21 жовтня 2024 року Справа № 160/21143/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРемез К.І.
за участі секретаря судового засіданняАнтонової А.Ю.
за участі:
позивача ОСОБА_1 представника позивача Кіншова Д.С. представника відповідача Говорова Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з не направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) направити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_4 (за місце проживання) для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 № 93;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 №104;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2024 № 1450 Про результати проведення службового розслідування» в частині пункту 2 (наступного змісту: у разі повернення до місця служби солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , за самовільне залишення місця служби та відсутність на службі без поважних причин з 19.03.2024 по теперішній час в умовах воєнного стану, умисне порушення вимог абзаців 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49, статті 127, статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальність); в частині пункту 3 (наступного змісту: начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : відповідно до пункту 15 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдату ОСОБА_1 з 19.03.2024 припинити виплату грошового забезпечення; відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдата ОСОБА_1 позбавити премії за березень 2024 року повністю); в частині пункту 4 (наступного змісту: начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 : відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, до наказу виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за березень 2024 року не включати солдата ОСОБА_1 ); в частині підпункту 5.2. пункту 5 (матеріали службового розслідування відправити до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення, усі інші види забезпечення, премії, додаткову винагороду з 19.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу на посаді старшого навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2023 № 21 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду навідника 2 механізованого відділення-бойова машина 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2023 № 109 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира бойової машини навідником оператором 2 механізованого відділення - бойової машина 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону вiйськової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 24.04.2023 № 119 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навiдника 2 механiзованого вiддiлення - бойової машини 1 механiзованого взводу 4 механiзованої роти 2 механiзованого батальйону вiйськової частини НОМЕР_1 .
Вiдповiдно до наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 03.05.2023 № 129 солдат ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобiв оперативно-тактичного угрупування «Донецьк», якi залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхiдних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
22.07.2023 ОСОБА_1 отримав поранення в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області внаслідок мінометного обстрілу.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 22.07.2023 № 210 солдат ОСОБА_1 вибув до стабілізаційного пункту медичної роти смт. Темирiвка на лікування. Зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» вибув.
Вiдповiдно до наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 23.07.2023 № 211, солдата ОСОБА_1 звiльнено вiд займаної посади та зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з 18.07.2023 вiдповiдно до пiдпункту 15 пункту 16 положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з довготривалим лікуванням (відповідно до акту службового розслідування).
Після довготривалого лікування солдат ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ) за результатом чого прийнято довідку від 25.12.2023 № 4001, де встановлено діагноз причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «стан після оперативного лікування: первинна хірургічна обробка ран, монтаж апарату зовнішньої фіксації (22.07.2023); демонтаж апарату зовнішньої фіксації, ревізія рани та судинно-нервового пучка, тромбектомія підколінної артерії, встановлення тимчасового шунта (23.07.2023); аутовенозне протезування стегнової артерії зліва (23.07.2023); позавотнищевий металоостеосинтез вогнепального перелому нижньої третини лівої стегнової кістки (23.07.2023); етапна хірургічна обробка ран лівої нижньої кінцівки (27.07.2023, 31.07.2023, 02.08.2023, 04.08.2023); етапна хірургічна обробка ран лівої нижньої кінцівки, закриття рани підколінної ділянки (15.08.2023), з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення лівого колінного суглоба з вогнепальним уламковим переломом зовнішнього виростка лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків з пошкодженням підколінної артерії, внаслідок мінно-вибухової травми (22.07.2023), з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370) травма відноситься до тяжких.
Довідкою військово-лікарської комісії від 25.12.2023 № 4001 ВЧ 7234 засвідчено, що травма є пов'язаною з проходженням військової служби, солдат ОСОБА_1 потребує лікування, реабілітації в умовах ВЧ НОМЕР_7 терміном на 30 календарних днів.
Вiдповiдно до наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 26.01.2024 № 28 солдат ОСОБА_1 прибув з лiкувального закладу вiйськової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 .
Вiдповiдно до наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 23.02.2024 № 56 солдата ОСОБА_1 направлено на лікування до КП «Новомосковська ЦРЛIЛ», м. Новомосковськ.
