28 жовтня 2024 рокуСправа №160/28522/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/28522/24 за позовною заявою Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -
25.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час проведення позапланової цільової перевірки порядку вчинення нотаріальних дій, проведеної на підставі наказу №1755/13.4-06 від 05.09.2024;
- визнати протиправними та скасувати висновки, викладені у Довідці про проведення позапланової цільової перевірки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 13.09.2024;
- визнати протиправним Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №1889/13.4-06 від 26.09.2024;
- скасувати Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №1889/13.4-06 від 26.09.2024;
- визнати протиправним Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2086/13.4-06 від 22.10.2024;
- скасувати Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2086/13.4-06 від 22.10.2024.
Разом із позовною заявою 25.10.2024 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2086/13.4-06 від 22.10.2024, а також шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії, направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №346 від 29.11.2011 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , до набрання чинності рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 №2086/13.4-06 у зв'язку із направленням до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відповідно до п.8 ч.1 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» тимчасово зупинено нотаріальну діяльність позивача з 25.10.2024р. до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців, при цьому ухваленню вищевказаного наказу відповідача передувало проведення перевірки позивача, яке було здійснено з істотними порушеннями законодавчих вимог, а висновки такої перевірки, викладені у Довідці від 13.09.2024, є безпідставними та необґрунтованими, що, в свою чергу, у сукупності свідчить про протиправність виданих за результатами такої перевірки рішень, в тому числі й наказу від 22.10.2024 №2086/13.4-06, дію якого, враховуючи його явну протиправність, позивач просить зупинити. Позивач зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що оскаржувані накази відповідача, а також прийняті рішення та вчинені дії є очевидно протиправними, а відтак існує загроза порушення цими індивідуально-правовими актами прав позивача і невжиття заявлених заходів забезпечення позову щодо зупинення дії оскаржуваних рішень може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначений ризик ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду виразиться в формі відсутності у позивача з плином часу матеріальних, побутових та фізичних можливостей здійснення нотаріальної діяльності, з підстав відсутності фінансової можливості відновлення такої діяльності, зумовленої позбавленням права на працю. Крім того, оспорюваний наказ містить ознаки протиправності, які є очевидними, а правомірність дій відповідача обґрунтовано викликає сумніви. Дія спірних наказів фактично позбавляє позивача права на працю та залишає його без засобів для існування, а також в цілому позбавляє можливості приватного нотаріуса вчиняти будь-які нотаріальні дії з нерухомим майном. Також це створює обставини втрати ділової репутації та клієнтів і осіб, які системно користувались нотаріальними послугами позивача, повернення яких в майбутньому фактично стане неможливим з підстав зміни ними нотаріуса, співпраця з яким стане поточною. Окремо позивач наголошує, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, у зв'язку із чим позивача залишено без можливості отримувати дохід від професійної діяльності без попередньо встановлених на те підстав.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, в рамках якої її подано, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 року № 2068/13.4-06 у зв'язку із направленням до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відповідно до п.8 ч.1 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 25.10.2024 до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.
Так, п.8 ч.1 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин, зокрема, у разі направлення територіальним органом до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.
При цьому наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 №2086/13.4-06 про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 є предметом оскарження у цій справі.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, з огляду на таке.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, вимоги позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 №2086/13.4-06.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, суд відзначає, що заява про забезпечення позову також не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
Таким чином, у ході розгляду заяви Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
За таких обставин, наведені позивачем доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/23353/24 за позовною заявою Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова