28 жовтня 2024 року Справа 160/26585/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №160/26585/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудпроект Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/26585/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудпроект Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/26585/24. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якого зазначено, що для повного і всебічного встановлення обставин справи №160/26585/24 є необхідним її розгляд за правилами загального позовного провадження, оскільки, відповідач зацікавлений у розгляді справи у порядку загального позовного провадження з огляду принцип гласності судового процесу. Також зазначає, що у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідач може бути фактично позбавлений права на касаційний розгляд справи.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із статтею 12 цього Кодексу, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
При цьому, пунктом 10 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
В справі, що розглядається позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно пунктів 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
В свою чергу, суд, відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлених та витребуваних доказів з власної ініціативи.
Відповідачем не наведено жодних переконливих доказів в обґрунтування необхідності здійснення розгляду справи №160/26585/24 за правилами загального позовного провадження, а тому у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи в загальному позовному провадженні - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Озерянська