого у наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №26 від 28 січня 2020 року у запас (у зв'язку із закінченням строку контракту), з 10 лютого 2020 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вислуга років станом на 10 лютого 2020 року складає: календарна - 7 років 03 місяців 00 днів, пільгова - 1 рік 03 місяці 10 днів, загальна - 8 років 06 місяців 10 днів (а.с.3-4).
Вважаючи, що відповідачем при його звільненні з військової служби протиправно не зараховано до вислуги років періодів його навчання у вищих навчальних закладах, у зв'язку із чим йому також спричинено моральну шкоду у розмірі 10 000грн, звернувся до суду із цим позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Пунктом 2 Порядку №393 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті “ж» статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом “а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу ІV Порядку №260 Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:
зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами);
проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);
проходження військової служби під час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Пунктом 6 розділу ІV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Оголошення вислуги років для командира військової частини здійснюється наказом вищого командира за підпорядкованістю.
Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 неправильно обрахувала вислугу років позивача він звернувся до суду із позовом.
Як вбачається з матеріалів справи позивача звільнено 10 лютого 2020 року з військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, у даному конкретному випадку, вирішення питання щодо обрахунку вислугу років позивача не належить до ВЧ НОМЕР_1 так як позивач не проходив службу в цій військовій частині, і нею не здійснювався відповідний обрахунок вислуги років, а здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 не є відповідачем в цій справі.
При цьому, порядок заміни неналежної сторони в адміністративній справі регламентований статтею 48 КАС України.
Частинами третьою - шостою статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Зміст наведених вище положень статті 48 КАС України свідчить на користь того, що питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача вирішується судом у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо зарахування до вислуги років періодів навчання позивача у вищих навчальних закладах, що є предметом спору у цій справі. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовив позивачу в зарахуванні до вислуги років періодів його навчання.
Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_5 будь-яких спірних правовідносин.
Натомість, доводи позовної заяви ґрунтуються, зокрема, на тому, що саме Військова частина НОМЕР_1 і є органом, який повинен обрахувати вислугу років відповідно до діючого законодавства.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для заміни в цій судовій справі первісного відповідача Військової частини НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спірні рішення повинні оцінюватися на відповідність дотримання принципу законності. Такий принцип відображено у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року, по справі №П/9901/5/181800/399/17, обов'язковою умовою надання правового захисту судом е наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, при вирішенні даної справи по суті суд виходить з того, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зазначає, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом при розгляді даної справи, оскільки стосуються особи, яка не є стороною по справі, а тому і законність їх дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із позовом до належного відповідача та клопотанням про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.