07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20693/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
31.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2024 року, оформити відстрочку від призову під час мобілізації з врахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 09.05.2024 року позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом №696 від 09.05.2024 року до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підписаною особисто позивачем та оригіналом довідки про навчання від 15.01.2024 року №38-8 (термін навчання з 01.11.2023 р. по 31.12.2024 р.). Відповідно відомостей сайту АТ «Укрпошта» лист був отриманий відповідачем 14.05.2024 року за ТТН 5006906792172. Однак, станом на момент звернення до суду з цим позовом, відповідь від відповідача не надійшла. У зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості оформити передбачену законом відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, останній звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20693/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Відповідач у строки, встановлені ухвалою суду від 07.08.2024, відзиву на позов не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та позовну заяву було отримано останнім 29.08.2024, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.05.2024 року позивач через свого представника адвоката Горбенко Інну Василівну, за допомогою засобів поштового зв'язку АТ «Укрпошта», звернувся до відповідача з адвокатським запитом №696 від 09.05.2024 року.
До вказаного адвокатського запиту представником позивача були долучені наступні документи: посвідчені копії ордера, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, оригінал заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацією на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 08.05.2024 року, підписаної особисто позивачем з додатками (довідка про навчання від 15.01.2024 року №38-8 (термін навчання з 01.11.2023 р. по 31.12.2024 р.).
Відповідно відомостей сайту АТ «Укрпошта» лист був отриманий відповідачем 14.05.2024 року за ТТН 5006906792172.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви про відстрочку на військову службу під час мобілізації від 08.05.2024, останній звернувся за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
24.02.2022р. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відносини між Державою в особі її компетентних органів (посадових осіб та службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби, зокрема, регламентовані Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487) з додатками, «Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154).
Військовий обов'язок, згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ, установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Так, за ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або ж перебувають у запасі Збройних Сил України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом РТЦК та СП, для оформлення військово-облікових документів, приписки, для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів, а також проходити медичний огляд і лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного РТЦК та СП.
У розумінні ст.1 Закону №3543-XII, мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Як передбачено ч.1 ст.22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або резервістів, визначення їх призначення на особливий період, надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Поряд із цим, ст.23 цього ж Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За змістом п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
В силу ч.ч. 2-5 ст.5 Закону №3543-XII, здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва;
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до Довідки №38-8 від 15.01.2024 року, гр. ОСОБА_1 є студентом 1 курсу групи ПЦБ-23-2м, будівельного факультету, за спеціальністю 192- Будівництво та цивільна інженерія, денної форми здобуття вищої освіти за кошти фізичних осіб.
Тривалість навчання за другим (магістерським) рівнем вищої освіти 01 рік 02 місяці з 01.11.2023р. по 31.12.2024 р.
Підстава навчання: наказ від 31.10.2023 р. №1032с «Про зарахування».
Щодо можливості подання заяви позивачем про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме поштою, а не особисто, то суд з цього приводу зазначає таке.
За правилами ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, що визначені Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно з п.2 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, а також організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, пп.8 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до вказаного вище Порядку), призовники, військовозобов'язані і резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, передбачених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати цим органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону №3543-XII.
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У той же час, у межах спірних правовідносин, обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім.
При цьому, з матеріалів справи підтверджено, що заява позивача від 08.05.2024р. була підписана та 10.05.2024 року направлена разом з адвокатським запитом №696 від 09.05.2024 року засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за ТТН 5006906792172 саме ним особисто.
Відповідно до п.19 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
За змістом п.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або ж спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Тобто, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом. Відповідно, порушення ОСОБА_1 вимог правил військового обліку фактично може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути належною підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Як визначено п.п.1,8,9,11 Положення №154, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов'язків, є виконання законодавства з питань військового обов'язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (РТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального, а також правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
РТЦК та СП, окрім функцій, зазначених у п.9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, у даному конкретному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання по пошті від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, не надав жодної відповіді й не прийняв жодного рішення відповідно цієї заяви.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмову по суті в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П'ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, буде саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
В той же час вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не ухвалював жодного рішення, яке віднесено до його компетенції, відповідно суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 645,97 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.05.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 645,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна