25 жовтня 2024 року Київ № 640/25651/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
на виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 640/25651/21.
За результатом автоматизованого розподілу заяву разом зі справою передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022, що набрало законної сили 16.08.2022, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» про розмір грошового забезпечення від 02.07.2021 №1650.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» про розмір грошового забезпечення від 02.07.2021 №1650.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
У матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивач виконавчого листа та звернення до органів ДВС з метою його примусового виконання.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
За правилами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом із тим, представник позивача про необхідність встановлення судового контролю, окрім того, що відповідач повідомляв про наміри оскаржити рішення суду в апеляційному порядку, однак таким правом не скористався, а також щодо використання всіх, на думку представника, форм і способів захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення шляхом звернення зі скаргами на дії відповідача до Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України, Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і Міністерства внутрішніх справ України, взагалі не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.
Крім того суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При вирішенні цієї заяви, суд звертає увагу на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і, зазвичай, саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт.
Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі, за загальним правилом, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в його постановах від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, від 09.12.2020 у справі № 361/1495/16-а, у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а та в ухвалах від 10.12.2018 у справі № 807/2358/15, від 17.10.2019 у справі № 826/12592/14.
За наведеного, підстав для зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд не вбачає.
При цьому, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідного органу державної виконавчої служби з метою примусового виконання цього рішення суду.
Керуючись статтями 30, 243, 248, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративну справу прийняти до свого провадження.
У задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.