29 жовтня 2024 рокуСправа №160/22033/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії з вимогами про:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком 2 періодів роботи з 09.12.1983 по 13.02.1984, з 16.05.1994 по 31.05.1996, з 26.08.2005 по 28.11.2008, з 14.08.2018 по 05.12.2018, з 27.02.2022 по 28.02.2022, з 01.10.2022 по 05.10.2022, з 10.10.2022 по 28.02.2023, з 12.06.2023 по 30.06.2023, з 05.07.2023 по 06.07.2023, з 21.08.2023 по 19.09.2023, з 04.12.2023 по 29.02.2024, з 15.03.2024 по 26.03.2024, з 01.04.2024 по 09.04.2024 у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 31.06.1996 та у зарахуванні періоду роботі з 11.03.1984 по 31.05.1996 в кратному обчисленні і з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком 2 періодів роботи з 09.12.1983 по 13.02.1984, з 16.05.1994 по 31.05.1996, з 26.08.2005 по 28.11.2008, з 14.08.2018 по 05.12.2018, з 27.02.2022 по 28.02.2022, з 01.10.2022 по 05.10.2022, з 10.10.2022 по 28.02.2023, з 12.06.2023 по 30.06.2023, з 05.07.2023 по 06.07.2023, з 21.08.2023 по 19.09.2023, з 04.12.2023 по 29.02.2024, з 15.03.2024 по 26.03.2024,з 01.04.2024 по 09.04.2024 до загального стажу період роботи з 01.01.1992 по 31.06.1996 та зарахувати період роботі з 11.03.1984 по 31.05.1996 в кратному обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024, нарахувати, призначити та виплатити ОСОБА_1 з 06.06.2024 року (з моменту звернення) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В обґрунтування позову зазначено, що відмова відповідача від проведення перерахунку пенсії згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 08.12.1983, з урахуванням архівних довідок є незаконною та порушує право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Законодавством саме на відповідача покладено обов'язок при перерахунку пенсії позивачу щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою про перерахунок пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення реалізації права особи отримання пенсії, контролю та цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Ризик неможливості здійснення такої перевірки і незалежних від людини причин не може бути покладений на особу, що звернулась за перерахунком пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжці.
Позивач зазначила, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Трудова книжка та архівні довідки не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
30.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористалось своїм правом подати відзив на позовну заяву.
В відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачу до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано: період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.12.1983 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян державучасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991; періоди роботи з 16.05.1994 по 31.05.1996 в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, оскільки довідка від 18.11.2021 №11/339, видана на території російської федерації; - періоди роботи з 11.03.1984 по 31.05.1996 згідно довідки від 18.11.2021 №11/339, виданої на території російської федерації та довідки про заробітну плату від 13.07.2010 №07/185 за 1991-1995 роки та від 22.12.2010 №07/625 за 1994-1996 роки, виданих на території російської федерації. Оскільки Законом України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах з російською федерацією, то видані в цих державах документи приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Отже, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу Відповідачем 2 було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу..
Не погодившись з відзивом на позовну заяву позивачка направила відповідь на відзив засобами поштового зв'язку, в якій вона зазначає, що висновки Відповідача-2 є помилковими тому що вони суперечать Конституції України.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , 23.05.1965, є громадянкою російської федерації, документована посвідкою на постійне місце проживання.
06.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» за Списком №2.
Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.06.2024 №047250021925, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні зазначено:
«…До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано:
- період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1983 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантування прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991;
До пільгового стажу за Списком №2 згідно наданих документів не зараховано:
- періоди роботи з 16.05.1994 по 31.05.1996 в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, оскільки довідка від 18.11.2021 №11/339, видана на території російської федерації;
Також не враховано до страхового стажу періоди роботи з 11.03.1984 по 31.05.1996 згідно довідки від 18.11.2021 №11/339, виданої на території російської федерації та довідки про заробітну плату від 13.07.2010 №07/185 за 1991-1995 роки та від 22.12.2010 №07/625 за 1994-1996 роки, виданих на території російської федерації.
Оскільки Законом України від 01.12.2022 №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» України зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Закону України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах з російською федерацією, то видані в цих державах документи приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений…».
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що у цьому спорі вирішальним є оцінка застосування Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-ХІ (далі Закон №2783-ХІ,) який набрав чинності 23.12.2022.
Закон № 2783-ХІ передбачає:
- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь (стаття 1);
- вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (далі Мінська конвенція), та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (стаття 2).
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції та Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено з 27.12.2022 (з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія Мінської конвенції).
З дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї:
- не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних і кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї;
- визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 Цивільного процесуального кодексу України;
- у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
- пред'явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання, можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу України;
- до документів, виданих на території росії і білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією і білоруссю. Офіційні документи, видані в Україні, для використання в росії та білорусі підлягають засвідченню апостилем органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 61 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 27.05.2022 № 631);
- співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах відповідних конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв'язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин).
У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Мінська конвенція продовжує діяти до дати виходу України з неї.
Отже, з аналізу норм Закону №2783-ХІ вбачається зупинення з 27.12.2022 дії Мінської конвенції та Протоколу до неї, а до документів, виданих на території росії і білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією і білоруссю.
Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13.03.1992 в м. Москва, припинила свою дію для України 19.06.2023.
Крім того, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 цього Порядку для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.7.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 (додаток 1).
За правилами частини першої статті 40 Закону №1058-IV для врахування при обчисленні пенсії заробітної плати до 30.06.2000 необхідною умовою є підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Схожих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 17.03.2015 у справі №21-11а15, від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі №202/9474/15-а та від 23.05.2022 у справі №377/734/16-а.
Суть надання довідки про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси полягає у тому, що за такою інформацією органу Пенсійного фонду України можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Однак, перевірка відповідачем відповідності змісту довідок первинним документам не є можливою з вищевикладених підстав.
З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову у зв'язку із чим покладає витрати на сплату судового збору на позивача.
Керуючись ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826; місцезнаходження: 43603, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез