28 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/24381/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому в повному обсязі додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуванню безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначає, що у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, проте додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі також - Постанова № 168), з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах йому відповідачем протиправно виплачена не була.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, разом з тим у заяві на виконання вимог ухвали суду щодо подання додаткових доказів проти доводів та вимог позовної заяви заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на відсутність правових підстав для виплати позивачу спірної додаткової винагороди.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У зв'язку з вказаним позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн., встановленої Постановою № 168, за вказані вище періоди, однак відповідачем не проведено нарахування і виплати такої винагороди, як і не надано відповіді на заяву.
Не погоджуючись з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень по виплаті йому додаткової винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовців в тому числі під час дії воєнного стану регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
За приписами статті 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо порядку та умов призначення і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України врегульовано приписами Постанови № 168.
Так, пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.
Разом з тим, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування йому додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.
При цьому, суд враховує, що пунктом 3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 за №248/1298 (далі-Телеграма) визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
В пункті 4 Телеграми зазначено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Суть спірних відносин між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебування безпосередньо в таких районах у період здійснення зазначених заходів у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023.
При цьому, обставина безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) та його перебування безпосередньо в таких районах у період здійснення зазначених заходів у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2023 № 11/кп (підстава: бойове розпорядження № 1003 від 22.12.2022, рапорт № 192 від 10.01.2023, посвідчення про відрядження № 520/кп-542/кп від 26.12.2022), від 15.01.2023 № 16/кп (підстава: бойове розпорядження № 62 від 12.01.2023, рапорт №320/кп від 14.01.2023, посвідчення про відрядження №146-160/кп від 15.01.2023), від 22.03.2023 № 85/кп (підстава: бойове розпорядження №381 від 21.03.2023, рапорт №1948/кп від 22.03.2023), від 22.01.2023 № 23/кп (підстава: бойове розпорядження № 62 від 12.01.2023, рапорт №515/кп від 22.01.2023, посвідчення про відрядження №146-160/кп від 15.01.2023), а також довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2024 за № 2006.
Водночас, наявна у справі інформаційна довідка Військової частини НОМЕР_1 про нараховуване та виплачуване позивачеві у період з січня по травень 2023 року грошове забезпечення свідчить про те, що додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. йому у цей період не нараховувалась та не виплачувалась.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 протягом заявленого в межах розгляду даної справи періоду приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, як вказує відповідач у заяві від 08.08.2024, станом на січень, лютий, березень 2023 року підрозділи та військові частини, що входять до складу Військової частини НОМЕР_1 , виконували бойові завдання у районі, до складу якого входили такі території Чугуївського району Харківської області: Вовчанська міська територіальна громада, Старосалтівська селищна територіальна громада, Печенізька селищна територіальна громада.
В свою чергу, АДРЕСА_1 , де позивач у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, входить до складу Печенізької селищної громади Чугуївського району Харківської області.
Водночас, райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року було визначено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року №26. Райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 лютий 2023 по 25 лютого 2023 було визначено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01 березня 2023 року №52. Райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року було визначено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01 квітня 2023 року №89.
Із зазначених наказів, копії яких долучені до матеріалів справи, слідує, що вказані вище територіальні громади (Вовчанська міська територіальна громада, Старосалтівська селищна територіальна громада, Печенізька селищна територіальна громада та безпосередньо н.п. Мартове) не віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій.
З огляду на викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено виконання ним у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023 завдань, за які передбачена виплата підвищеної додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн.
Підтвердженням цього є й те, що командиром підрозділу до управління Військової частини НОМЕР_1 не подавалися рапорти або інші документи, які б свідчили про безпосередню участь головного сержанта ОСОБА_1 та його підрозділу у виконанні завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Отже, встановлені у даній справі обставини не дають підстав для висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн. у періоди з 11.01.2023 по 15.03.2023 та з 22.03.2023 по 24.03.2023, оскільки таке право не підтверджено належними та допустимими документальними доказами, відповідно до положень Постанови № 168 та рішень Міністра оборони України.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат та прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242 - 246, 247, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
28.10.24