29 жовтня 2024 рокуСправа № 160/26319/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2019 року по 10 серпня 2024 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2019 по 10.08.2024 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2019 роки за період з 29.07.2019 року по день фактичної виплати включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду від 07.10.2024р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому місця проживання чи перебування та поштовий індекс позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження місця перебування / проживання позивача (копії паспорта, довідки про місце реєстрації позивача), у відповідності до вимог ст.25, ч.4 ст.161, ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024р. - 09.10.2024р. від позивача через систему "Електронний суд" надійшла, зокрема, заява про поновлення процесуального строку, в якій позивач просив поновити процесуальний строк на звернення позивачеві до суду з даним позовом посилаючись на норми ст.233 КЗпП України та численні позиції Верховного Суду.
Ухвалою суду від 14.10.2024р. у задоволенні заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024р. - 23.10.2024р. через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить поновити процесуальний строк на звернення позивачеві до суду з даним позовом посилаючись на те, що до спірних правовідносин застосовуються норми ст.233 КЗпП України, а також і посилається та численні позиції Верховного Суду.
Розглянувши наведену заяву позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, в ухвалах суду про залишення позову без руху від 07.10.2024р. та від 14.10.2024р. було зазначено, що позивач пропустив місячний строк звернення, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням отримання заборгованості від відповідача 11.08.2024р., відповідно, мав обов'язок звернутися з цим позовом з 12.08.2024р. по 12.09.2024р. включно.
Проте, позивачем у заяві не викладено причин поважності строку звернення до суду з цим позовом та заява не містить посилань на докази поважності причин пропуску такого строку у період з 12.08.2024р. по 12.09.2024р. включно.
Окрім того, в заяві про поновлення процесуального строку позивач вкотре посилається на правові позиції Верховного Суду, проте, не зазначає жодних причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що не може бути визнано судом поважними причинами пропуску місячного строку звернення до суду з цим позовом, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд втретє наголошує позивачеві, що компенсаційні виплати, заявлені у позові - стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, не є складовими заробітної плати, тому на ці виплати строки звернення до суду, встановлені ст.233 КЗпП України розповсюджуватися не можуть, про що свідчить і правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16, постанові Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №806/1989/17.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду викладену у зазначених у заяві постановах є помилковими, оскільки вона не є релевантною до даних правовідносин та стосується саме складових грошового забезпечення, тоді як предметом цього спору є компенсаційні виплати за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тобто, правовідносини у таких постановах не є подібними до спірних у цій справі.
За викладених обставин, підстави для задоволення зазначеної заяви позивача про поновлення процесуального строку у суду відсутні.
Суд також враховує і те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).
Отже, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Проте, таких доказів позивачем до заяви не додано.
За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які досліджені вище, відповідно, наведені підстави поважності пропуску строку звернення до суду визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 23.10.2024р., слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 23.10.2024р., визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/26319/24 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва