29 жовтня 2024 р.Справа №440зп-24/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову без пред'явлення відповідного адміністративного позову до суду у порядку, визначеному ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, -
28.10.2024р. ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , зупинити дії щодо призову, навчання, заборонити військовій частині утримувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території військової частини та відпустити останнього за місцем проживання м.Кривий Ріг до моменту набрання законної сили рішенням у справі;
- заборонити вчиняти дії Криворізькому національному університету, що скасування наказу про зарахування та або відрахування з вищого навчального закладу, студента ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Вказану заяву заявник обґрунтовує тим, що відповідно до електронного військово-облікового документа, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Металургійно- ІНФОРМАЦІЯ_3 , документ дійсний до 25.10.2025 року. Відповідно до договору про надання платних освітніх послуг від 17.08.2024 року укладеного між Криворізьким національним університетом, закладу вищої освіти державної форми власності та ОСОБА_1 , предметом договору є оплата послуг за отримання освіти. Відповідно до додатку до наказу про зарахування на навчання Форми № Н-1.03.2 зазначені відомості про зарахування ОСОБА_1 до вищого навчального закладу, згідно наказу №704с від 14.08.2024 року, з 01 вересня 2024 року студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю за кошти фізичних осіб. Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12.09.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не порушено послідовність отримання освіти. Відповідно до заяви від 18.10.2024 року, зареєстрованої за вих. №4/2475 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 звернувся з метою отримання відстрочки від призову на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При подачі заяви про відстрочку, 18 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 було надано направлення на проходження ВЛК і повідомлено, що відстрочка буде надана, тільки після проходження медичного огляду та повідомлено про явку щодо отримання довідки про відстрочку 25 жовтня 2024 року. Вказує, що позивач на виконання вимог Відповідача, пройшов медичне обстеження і з'явився 25 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо отримання довідки про відстрочку, натомість шляхом незаконних дій Відповідача був, на його думку, незаконно затриманий і поміщений на третій поверх приміщення, та закритий в кімнаті. Там його ознайомили з повідомленням від 24.10.2024 року про відмову в наданні відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з підстав нібито наявності не сплачених штрафів. Також, відповідно до повідомлення зазначено, що комісія 24 жовтня 2024 року ухвалила рішення №20 про відмову у наданні відстрочки і також повідомляє, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Заявник зазначає, що на даний період часу, ОСОБА_1 , примусово направлений до військової частини НОМЕР_1 , де знаходиться з 27 жовтня 2024 року без наявної можливості зв'язку з рідними, так як телефон на території частини у нього відібрано. ОСОБА_1 , має право на відстрочку згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та як є студентом вищого навчального закладу, є здобувачем освіти без порушення послідовності отримання освіти. Заявник вважає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою за для захисту своїх порушених прав.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з такого.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Окрім того, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення заявника до суду є фактично відмова ІНФОРМАЦІЯ_5 у наданні йому відстрочки, яку заявник вважає незаконної та має намір оскаржити у суді.
В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, фактично відмови в наданні позивачеві відстрочки, оформленої Протоколом № 20 від 24.10.2024, комісії з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 , яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки, забезпечуючи такий позов (у тому числі і до подання позову) шляхом заборони Металургійно- ІНФОРМАЦІЯ_3 та військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Така ж правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 року у справі № 217зп-24/160.
Отже, слід дійти до висновку, що заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у цій справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , третя особа: Військова частина № НОМЕР_2 про визнання протиправним та незаконним рішення, оформлене протоколом, зобов'язання вчинити певні дії, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков