25 жовтня 2024 року справа №320/39036/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 01.08.2024 в особі представника - адвоката Ільницького О.О. звернувся через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований 17.08.2024, автоматизований розподіл здійснено 19.08.2024) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) із розгляду та прийняття рішення за заявою позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, від 20.05.2024, направлену поштовим відправленням №0312720216894 від 22.05.2024, та оформлення відстрочки за такою заявою;
- зобов'язати відповідача (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та оформити її шляхом надання довідки за формою, визначеною у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та шляхом внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 34 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Ухвалою від 29.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Крім того, ухвалою від 29.08.2024 заяву позивача про забезпечення позову - задоволено частково; заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/39036/24.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, проте відповідачем безпідставно відмовлено в реалізації вказаного права, без фактичного розгляду по суті заяв про відстрочку і доданих до них документів.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавав, натомість направив письмові пояснення, у яких вказав на те, що позивач має застарілі дані у військово-обліковому документі і він не надав такий документ, з якого можливо було б встановити місце перебування на військовому обліку. Також зазначив, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.102-107).
Як вбачається із примірника медичного висновку комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №59/599 від 21.11.2023 (а.с.34) та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2012 (а.с.33), ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , у якого наявне захворювання, що відповідає розділу F пункту 3 підпункту 3.6 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання відстрочки на підставі факту виховання дитини з інвалідністю до 18 років.
Так, 24.01.2024 позивач, як видно з матеріалів справи, вперше звернувся із заявою про надання відстрочки, яку було направлено засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення. До заяви додано, зокрема, нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України, нотаріально посвідчену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, акт комісії ПП «УЦУН», нотаріально посвідчений переклад свідоцтва про шлюб, інформацію про задеклароване/зареєстроване місце проживання, нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, нотаріально посвідчену копію медичного висновку КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», нотаріально посвідчено копію посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським УСЗН від 23.12.2023, нотаріально посвідчену копію довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 21.11.2023 (а.с.53-55).
У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.03.2024 на вказану заяву зазначено, що при зверненні із заявою про надання відстрочки не надано копії військово-облікового документа на підтвердження дійсності перебування на військовому обліку взагалі, і в ІНФОРМАЦІЯ_7 зокрема. У зв'язку із цим, відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також повідомлено, що після усунення таких недоліків можна повторно звернутися із заявою про надання відстрочки, яка буде розглянута по суті (а.с.117). При цьому, рішення про відмову як позивачу, так і суду - не надано.
У відповідях ІНФОРМАЦІЯ_6 на адвокатські запити від 13.03.2024, від 13.03.2024, від 09.05.2024, від 21.05.2024 повідомлено про надання 21.03.2024 письмової відповіді про відмову у наданні відстрочки (а.с110зв.,111,119,120).
15.05.2024 ОСОБА_1 повторно направив заяву про оформлення відстрочки (вих.№1-15/05 від 15.05.2024), до якої додав, у тому числі, копію військового квитка та витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 29.04.2024 стосовно себе (а.с.61-63). Така заява отримана відповідачем 20.05.2024 (а.с.67).
22.05.2024 на адресу відповідача поштовим відправлення (цінним листом з описом вкладення) № 0312720216894 направлено заяву позивача від 20.05.2024 про надання та оформлення відстрочки на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заповнену у відповідності до додатку №4 до Порядку №569, заяву про оформлення відстрочки від 21.05.2024 вих.№1-21/05 довільного формату, а також нотаріально посвідчену копію медичного висновку КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 59/599 від 21.11.2023 і нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.29-34).
На підтвердження такого направлення позивач надав опис вкладення у цінний лист (а.с.35) та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0312720216894 (а.с.36). З останнього вбачається, що представником відповідача отримані перераховані документи 23.05.2024.
Однак, у відповіді №5267 від 01.06.2024 на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 знову повідомив про розгляд заяви і надання відповіді про це 21.03.2024; стосовно заяви від 20.05.2024 жодної інформації відповідач не вказав (а.с.41).
У відповіді №5929 від 17.06.2024 відповідач запропонував, з метою реалізації права позивача на отримання відстрочки та її належного оформлення і наявності підстав, звернутися у спосіб, передбачений Порядком №560 до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.122).
У відповіді від 18.06.2024 №6028 продубльована вищевикладена пропозиція (а.с.52).
У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.06.2024 №6144, наданої на адвокатський запит від 14.06.2024, зазначено про реєстрацію заяви ОСОБА_1 20.05.2024 за вх. №І/1173, а комісія щодо розгляду питань про надання відстрочки створена 23.05.2024 (а.с.43).
У той же час, суд звертає увагу, що заява позивача відправлялася засобами поштового зв'язку 22.05.2024 і отримана представником відповідача 23.05.2024 (а.с.43).
У відповіді від 12.07.2024 №6872 на адвокатський запит про розгляд заяви з вих. №1-21/05 від 21.05.2024 відповідач послався на відповідь від 01.06.2024, стверджуючи, що відповідь вже була надана. Також зазначено, що до додатків заяви ОСОБА_1 не додані належним чином засвідчені документи, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (а.с.38).
До того ж, у відповіді на адвокатський запит від 07.08.2024 відповідач повідомив, що ним 22.04.2024 було скеровано звернення до начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві про доставлення ОСОБА_1 , як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також вказано про неможливість надати документальне підтвердження щодо підстав внесення звернення через відсутність відповідних матеріалів у розпорядженні (а.с.126).
Судом досліджено примірник військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.25-28), виданого 11.11.1997 ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також, як вбачається витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 29.04.2024 (а.с.102), ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 .
На підтвердження уточнення облікових даних через електронний кабінет військовозобов'язаного, позивач надав відповідний витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 02.09.2024 (а.с.107), з якого видно, що ОСОБА_1 уточнив облікові дані 19.05.2024.
Тобто, на час направлення заяви про надання відстрочки від 20.05.2024 позивач оновив облікові дані, а відповідач разом із заявою від 15.05.2024 отримав докази перебування ОСОБА_1 на обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
При цьому, за весь час, починаючи з січня 2024 року юридично значимого рішення за результатами розгляду заяви про відстрочку - не прийнято. Також суд звертає увагу, що відповідач не заперечував направлення відповідних заяв про відстрочку безпосередньо позивачем.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII).
Як закріплено у статті 1 Закон №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом частини шостої цієї ж статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Як закріплено у статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені у статті 23 Закону №3543-XII.
Так, за нормами пункту 5 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
За правилами частини сьомої цієї ж статті перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
За положеннями частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.05.2024 №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560).
За нормами пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За положеннями пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
У відповідності до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За нормами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як закріплено у пункті 5 частини першої додатку 5 до Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку чоловіка, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, є: для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.05.2024 № 152 створено комісію при ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.44-45). Головою комісії призначено начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 або особу, що тимчасово виконує обов'язки начальника за посадою.
У відповідності до пункту 2 названого наказу комісія проводить діяльність у формі засідань. Рішення комісії оформлюється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії.
Засідання комісії проводяться з періодичністю, необхідною для забезпечення дотримання визначених Порядком строків розгляду заяв.
На підставі з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до таких висновків.
Таким чином і на час звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із первинною заявою, а також у подальшому із другою і третьою заявами про надання відстрочки саме до повноважень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить обов'язок прийняття рішення про відстрочку від призову (позитивне або відмова).
У спірному випадку, відповідач на заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав, юридично значимого рішення не прийняв, у листі від 21.03.2024 стосовно поданої у січні 2024 року заяви вказав про відмову у наданні відстрочки, відповідного рішення за результатами розгляду не надано. Що ж до заяв від 15.05.2024 та від 20.05.2024, то так само жодного передбаченого законодавцем рішення, як то про задоволення або ж про відмову у задоволенні - відповідачем не винесено.
У той же час, суд звертає увагу, що відповідач повинен був розглянути, зокрема і заяву від 20.05.2024, із урахуванням додаткових документів про надання відстрочки, врахувати у тому числі і наявні у його розпорядженні подані разом із попередніми заявами документи.
При цьому, порядок розгляду відповідних заяв саме комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою якої є начальник такого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звільняє відповідача від виконання відповідного обов'язку по розгляду. Тим більш, що заява позивача від 20.05.2024 адресована голові відповідної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.29), складена за формою, передбаченою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560; до такої заяви додано і заяву довільної форми із детальним описом обставин про оформлення відстрочки, де адресатом вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу, що у письмових поясненнях відповідач зазначав, що ОСОБА_1 має застарілі дані у військово-обліковому документі, а також про те, що військовозобов'язаним не надано військово-облікового документу, з якого можливо було б встановити місце перебування на військовому обліку. Разом із тим, як зазначалося вище, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки позивач оновив облікові дані, а також подавав відповідачу витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з якого вбачається перебування позивача на обліку саме у відповідача.
Суд наголошує, що у спірних відносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Разом із тим, фактично у цій ситуації ІНФОРМАЦІЯ_2 саме утримався від прийняття рішення, не надав доказів розгляду заяви позивача про надання відстрочки по суті.
У той же час, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного суду України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Однак поведінка відповідача у цьому випадку не відповідає перерахованим вище критеріям.
Також суд зазначає, що заява позивача про відстрочку від 20.05.2024, подана на адресу голови комісії, до неї додано і заяву від 21.05.2024 про відстрочку до ІНФОРМАЦІЯ_6 , коли відповідна комісія ще створена не була, отримані названі документи відповідачем у перший день роботи комісії (тобто вбачається, що позивач намагався подати всі можливі варінти заяв для їх прийняття до розгляду), відповідна комісія діє саме при ІНФОРМАЦІЯ_7 , головою комісії є начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ; тому суд резюмує, що відповідна заява про відстрочку направлена належним адресатам. Так само ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем у справі.
У зв'язку із викладеним, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період із розгляду та прийняття рішення за заявою позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, від 20.05.2024, направлену поштовим відправленням №0312720216894 від 22.05.2024.
Разом із тим, відповідачем не було розглянуте питання надання такої відстрочки по суті, отже суд вважає передчасною заявлену вимогу про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із оформленням шляхом надання відповідної довідки та внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також суд звертає увагу, що у розпорядженні відповідача перебувають і додані до заяв про відстрочку позивача від 24.01.2024 та від 15.05.2024 документи.
За наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення за результатом такого розгляду, згідно Порядку №560, із урахуванням висновків суду та поданих до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 документів.
У позовній заяві ОСОБА_1 також висловив прохання визначити позивачу строк для виконання рішення суду; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення; постановити окрему ухвалу щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню і направити її на адресу керівника Міністерства оборони України, і окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності начальника відповідача і направити її на адресу ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Стосовно прохання про постановлення окремої ухвали.
За змістом частин першої-третьої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Таким чином, постановлення окремих ухвал є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується ним на власний розсуд за наявності відповідних передумов. На цей час застосування таких повноважень суд не вважає необхідним.
Так само суд не вбачає підстав для визначення строку виконання у 10 днів після набрання рішенням суду законної сили, можливість чого закраплена положеннями частини шостої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства.
У частині прохання подати звіт про виконання рішення суд зазначає таке.
За змістом частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа №823/1265/16; провадження №К/9901/16261/18).
У постанові від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що закріплені у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Тобто правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Така ж правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 та від 23.12.2020 у справі №704/1167/19.
Суд зазначає, що лише прийняття рішення зобов'язального характеру не є безумовною підставою для встановлення у справі судового контролю, а наявність передумов для встановлення такого контролю має підтверджуватися належними та допустимими доказами. Однак, такі докази позивачем надані не були.
У зв'язку із цим, суд не вбачає на цей час підстав для зобов'язання відповідача подати відповідний звіт.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з квитанції від 01.08.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи обсяг задоволених вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) із розгляду та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, від 20.05.2024, направлену поштовим відправленням №0312720216894 від 22.05.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024, направлену поштовим відправленням №0312720216894 від 22.05.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, та прийняти рішення по суті поданої заяви, згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, із урахуванням висновків суду та поданих до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 документів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.