про відмову в забезпеченні позову
25 жовтня 2024 року м. Київ 320/48994/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши заяву представника E.S. Mining Company Limited про забезпечення позову до подання позову
E.S. Mining Company Limited звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову E.S. Mining Company Limited подання шляхом:
- зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України №460 від 07.10.2024 «Про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами» в частині внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами відповідно до статті 16-5 Кодексу України про надра за пунктом 4 додатку до цього наказу «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами щодо внесення змін згідно зі статтею 16-5 Кодексу України про надра», а саме щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997;
- заборони Державній службі геології та надр України (ідентифікаційний код 37536031,місцезнаходження: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16), посадовим особам Державної служби геології та надр України вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997;
- заборони Державній службі геології та надр України (ідентифікаційний код 37536031,місцезнаходження: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16), посадовим особам Державної служби геології та надр України підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997;
- заборони Державній службі геології та надр України (ідентифікаційний код 37536031,місцезнаходження: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16), посадовим особам Державної служби геології та надр України приймати до розгляду заяви фізичних осіб та/або суб'єктів господарювання про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997;
- заборони Державній службі геології та надр України (ідентифікаційний код 37536031,місцезнаходження: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16), посадовим особам Державної служби геології та надр України вчиняти дії та /або примати рішення, накази щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
25 жовтня 2024 року зазначену заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову заявник зазначає, що наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) №460 від 07.10.2024 року «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997, в частині зміни його власника, що порушує санкції Ради національної безпеки та оборони України, запроваджені рішенням від 12.05.2023, яке введено в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 та порядку внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, визначеним ст. 16-3 Кодексу України про надра та призводить до грубого порушення прав заявника.
Заявник вказує, дійсним власником права користування та надрокористувачем за спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997 є AT «Малинський каменедробильний завод», що є активом кінцевого бенефіціарного власника, до яких застосовано санкції РНБО. E.S. Mining Company Limited є акціонером AT «Коростенський кар'єр» та готує позов до Держгеонадра про визнання протиправним пункту 1 наказу №460 від 07.10.2024 року «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до статті 16-5 Кодексу України про надра за пунктами 5, 6 додатку до цього наказу «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами щодо внесення змін згідно зі статтею 16-5 Кодексу України про надра» та скасувати внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997
За посиланнями заявника, реалізація Держгеонадра наказу №460 від 07.10.2024 року та подальші дії Держгеонадра вчинені по відношенню до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 можуть завдати непоправної шкоди Заявнику, AT «Малинський каменедробильний завод», кінцевому бенефіціарному власнику названого товариства, для усунення якої доведеться прикласти значних зусиль.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В той же час, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
В той же час, наявність ознак протиправності дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
У задоволенні заяви E.S. Mining Company Limited про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.