24 жовтня 2024 року Київ № 320/19213/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Воронкової О.І. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 3).
Просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.01.2024 № 262240024176 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.01.2024 № 262240024176 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу періоду роботи по Списку № 2 з 01.10.1990 по 25.07.2018, починаючи з 24.11.2023 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи по списку № 2 з 01.10.1990 по 25.07.2018 до пільгового стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.11.2023.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення пенсії за віком з 24.11.2023 на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу періоду роботи по списку № 2 з 01.10.1990 по 25.07.2018, проте відповідачем 2 та відповідачем 3 прийняті рішення про відмову у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду. Позивач зазначає, що вказані періоди роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, проте не були враховані відповідачами.
Ухвалою суду від 08.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач 3 надіслав до суду відзив на позовну заяву з матеріалами пенсійної справи позивача. Зазначили, що заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та правомірно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з наступним. Пільговий стаж позивача не підтверджений. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.10.1990 по 25.07.2018 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній № 42А9/020/82 від 14.05.2020, оскільки до документів електронної пенсійної справи долучені копії наказів про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці № 170 від 19.10.1994, № 431 від 05.09.1999, № 189 від 03.12.2004, № 211 від 02.10.2009, № 980 від 03.10.2014, які не завірені у встановленому порядку. Відповідно до поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у позивача відсутнє. Оскільки спірний період не підтверджений результатами атестації робочих місць, його не було зараховано позивачу.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, за результатами вивчення змісту якого судом установлено, що відповідач 1 позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити за відсутності підстав для призначення пенсії позивачу.
Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії СО279386.
Як видно з посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач є учасником бойових дій.
03.01.2024 ОСОБА_1 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 10.01.2024 № 262240024176 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішення зазначено, що що вік позивача - 55 років. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.10.1990 по 25.07.2018 відповідно до пільгової довідки від 14.05.2020 № 42А9/020/82, оскільки посада, зазначена в пільговій довідці, не відповідає посадам відповідно до постанови про затвердження Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Також зазначено, що в наданих документах щодо атестації робочих місць відповідно до наказу № 170 від 19.10.1994, № 189 від 03.12.2004 не прослідковується, відповідно до яких саме Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (список № 1 чи список № 2) атестовано робочі місця. Додатково зазначено, що додані копії документів не завірено належним чином. Пільговий стаж по списку № 2 не підтверджено. Загальний страховий стаж складає 38 років 9 місяців 18 днів.
У зв'язку з наведеним, було вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгової роботи. Заявник не працює. На обліку в територіальних органах ПФУ не перебуває та пенсію не отримує. Матиме право на пенсійну виплату з 24.11.2028.
19.01.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначенням пенсії.
За принципом екстериторіальності, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 25.01.2024 № 262240024176, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Зміст рішення від 25.01.2024 № 262240024176 та підстави відмови у призначенні пенсії позивачу аналогічні раніше ухваленому рішенню від 10.01.2024 № 262240024176.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача 2 та відповідача 3 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість, у силу вимог пункту 2 частини другої статті 114 Закон № 1058- IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За нормами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За положеннями пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд уважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи, відповідачі 2 та 3 вказували, що вік позивача - 55 років. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.10.1990 по 25.07.2018 відповідно до пільгової довідки від 14.05.2020 № 42А9/020/82, оскільки посада, зазначена в пільговій довідці, не відповідає посадам відповідно до постанови про затвердження Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зазначено також, що в наданих документах щодо атестації робочих місць відповідно до наказу № 170 від 19.10.1994, № 189 від 03.12.2004 не прослідковується, відповідно до яких саме Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (список № 1 чи список № 2) атестовано робочі місця. Додатково зазначили, що додані копії документів не завірено належним чином. Пільговий стаж по списку № 2 не підтверджено. Загальний страховий стаж складає 38 років 9 місяців 18 днів.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.07.1985 містяться такі записи:
- 01.10.1990 - переведений в котлотурбінний цех слюсарем 5 групи по обслуговуванню обладнання котлотурбінного цеху (наказ № 729-к від 01.10.1990);
- 28.02.2011 - переведений в котлотурбінний цех слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій (котлотурбінного цеху) 5 групи кваліфікації (наказ № 408-ос від 28.02.2011);
- 01.10.2012 - переведений до структурного відокремленого підрозділу Київські «ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» (наказ № 580-ос від 01.10.2012);
- 01.10.2012 - переведений на посаду слюсаря з обслуговування устаткування електростанцій (котлотурбінного цеху) 5 групи кваліфікації (наказ № 306-п від 01.10.2012);
- 20.03.2017 - переведений на посаду машиніста (наказ № 911-п від 20.03.2017);
- 25.07.2018 - звільнений у зв'язку з переведенням (наказ № 473-п від 23.07.2018).
Достовірність наведених записів сумніву не викликає.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те що період його роботи з 01.10.1990 по 25.07.2018 підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2.
Крім того, на підтвердження наявного пільгового стажу позивачем була надана довідка АТ «К.ЕНЕРГО» від 14.05.2020 № 42А9/020/82 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана позивачу. Із довідки вбачається, що позивач працював повний робочий день в «Київська теплоелектроцентраль № 5», ВЕО «Київенерго», АЕК «Київенерго», СВП «Київські ТЕЦ», ПАТ «Київенерго», котлотурбінний цех у період із 01.10.1990 по 25.07.2018 та виконував такі роботи: здійснював експлуатаційно-ремонтне обслуговування котельного, турбінного і допоміжного устаткування на електростанції, забезпечував режим роботи котлів із заданим графіком навантаження, експлуатаційне обслуговування агрегатів і забезпечував їхню надійну та економічну роботу, здійснював пуск, зупинку, випробування, опресування устаткування, що обслуговується, і перемикання в теплових схемах, контролював показання засобів вимірювання, роботу автоматичних регуляторів і сигналізації, ліквідував аварійні ситуації, виявляв несправності в роботі устаткування і вживав заходів щодо їх усунення, здійснював виведення устаткування в ремонт. За професією, посадою - слюсар з обслуговування устаткування котлотурбінного цеху, слюсар з обслуговування устаткування електростанцій (котлотурбінного цеху), машиніст котлів, що передбачена списком № 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, розділ ХІV, пункт «а» за період з 01.10.1990 по 25.01.1991; постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, розділ ХІІІ, пункт «а», позиція 214000а-18455 за період з 26.01.1991 по 10.03.1994; постанови Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162, розділ ХІІІ, пункту «а», позиція 214000а-18455 за період з 11.03.1994 по 15.01.2003; постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділ ХІІІ, пункту «а», позиція 13а-3б за період з 16.01.2003 по 02.08.2016 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, розділ ХІІІ, за період з 03.08.2016 по 25.07.2018.
Щодо атестації робочих місць, суд зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а виснувала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
Із урахуванням викладеного, відмова відповідачів щодо призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у т.ч. у зв'язку з не проведенням атестації робочих місць, є протиправною.
Щодо дати, з якої позивач набув права на призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ураховуючи первинну дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 03.01.2024, та дату народження позивача - 23.11.1968, суд доходить висновку про те, що пенсію за віком слід призначити саме з 24.11.2023.
Підсумовуючи викладене, суд уважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.01.2024 № 262240024176 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.01.2024 № 262240024176 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи по списку № 2 з 01.10.1990 по 25.07.2018 до пільгового стажу та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.11.2023.
Згідно із часиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи те що, відповідачами 2 та 3 не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344; місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) від 10.01.2024 № 262240024176 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) від 25.01.2024 № 262240024176 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) зарахувати період роботи по списку № 2 з 01.10.1990 по 25.07.2018 до пільгового стажу та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.11.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.