28 жовтня 2024 рокуСправа №160/16633/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповдач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050026993 від 01.05.2024 про відмову у призначенні мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до мого пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період моєї роботи з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити мені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з 24.04.2024 з дня подачі мною заяви про нарахування мені пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24.04.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Сумарно її загальний стаж роботи за професіями, передбаченими Списком №2, станом на 31.12.2023 становить 25 років 05 місяців 28 днів. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050026993 від 01.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи за Списком №2. Відповідачем не було зараховано пільговий період роботи згідно з архівної довідки №М-21/2-09/173 від 01.02.2024, виданої архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області. Позивач категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням та вказує, що у трудовій книжці та персональних відомостях застрахованої особи містяться відповідні записи про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, тому відповідач-2 протиправно не зарахував періоди роботи в ПАТ «Дніпровський меткомбінат» до пільгового стажу, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16633/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , в тому числі пільгового, станом на дату звернення за призначенням пенсії (24.04.2024).
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.Позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком 24.04.2024.За принципом екстериторіальності та за результатами розгляду наявних в електронній пенсійній справі документів щодо призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №047050026993 від 01.05.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягнення відповідного пенсійного віку (55 років). Згідно з поданих документів загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 становить 30 років 04 місяці 29 днів. Пільговий стаж за Списком №2 становить 02 роки 01 місяць 09 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1993 по 23.06.1994 згідно з записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки по батькові позивачки « ОСОБА_2 », зазначене на титульній сторінці, не відповідає паспортним даним особи. Для врахування вказаного періоду до страхового стажу слід надати документ про освіту або довідку про період, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів. До пільгового стажу позивачки зараховано усі періоди згідно з пільгової довідки №143-439 від 18.04.2024, виданої ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Визначальним фактором у даній справі є досягнення відповідного пенсійного віку позивачкою, визначеного чинним законодавством, а також наявність страхового та пільгового стажу. У даний час позивачка не може претендувати на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не досягла пенсійного віку, визначеного Законом № 1058-ІV, адже законодавець встановив чітко пенсійний вік для призначення такого виду пенсії - 55 років. Також, відповідно до пункту 1 Порядку 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. Згідно пункту 20 Порядку 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Як вбачається з трудової книжки позивача, спірний період не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Всупереч вимог чинного законодавства, позивачкою не надано жодних документів, які б підтверджували пільговий характер роботи з 30.05.1995 по 23.06.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат». Отже, дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.
Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав, обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача-2 не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданого20.07.2001Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
24.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.05.2024 №047050026993 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 50 років 4 дні. Страховий стаж особи становить 30 років 4 місяці 29 днів. Пільговий стаж (Список №2) становить 2 роки 1 місяць 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1993 по 23.06.1994 згідно з трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки по-батькові, яке зазначено на титульному аркуші, не відповідає паспортним даним. За доданими документами до пільгового стажу зараховано усі періоди згідно пільгової довідки №143-439 від 18.04.211. Право на пенсійну виплату на пільгових умовах згідно поданих документів відсутнє.
Копію рішення від 01.05.2024 №047050026993 направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням від 08.05.2024 №0400-010211-8/95939.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС: 047050026993 страховий стаж позивача станом на дату звернення (24.04.2024) становить 30 років 04 місяці 29 днів, пільговий за Списком №2 - 2 роки 1 місяць 9 днів, до стажу зараховані такі періоди:
з 01.09.1991 по 30.06.1993 - навчання у вищих/середн.НЗ - 01 рік 10 місяців 0 днів;
з 29.06.1994 по 30.05.1995 - 0 років 11 місяців 02 дні;
з 31.05.1995 по 31.12.2003 - 08 років 07 місяців 01 день;
з 01.01.2004 по 23.02.2016 - 12 років 02 місяці 0 днів;
з 17.03.2016 по 10.03.2017 - 0 років 11 місяців 26 днів;
з 01.02.2018 по 15.02.2019 - 01 рік 01 місяць 0 днів;
з 07.03.2019 по 02.08.2021 - 02 роки 06 місяців 0 днів;
з 03.08.2021 по 31.12.2021 - Список №2 - 0 років 05 місяців 0 днів;
з 01.01.2022 по 11.04.2022 - 0 років 04 місяці 0 днів;
з 12.04.2022 по 31.12.2022 - Список №2 - 0 років 09 місяців 0 днів;
з 01.01.2023 по 11.01.2023 - 0 років 01 місяць 0 днів;
з 12.01.2023 по 31.12.2023 - Список №2 - 01 рік 0 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії та з не зарахуванням періодів роботи з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 до пільгового стажу за Списком №2, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності рішення від 01.05.2024 №047050026993 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 24.04.2024.
Фактичною підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стали висновки відповідача-2 про відсутність пільгового стажу за Списком №2 на дату звернення, а також пенсійного віку 55 років.
Щодо висновків відповідача-2 про відсутність необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача із заявою про призначенням пенсії від 24.04.2024 вона досягла 50-річного віку.
Тобто, на час звернення із заявою про призначенням пенсії позивач досягла 50-річного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов'язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому суд вважає висновки відповідача-2 про відсутність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення пенсійного віку протиправними.
Щодо висновків відповідача-2 про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС №047050026993 страховий стаж позивача станом на дату звернення 24.04.2024 становить 30 років 04 місяці 29 днів, пільгового стажу за Списком №2 - 02 роки 01 місяць 09 днів, до якого зараховані такі періоди: з 03.08.2021 по 31.12.2021, з 12.04.2022 по 31.12.2022, з 12.01.2023 по 31.12.2023.
З вказаного розрахунку вбачається, що спірні періоди зараховані до страхового періоду, однак не до пільгового.
Позивач у позові наполягає, що у періоді з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 вона працювала в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» за професією «машиніст крана металургійного виробництва», яка передбачена Списком №2.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.07.1995, позивач у спірні періоди працювала в Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського на наступних посадах:
-з 30.05.1995 по 23.02.2016 - машиністом крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху 4 розряду (записи №3, №8); робоче місце атестоване по Списку №2 (р.ІІІ, поз.3.-3.а) постановами по підприємству (запис №5-7);
-з 07.03.2019 по 02.08.2021 - машиністом крана металургійного виробництва 4 розряду в прокатному цеху (записи №№14-15).
Трудова книжка також містить відомості про те, що Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та з 23.05.2011 - у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (записи №4 та №6).
Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери розпоряджень про прийняття на посаду машиністом крана металургійного виробництва та про звільнення з посади, також про атестацію робочого місця за Списком №2 для поширення пільг пенсійного забезпечення, записи завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.
При цьому, відповідачем-2 не обґрунтовано причин не врахування відомостей трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача.
Поряд з цим, судом враховано, що професія (посада) машиніст крана металургійного виробництва, на якій позивач працювала у спірний період, передбачена Списком 2, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ ІІІ підрозділ 3, код КП 2040300а-13792), Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ ІІІ, підрозділ 3, код КП 3.3а, Списком №2, затвердженим постановою КМУ №461 від 24.06.2016 (розділ ІІІ Чорна металургія, підрозділ 3 «Прокатне, колесопрокатне, бандажопрокатне, вилопрокатне, жерстекатальне, лудильне, оцинкувальне та освинцювальне виробництва. Виробництво рейкових скріплень. Термічна обробка, вирубування та зачищення гарячого металу. Виробництво каліброваного металу»).
Позивачем разом із трудовою книжкою надавалась архівна довідка №М-21/2-09/173 від 01.02.2024, видана Архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, за змістом якої наказом (розпорядженням) від 24 червня 1994 року №489 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім.Ф.Е.Дзержинського « ОСОБА_3 » (так у документі), ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнята машиністом електромостового крану 4Мп1а розряду механічного цеху з 29 червня 1994 року; розпорядженням від 25 травня 1995 року №33 переведена машиністом крану металургійного виробництва 4Мп1 розряду сортопрокатного цеху з 30 травня 1995 року; наказом (розпорядженням) від 23 лютого 2016 року №162 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» « ОСОБА_4 » (так у документі) звільнена з 23 лютого 2016 року за ініціативою працівника, ст.38 КЗпП України. Наказом від 01 березня 2019 року №310 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_1 прийнята машиністом крану металургійного виробництва 4 розряду прокатного цеху з 07 березня 2019 року; наказом від 02 серпня 2021 року №840 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_1 звільнена з 02 серпня 2021 року в порядку переведення до ПРАТ «ДКХЗ», п.5 ст.36 КЗпП України.
Відомості в архівній довідці щодо періодів роботи відповідають даним трудової книжки.
У вказаній довідці також вказано, що підставою для її видачі є: ф.ОС-701; особові справи за 2016, 2021 роки; особові картки форми П-2 (№495, 3904); у примітці зазначено: «копії документів з атестації робочих місць додаються».
Атестація робочих місць за умовами праці проведена Дніпровським металургійним комбінатом ім. Ф.Е. Дзержинського та затверджена постановою по підприємству №813 від 20.10.1994, згідно з якою посада «машиніст крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху» атестована за Списком №2, постанова узгоджена з Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим, термін дії якої продовжений Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим згідно із листами від 26.10.1999 №14/1-121 та від 27.12.2000 №14/1-261.
Постановами від 25.12.2001 №1269ВАТ «Дніпровський меткомбінат», від 29.12.2006 №992 ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» затверджені наступні атестації робочих місць по підприємству, згідно з якою машиніст крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху атестована за Списком №2, термін дії якої продовжений Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим згідно із листом від 29.11.2011 №003/07-1-406.
При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Також, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» («Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського») (код ЄДРПОУ 05393043), у періоді 1998 року по лютий2016 року та з березня 2019 року по серпень 2021 року включно звітувало перед Пенсійним фондом України та перераховували страхові внески за позивача. Також, вказаний страхувальник звітував про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ013Б1.
Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:
- код підстав для обліку спецстажу за ЗПЗ013Б1- це код для застрахованих осіб, які є працівниками, зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, при поданні звітів страхувальником (код ЄДРПОУ 05393043) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013Б1, як працівнику по Списку №2, що цілком узгоджується з відомостями в трудовій книжці серії НОМЕР_4 та довідці №М-21/2-09/173 від 01.02.2024 у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірного періоду, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день у період з 30.05.1995 по 23.02.2016 в сортопрокатному цеху машиністом крана металургійного виробництва, та з 07.03.2019 по 02.08.2021 - в прокатному цеху машиністом крана металургійного виробництва, що передбачена Списком №2, висновки відповідача-2 в цій частині цілком безпідставні.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 відповідач-2 діяв протиправно, тому з метою відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди її роботи машиністом крану металургійного виробництва з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021.
За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 01.05.2024 №047050026993 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 24.04.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 01.05.2024 №047050026993, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов'язано відповідача-2 зарахувати їх до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки саме відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 24.04.2024 про призначення пенсії досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов'язання «виплачувати пенсію» не підлягають задоволенню, оскільки заявлені на майбутнє. Позаяк, на час розгляду справи питання про призначення пенсії позивачу ще не вирішено. Водночас, судовому захисту підлягають лише реально порушені права, захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача в розмірі 1211,20грн., оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушено права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) від 01.05.2024 №047050026993 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди її роботи машиністом крану металургійного виробництва з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова