24 жовтня 2024 року м. Київ № 640/11324/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду,
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 в справі №640/25214/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 19 листопада 2019 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 в справі №640/25214/19 про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 19 листопада 2019 року за період з 06.08.2021 по 22.06.2022 в розмірі 309 185,63 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскільки відповідач не виконував рішення суду в справі №640/25214/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, останній у силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) має право на отримання середнього заробітку за час невиконання (затримки виконання) такого судового рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на посаді матеріальний закон пов'язує із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого з роботи. Водночас, наказ про поновлення позивача на посаді не видавався відповідачем, оскільки постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №640/25214/19 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міст Києва від 17.03.2021, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2022 відмолено у відкритті провадження по справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2022 в частині відмови у відкритті провадження у справі щодо позовної вимоги про стягнення з Офісу Генерального прокурора користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 в справі №640/25214/19 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу розподілено на суддю Григоровича П.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2022 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/11324/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Журавлю В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/11324/22. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
27.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/11324/22. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Наказом Генерального прокурора від 14.11.2019 №1489ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.11.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 14 листопада 2019 року № 1489ц. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 1 від 29 жовтня 2019 року № 30 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 19.11.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.11.2019 по 05.08.2021 у розмірі 598784 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 84 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
08.09.2021 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №640/25214/19.
Ураховуючи, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №640/25214/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді станом на час звернення до суду з цим позовом не було виконане, позивач звернувся до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і боржник.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Також і частиною 8 статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Отже законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
За змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права Верховний Суд виклав також у постановах від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 17.09.2020 у справі №130/2249/15-ц.
Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду потрібно встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення установити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
З матеріалів справи вбачається, що не заперечується сторонами, відповідачем не приймалось наказу щодо поновлення позивача на посаді.
Тобто, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 19.11.2019 була не виконана відповідачем.
Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 23.06.2022 Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021.
Отже, Верховним Судом скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, якою було поновлено позивача на роботі.
Таким чином, наказ Генерального прокурора від 14.11.2019 №1489ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.11.2019 є чинним.
Приписи статті 236 КЗпП України, які визначають оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, встановлюють, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Положення статті 236 КЗпП України є логічним і справедливим продовженням захисту порушених прав незаконно звільненої особи у разі затримки таким органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Оскільки постановою Верховного Суду встановлено законне звільнення позивача із займаної посади, то відповідно відсутнє порушення прав позивача щодо затримки відповідачем виконання рішення про поновлення на роботі і як наслідок стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частиною першою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VI. Судові витрати.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.