Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2024 року Справа№200/6325/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 056650010758 від 09.09.2024 року, що було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за заявою відповідача про призначення пенсії за віком від 02.09.2024 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 02.09.2024 року відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року), зарахувавши до страхового стажу періоди з 19.08.1991 року по 11.10.1992 року, з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року, з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким зміни до пункту б статті 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними, позивач звернулася до Пенсійного фонду шляхом подання заяви від 02.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначала, що на день подання заяви про призначення пенсії за віком позивач досягла 50 років, пільговий стаж по Списку №2 становить 29 років 02 місяців 09 днів, загальний трудовий стаж 30 років 07 місяців 27 днів. Вважає, що вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень п.б ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року за №213-VIII. Проте відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, яким, зокрема, підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах до 55 років. Отже, оскаржуване рішення, на думку позивача, є протиправним та незаконним, порушує її права та інтереси, тому підлягає скасуванню.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач на дату звернення до Пенсійного фонду не досягла віку передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме 55 років. Вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії 51 рік страховий стаж становив 30 років 07 місяців 27 днів, з них пільговий стаж роботи за списком № 2 29 років 02 місяців 09 днів. Крім того, вважає, що дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 не поширюється на ст.114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки Конституційним Судом не розглядалось питання та не приймалося рішення щодо відповідності Конституції даної статті Закону. Крім того, рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано для вирішення питання призначення пенсії позивачці, оскільки норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 11.10.2017 року.
Тому, стверджував, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються виключно положеннями статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою суду від 13 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідачів.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.09.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 09.09.2024 року № 056650010758.
Вказане рішення мотивовано тим, що пенсійний вік, визначений статтею 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 55 років. Необхідний страховий стаж визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону (Список №2) становить 25 років, а пільговий стаж 10 років. Страховий стаж заявниці 30 років 07 місяців 27 днів. Пільговий стаж особи становить 29 років 02 місяців 09 днів. Отже відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 ст.114 Закону за відсутності необхідного пенсійного віку.
З копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 підтверджується зміна прізвища позивача з ОСОБА_4 на ОСОБА_5.
У трудовій книжці серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 наявні записи про трудову діяльність, зокрема:
- з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року учнем машиніста приймальної машини на період практики у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року пробовідбірником 2 розряду у ТОВ «Краснолиманське».
Відповідно до довідки форми ОК-5, за періоди роботи ОСОБА_1 з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року та з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та ТОВ «Краснолиманське» було нараховано заробітну плату, але страхові внески не було сплачено.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Тобто, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з п."б" ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений, зокрема, ст.114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались одночасно двома законами, а саме: п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
З огляду на викладене суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п.б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Питання щодо визначення способу подолання зазначеної колізії було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).
У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У зв'язку з цим, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій.
Так відносно позивачки правила вказаних законів містять розбіжність в умовах призначенням пенсії за віком на пільгових умовах у частині величини показника вікового цензу, з якого зменшується вік, за наявності пільгового стажу, який складає 50 років відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII (відповідно до ст.12 Закону 1788-ХІІ) та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Отже, з огляду на те, що п."б" ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII, що належить застосувати до спірних правовідносин, встановлено, що «працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах», то позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах по досягненню 50 років, оскільки остання має загальний страховий стаж - 30 років 07 місяців 27 днів, пільговий стаж 29 років 02 місяців 09 днів, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною з 19.08.1991 року по 11.10.1992 року суд зазначає наступне.
З копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 підтверджується зміна прізвища позивача з ОСОБА_4 на ОСОБА_5.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ.
За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Таким чином, не зарахування до страхового стажу позивача періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є протиправним.
За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною з 19.08.1991 року по 11.10.1992 року підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року, з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи 17.07.2023 року по 04.09.2023 року та з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року ДП «ВК «Краснолиманська», у зв'язку із відсутністю інформації про сплату страхових внесків за період з червня 2023 року по червень 2024 року в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивача.
У трудовій книжці серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 наявні записи про трудову діяльність, зокрема:
- з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року учнем машиніста приймальної машини на період практики у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року пробовідбірником 2 розряду у ТОВ «Краснолиманське».
Суд зазначає, що обов'язок сплати страхових внесків за частинами 6 та 12 статті 20 Закону № 1058-IV покладений на страхувальників (тобто на підприємств-роботодавців), які є платниками таких внесків, найманий працівник не є самостійним платником цих внесків.
За статтею 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник (тобто підприємство-роботодавець), оскільки саме він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи (тобто працівника).
Отже, враховуючи наведене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Таким чином, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність у реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків щодо позивача.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 805/3362/17-а, які є застосовними також і до спірних правовідносин.
Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд доходить висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.09.2024 року про відмову в призначені пенсії є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Правові висновки аналогічного змісту, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
З практики Європейського суду вбачається наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Судом зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними у даному випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 щодо розгляду зразкової справу за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке є правонаступником Управління ПФУ в Попаснянському районі Луганської області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання призначити пенсію, за апеляційною скаргою управління ПФУ на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021.
Також, така правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі №200/11128/21.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 , приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.09.2024 року № 056650010758 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області, призначити ОСОБА_1 , з 02.09.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною з 19.08.1991 року по 11.10.1992 року; періоди роботи з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року та з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 968,96 грн. слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 09.09.2024 року № 056650010758 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (місцезнаходження: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, ЄДРПОУ 13358826) призначити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) з 02.09.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною з 19.08.1991 року по 11.10.1992 року, періоди роботи з 17.07.2023 року по 04.09.2023 року та з 25.09.2023 року по 30.06.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 28 жовтня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров