09 вересня 2024 рокуСправа №160/15672/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатський області (вул. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) в якій позивач просить:
- скасувати рішення № 047250021282 від 24.04.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 16.10.1995 по 07.07.2000 та з 16.11.2004 по 24.12.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 16.10.1995 по 07.07.2000 та з 16.11.2004 по 24.12.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 15.04.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, маючи достатній вік та пільговий стаж, звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за Списком №2, проте рішенням відповідача -1 у призначенні пенсії, через недостатність пільгового стажу. Позивач вважає протиправним незарахування пільгового стажу оскільки повний робочий день на посаді, що належить до посад за Списком№2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджена записами трудової книжки та уточнюючими довідками.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надіслано відзиви на позовну заяву, згідно з якими відповідачі заперечують проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідачами зазначено спільну правову позицію, відповідно до якої, єдиним документом, що може підтвердити факт праці повний робочий день на посаді, що дає право на пільгову пенсію є уточнююча довідка відповідного підприємства. Пільговий стаж за архівними довідками не зараховується.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся за призначенням пенсії на пільгових умовах 15.04.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 047250021282 від 24.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 розділ ХІУ-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148- VIII, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В спірному рішенні вказано:
За результатом розгляду документів, доданих до заяви вік Позивача становить 50 років.
Підтверджено страховий стаж роботи становить 32 роки 03 місяці 22 дні, а пільговий стаж роботи за Списком 2- 08 років 07 місяців 15 днів.
Періоди роботи з 16.10.1995 по 07.07.2000 та з 16.11.2004 по 24.12.2007 не зараховано до пільгового стажу, оскільки зарахування пільгового стажу за архівними довідками не передбачено.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
Працює.
На момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України, за наданими документами не можливо призначити пенсію на пільгових умовах, оскільки заявник для підтвердження спеціального трудового стажу не надав уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку).
Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV)
Відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у ст.24 Закону №1058-IV, згідно якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема у ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до п.20 цього Порядку, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Як вбачається з матеріалів справи у спірні періоди позивач працював в Спеціалізованому управлінні № 4 виробничого об'єднання з ремонту гірничорудного обладнання «Кривбасрудоремонт»:
- 16.10.1995 року прийнятий «слесарем по ремонту горнорудного оборудования в карьерах, на агломерационных и обогатительных фабриках» (наказ № 136 від 11.10.1995);
- Запис № 10 - мова оригіналу - по результатам аттестации слесарю по ремонту горнорудного оборудования в карьерах, на агломерационных и обогатительных фабриках подтверждено право на льготное пенсионирование по Списку № 2 (Наказ № 16 від 13.04.1994)
- 07.07.2000 року звільнений по ст. 38 КЗОТ України за власним бажанням (наказ № 66 від 17.07.2000).
- в ТОВ «Спецремонт» в якості «слесарем по ремонту горнорудного оборудования в карьерах, на агломерационных и обогатительных фабриках»:
- 16.11.2004 прийнятий «слесарем по ремонту горнорудного оборудования в карьерах, на агломерационных и обогатительных фабриках» (Наказ № 27 від 04.11.2004);
- 24.12.2007 року звільнений по ст. 38 КЗОТ України за власним бажанням (наказ № 39 від 24.12.2007).
При визначенні права на пільгову пенсію за періоди роботи до 01.01.1992 року застосовуються Списки № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, після 01.01.1992 року - Списки № 1, № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, після 11.03.1994 - Списки № 1, № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, після 16.01.2003 - Списки № 1, № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, після 03.08.2016 - Списки №1, №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 незалежно від наявності чи відсутності перерв в роботі на відповідній посаді.
Відповідно до Списку № 2,розділу 1 - горные работы (код 2010100а-19931), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 162 передбачено посаду електрослюсаря (слюсарі) по ремонту устаткування.
Відповідно до Списку № 2, п. 1 - Горные работы, розділу 1 - відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні, підрозділ 1.1а, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 передбачено посаду електрослюсаря (слюсаря) по ремонту устаткування.
Факт роботи позивача повний робочий день на посадах що дають право на призначення пільгової пенсії підтверджено записами трудової книжки, картою умов праці; архівною довідкою № 15/25-02/701 від 11.12.2023, в який зазначено період роботи в Спеціалізованому управлінні № 4 виробничого об'єднання з ремонту гірничорудного обладнання «Кривбасрудоремонт» з 16.10.1995 по липень 2000 в якості «слесаря по ремонту горнорудного оборудования в карьерах и на фабриках»; архівною довідкою № 15/25-02/700 від 11.12.2023, в якої зазначена заробітна плата за період з жовтня 1995 по липень 2000; копією особової картки; копією наказу № 136 від 11.10.1995 про прийняття на роботу; додатком до наказу № 136 від 11.10.1995; копією наказу «Про затвердження переліків робочих місць, які мають право за умовами праці на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2» № 16 від 13.04.1994 року з переліком робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад по спеціалізованому управлінню № 4 підприємства «Кривбасрудоремонт», яким підтверджено право на пільгове пенсіонування на підставі атестації робочих місць; довідкою № 57 від 20.12.2006, що уточнює особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, яка видана ВАТ «Кривбасрудоремонт».
Суд зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.
В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць, відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Записи трудової книжки позивача підтверджують, що посада розливальника сталі є атестованим робочим місцем, дає право на при значення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Доказів визнання вказаних записів трудової книжки відповідачами не надано.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач виявив надмірний формалізм та надав перевагу формі над суттю, обмежившись лише твердженням про неможливість зарахування пільгового стажу за архівними довідками, не надавши оцінку іншим документам.
Воднораз, такий підхід не може порушувати право особи на призначення пільгової пенсії, тобто, гарантований державою соціальний захист людині у старості за її тяжку працю.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047250021282 від 24.04.2024, щодо відмови у призначенні пенсії позивача.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за можливе зобов'язати належний орган призначення пенсії зарахувати підтверджений пільговий стаж позивача та розглянути його заяву від 15.04.2024про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у цій справі.
При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 807,46 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці та на лікарняному, рішення ухвалене в перший робочий день.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №047250021282 від 24.04.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 16.10.1995 по 07.07.2000 та з 16.11.2004 по 24.12.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 807 грн. 46 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна