28 жовтня 2024 року Справа №215/5079/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву про відвід судді в адміністративній справі № 215/5079/24 за позовом ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова А.В. з позовними вимогами про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії .
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської обласні від 07.058.2024 року матеріали справи передані на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Матеріали позовної заяви надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27.08.2024 року.
На підставі положень частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.
Ухвалою суду від 02.09.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
уточненого позову, для суду та відповідача, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;
докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
належним чином засвідчені копії всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
Так, 28.10.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді.
У заяві про відвід судді позивач висловив свою незгоду із залишенням позову без руху. Також позивач вказує, що має сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, вважає, що суддя затягує розгляд справи, перевищує свої повноваження, заінтересований у поверненні позовної заяви.
Дослідивши підстави для відводу, викладені в заяві про відвід судді, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 КАС України).
Згідно із частиною першою, другою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина третя статті 39 КАС України).
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що суддя створює штучні перешкоди для виконання своїх обов'язків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строки розгляду позову, не надав ухвали про відкриття провадження. Як зазначено заявником, суддя помилково вважає, що позивач не є членом малозабезпеченої сім'ї з доходом у 2589 грн., які менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн. і не вважає, що предметом позову є захист соціальних прав.
Однак вказані обставини не можуть бути підставою для відводу судді по цій справі.
Суд зауважує заявника, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Правову оцінку дій суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з тим, необхідно зауважити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Враховуючи викладене, заявлений відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Однак, подана позивачем заява про відвід судді Ількова В.В. таких аргументів та доказів не містить.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу судді дії суду під час розгляду справи, заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами чи процесуальні рішення судді під час здійснення правосуддя.
Подання заяви про відвід судді, яка містить лише припущення, свідчить про неповагу до суду.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 року у справі №826/11409/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Подана позивачем заява про відвід судді містить незгоду із процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи.
Проте, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Інших доводів щодо упередженості та необ'єктивності судді Ількова В.В., крім непогодження із процесуальним рішенням, в заяві відповідачем не наведено.
Наведене вище свідчить про відсутність підстав вважати обґрунтованими підстави для відводу судді Ількова В.В., що викладені в заяві позивача про відвід, у зв'язку із чим судом не встановлено обставин які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ'єктивно, отже заявлені підстави для відводу є необґрунтованими.
Згідно з ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За змістом ч. 1 ст. 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Згідно з п. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що заява відповідача про відвід судді є необґрунтованою, суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу та передати справу для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 36 - 37, ст. 39-41, ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про відвід судді Ількова В.В., в адміністративній справі №215/5079/24 - визнати необґрунтованою.
Передати матеріали адміністративної справи № 215/5079/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Ількова В.В., відповідно до ст. 31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя В.В. Ільков