За результатом проведеного лікування КП «Новомосковська ЦРЛIЛ» провела військову-лікарську комісії та видала довідку військово-лікарської комісії від 01.03.2024 № 94, де зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'зок травми: Стан після МВТ (22.07.2023) у вигляді повільноконсолідуючого після МОС вогнепального уламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки з наявністю стороннього тіла металевої щільності. Комбінована контрактура лівого колінного суглобу вираженого ступеню. Порушення функції опори та ходи помірного ступеню. Порушення функції лівого колінного суглобу значного ступеня. СПО (23.07.2023) - аутовенозне протезування стегнової артерії ліворуч. Позавогнищевий МОС АЗФ вогнепального перелому нижньої третини лівої стегнової кістки. Згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 «Про затвердження класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості: травма відноситься до тяжкої». Травма, пов'язана з проходженням військової служби, а солдат ОСОБА_1 потребує реабілітаційного лікування опорно-рухового апарату протягом 21 доби.
У подальшому позивач знаходився у ВЧ НОМЕР_1 , на реабілітацію опорно-рухового апарату не направлявся, як це було передбачено довідкою військово-лікарської комісії від 01.03.2024 № 94, тобто, на думку позивача, відповідач ігнорував вимоги позивача щодо направлення особи на подальшу реабілітацію.
Після тривалих вимог з боку позивача та внаслідок погіршення здоров'я, ОСОБА_1 було направлено на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_4 за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується виданим ВЧ НОМЕР_1 направленням від 19.03.2024 за № 5250.
На виконання направлення 19.03.2024 ОСОБА_1 приїхав до м. Харкова та 21.03.2024 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується листом ВЧ НОМЕР_4 від 30.07.2024 № 103/1889. Задля проведення обстеження позивача ВЧ НОМЕР_4 21.03.2024 було заведено амбулаторну картку.
Після отримання висновку у ВЧ НОМЕР_4 щодо необхідності проходження військово-лікарської комісії позивач звернувся до відповідача в усній формі задля отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії. Оскільки Відповідач на прохання в усній формі не відповідав, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 26.03.2024 шляхом його направлення через ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується супровідним листом від 26.03.2024 № 487/8. У рапорті Позивач просив направити його на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби до ВЧ НОМЕР_4 у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я. ОСОБА_1 наголосив, що на теперішній час він проживає в АДРЕСА_4 .
Надалі позивач очікував направлення на проходження військово-лікарської комісії у м. Харкові, спілкувався з представниками військової частини в усній формі, які запевняли, що направлення на військово-лікарську комісію буде надано йому найближчим часом.
Також позивач попросив відповідача надати йому довідку про обставини травми та довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
20.04.2024 відповідачем була видана довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 432.
23.04.2024 відповідачем видана довідка про обставини травми та довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України № 7530.
14.06.2024 в інтересах позивача на адресу ВЧ НОМЕР_1 та Міністерства оборони України був направлений адвокатський запит № 14062024 від 14.06.2024, де адвокат в інтересах ОСОБА_1 просив надати наступну інформацію: 1. Надати письмову відповідь прийняту за результатами розгляду рапорту від 26.03.2024, який було відправлено ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується супровідним листом від 26.032024 № 487/8. 2. Надати направлення на військову-лікарську комісію ОСОБА_1 для визначення придатності особи до військової служби до ВЧ НОМЕР_4 (у зв'язку з погіршенням стану здоров'я особи та неможливості здійснювати тривалі переїзди). 3. Із урахуванням долучених до вказаного адвокатського запиту документів, видати наказ про встановлення виплати додаткової винагороди та одноразової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ «Питання деяких випла військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168. 4. Надати наказ командира (начальника), на підставі якого ОСОБА_1 встановлена виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди відповідно до постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168. 5. Надати копію наказу про призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 щодо самовільного залишення військової частини або місця служби. 6. Надати копію наказу про результати службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини або місця служби, що стосується ОСОБА_1 . 7. Надати копію акту службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовця ОСОБА_1 . 8. Надати копію наказу про самовільне залишення частини ОСОБА_1 . 9. Надати копію наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани. 10. Повідомити номер кримінального провадження відкритого за наслідками проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 про самовільне залишення частини та надати витяг з ЄРДР. 11. У випадку ненадання у відповідь на адвокатський запит одного з запитуваних документів або інформації, повідомити причини ненадання такого документа або інформації.
25.06.2024 у відповідь на вказаний адвокатський запит отримано листа № 613/10074, яким було відмовлено в наданні направлення на військово-лікарську комісію та запропоновано повернутися до військової частини НОМЕР_1 .
Надалі на адресу представника позивача надійшов лист від 06.07.2024 № 2069/5/716/11979, де повідомлено, що 19.03.2024 ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_4 для реабілітаційного лікування, проте до лікарняного закладу не прибув, до підрозділу не повернувся, доказів законної відсутності на службі не надав, відповідно, з 19.03.2024 вважається таким, що самовільно залишив місце служби та відсутній на службі без поважних причин. Окрім вищенаведеного відповідачем зазначено, що направлення на військово- лікарську комісію військовослужбовців, якi відсутні на службі, неможливе, та вказано, що ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення. На додаток до вказаного листа було надано: 1) витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.06.2024 №3005; 2) акт службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 від 23.06.2024; 3) Наказ від 23.06.2024 № 1450 про результати проведення службового розслідування. Із змісту вказаних зверху документів було встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 № 93, солдату ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , та самовiльно залишив вiйськову частину або мiсце служби 19.03.2024, виплату грошового забезпечення призупинено з 19.03.2024 та знято з ycix видiв забезпечення з 29.03.2024, а з котлового забезпечення - з 30.03.2024. Отже, саме після отримання листа від 06.07.2024 № 2069/5/716/11979 з додатками позивачу стало відомо, що з 19.03.2024 він вважається таким, що самовільно залишив військову частину, йому призупинено виплату грошового забезпечення, відмовлено в направленні на військово-лікарську комісію.
В інтересах позивача адвокатом був направлений ще один адвокатський запит № 11072024 від 11.07.2024 задля отримання переліку документів, що стали підставою для службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби.
Листом від 18.07.2024 № 2069/5/716/12520 відповідачем повідомлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а тому, підстави для надання документів відсутні.
02.07.2024 на адресу відповідача позивачем був направлений ще один рапорт, де ОСОБА_1 просив забезпечити надання йому законної можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати у встановленому порядку направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією.
Листом від 18.07.2024 № 3401/7.15/5/2069 позивачу повторно відмовлено в направленні на медичний огляд з метою встановлення придатності або не придатності до військової служби.
Позивач вважає, що відповідачем порушено права позивача щодо ненадання направлення на військово-лікарську комісію та призупинення виплати усіх видів забезпечення, тому він звернувся до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 02.09.2024 за наявними у справі матеріалами.
14.08.2024 на адресу суду надійшло клопотання сторони позивача про витребування доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 клопотання про витребування доказів було задоволено. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 : акт (рішення) на підставі якого ОСОБА_2 віднесено до осіб, які самовільного залишення місця служби; рапорт командира 2 механізованого батальйону майора ОСОБА_3 про факт не з'явлення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_4 ; довiдку - доповiдь про факт нез'явлення з лікувального закладу до мiсця служби вiйськовослужбовцем ОСОБА_4 ; пояснення солдата ШИБIСТОГО ОСОБА_5 ; пояснення солдата ОСОБА_6 ; пояснення молодшого сержанта ОСОБА_7 ; пояснення солдата ОСОБА_8 ; пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_9 ; службова характеристика на солдата ОСОБА_2 ; медична характеристика на солдата ОСОБА_2 ; витяг iз наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 23.01.2023 № 21; витяг iз наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 16.04.2023 № 109; витяг iз наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 24.04.2023 №119; - витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 03.05.2023 року № 129; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 22.07.2023 № 210; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 23.07.2023 № 211; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 26.01.2024 № 28; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 23.02.2024 № 56; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 29.03.2024 року № 93; витяг iз наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 09.04.2024 № 104.
19.08.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив наступне. Рапорт ОСОБА_1 від 26.03.2024 військовою частиною НОМЕР_1 не було отримано, доказів отримання рапорта позивача від 26.03.2024 (наприклад, фіскального чеку з підприємства поштового зв'язку) до позовної заяви позивачем не надано. Відповідач вказує, що відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 22-23, ст.194), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають права розглядати рапорти військовослужбовців інших військових частин, та не зобов'язані перенаправляти їх до військових частин. 18.07.2024 військовою частиною НОМЕР_1 було отримано рапорт позивача щодо надання останньому направлення для проходження ВЛК. З підстав, зазначених у листі військової частини НОМЕР_1 № 2069/5/7.16/12691 від 23.07.2024, у задоволенні рапорту було відмовлено. Пунктом 6.4 наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 зазначено, що у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи). Зазначене свідчить, що направлення на ВЛК під час знаходження військовослужбовця на реабілітаційному лікуванні здійснюється саме начальником закладу охорони здоров'я, у даному випадку, командиром військової частини НОМЕР_4 . З огляду на положення глави 6 розділу II наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 направлення для встановлення ступеню придатності до військової служби може бути надано військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, але тільки за умови фізичної наявності військовослужбовця у місці проходження служби. Враховуючи відсутність позивача на військовій службі, у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для надання ОСОБА_1 направлення для проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби. Підсумовуючи вищезазначене, військова частина НОМЕР_1 зазначає, що належним відповідачем по позовних вимогах, що стосуються направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби є військова частина НОМЕР_4 , у якій позивач мав пройти реабілітаційне лікування.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 №93 та виплати грошового забезпечення відповідач вказує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення як такому, що самовільно залишив місце несення служби. Відповідно до п. 15 розділу I наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше та військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Враховуючи відсутність позивача на військовій службі без поважних причин станом на 19.08.2024 підстави для скасування вищезазначеного наказу відсутні, як і поновлення виплати грошового забезпечення.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 № 104 відповідач зазначає, що відповідно до пп. 14 п. 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням відсутності позивача на військовій службі без поважних причин станом на 19.08.2024 підстави для скасування зазначеного наказу відсутні.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2024 № 1450, відповідач вказує, що відповідно до направлення № 5250 від 19.03.2024 солдата ОСОБА_1 було направлено на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Так, солдат ОСОБА_1 , отримавши направлення на реабілітаційне лікування, не попередив свого безпосереднього командира про вибуття з місця несення служби так само як і про прибуття до військової частини НОМЕР_4 . Надані з військової частини НОМЕР_4 документи, що додані позивачем до позову, дозволяють дійти висновку, що позивач з'явився до зазначеної військової частини, але не закінчив проходити реабілітаційне лікування з невідомих причин. Зокрема, позивачем не додано до позовної заяви медичні документи про закінчення реабілітаційного лікування у військовій частині НОМЕР_4 . Так само позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити поважність причин відсутності позивача на військовій служби станом на 19.08.2024. З урахуванням вищенаведеного, службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2024 № 1450 відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 суд постановив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії проводити в порядку загального позовного провадження.
23.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від сторони позивача, де зазначено, що у відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з викладеними в позовній заяві обставинами та позовними вимогами, вказує, що військова частина НОМЕР_1 не отримала рапорт від 26.03.2024, а позивач не надав докази направлення такого рапорту Відповідачеві (наприклад, фіскального чеку з підприємства поштового зв'язку). Проте, разом із позовною заявою до суду було надано супровідний лист від 26.03.2024 № 487/8, зі змісту якого можливо встановити, що ІНФОРМАЦІЯ_4 направив рапорт солдата ОСОБА_1 з додатками на адресу командира ВЧ НОМЕР_1 . Окрім цього супровідний лист від 26.03.2024 №487/8 містить штрихкод, номер - 2035/471 від 26.03.2024, та дату - 11:00:45, що підтверджує направлення документів на адресу ВЧ НОМЕР_1 за допомогою системи електронного документообігу (далі - СЕДО). Із метою підтвердження вищевказаної інформації, а також, отримання доказів (інформації) направлення рапорту від 26.03.2024 з додатками на адресу командира ВЧ НОМЕР_1 , 19.08.2024 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено адвокатський запит №19082028, де запитувалася наступна інформація: надати належним чином засвідчену копію (з печаткою та підписом уповноваженої особи) доказів відправки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.03.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 (фіскальний чек, накладна, інформація з електронної системи тощо), окрім вже наданого Вами раніше супровідного листа від 26.03.2024 №487/8. У відповідь на вищевказаний запит адвокатом Кіншовим Д.С. отримано листа № 1193 від 21.08.2024, де ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомляє, що: «супровідний лист від 26.03.2024 № 487/8 рапорту із додатками від 26.03.2024 солдата ОСОБА_10 було сформовано 26.03.2024 об 11:00:45 та направлено до військової частини НОМЕР_1 26.03.2024 об 11:22:53 за № 2035/471 через систему електронного документообігу (у подальшому «СЕДО»). Відповідно до інформації, отриманої із СЕДО, вказане відправлення було отримано військовою частиною НОМЕР_1 26.03.2024 об 11:33:37. Отримувачем значиться Лiсня». Додатковим підтвердженням отримання рапорту від 26.03.2024 з додатками відповідачем є особисте листування ОСОБА_1 з представниками ВЧ НОМЕР_1 , що надається до суду разом із відповіддю на відзив. Наприклад, 26.03.2024 (дата співпадає із датою направлення рапорту ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_1 направляє наступне повідомлення до контакту « ОСОБА_11 »: «Отправит военкомат документы по седо. И меня поставили на учёт». У відповідь на вказане повідомлення контакт « ОСОБА_11 » повідомляє: « ОСОБА_12 , пришло по СЕДО на Вас делают направление на ВЛК». Також, 26.03.2024 (дата співпадає із датою направлення рапорту ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_1 направляє наступне повідомлення до контакту « ОСОБА_13 »: «Отправит военкомат документы по седо. И меня поставили на учёт». У відповідь на вказане повідомлення, контакт «Каширний М...» здійснює уточнення дати відправлення рапорту та просить терміново сфотографувати документи додані до рапорту та скинути йому. Наголошуємо, що контакт « ОСОБА_11 » та « ОСОБА_13 » є військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується, наприклад, поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_14 (стор. 16 ) та рапортом ОСОБА_15 (стор. 10), що містяться в матеріалах службового розслідування, які надавалися Відповідачем до суду.
Також позивач вказує, що на думку відповідача, рапорт було безпідставно подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте позивач вважає, що рапорт від 26.03.2024 з додатками було подано ОСОБА_1 безпосередньо до командира ВЧ НОМЕР_1 , що відповідає вимогам законодавства України. Способом направлення рапорту Позивачем було обрано направлення через ІНФОРМАЦІЯ_4 , такий спосіб направлення рапорту не є забороненим законодавством, яке діяло на той час, є рівноцінним поданню рапорту особисто або направлення його за допомогою поштового зв'язку.
Позивач зауважує, що позиція відповідача щодо того, що направлення на ВЛК під час знаходження військовослужбовця на реабілітаційному лікуванні повинне здійснюватися начальником закладу охорони здоров'я, а саме командиром ВЧ НОМЕР_4 , є помилковою та суперечить положенням наказу МОУ від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ №402) у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин. Відповідно до п.6.1, 6.2, 6.3 глави 6, розділу ІІ Наказу 402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: 1) направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання; 2) медична книжка; 3) посвідчення особи (військовий квиток); 4) фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді; 5) службова характеристика для проведення медичного огляду військоволікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо; 6) медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я). Крім того: 1) на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва); 2) на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об'єктах, розмінування об'єктів народного господарства - відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу)). Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку. Тобто, Наказ 402 передбачає можливість надання направлення на проходження ВЛК зокрема військовою частиною. Окрім цього, військова частина не тільки повинна надати направлення військовослужбовцю на проходження ВЛК, але й надати закладу охорони здоров'я (установі) необхідний перелік документів для проходження медичного огляду. Тому, на думку позивача, що саме ВЧ НОМЕР_1 зобов'язана була направити солдата ОСОБА_1 на проходження медичного огляду із урахуванням отриманого відповідачем рапорту від 26.03.2024 з додатками. Отже, саме ВЧ НОМЕР_1 є належним відповідачем у вказаній справі, враховуючи вчинення військовою частиною бездіяльності та прийняття протиправних наказів.
Позивач наполягає на тому, що відповідачем порушена процедура проведення службового розслідування та припинено виплати без наявних на те підстав, що дає можливість скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 29.03.2024, наказ від 09.04.2024 № 104 та наказ від 23.06.2024 № 1450 «Про результати проведення службового розслідування.
Позивач вказує, що відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). На виконання вищевказаного положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ 26.03.2024 солдатом ОСОБА_1 було направлено рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 з додатками, де було повідомлено про необхідність проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби до ВЧ НОМЕР_4 у зв'язку з погіршенням здоров'я. Також повідомив про місце проживання позивача та його контактний номер телефону. Разом із рапортом від 26.03.2024 до командира ВЧ НОМЕР_1 було направлено й копію амбулаторної картки, із змісту якої можливо було встановити про кінцевий результат проходження позивачем лікування у ВЧ НОМЕР_4 - необхідність отримання направлення на ВЛК для визначення придатності особи до військової служби. Станом на сьогодні, ОСОБА_1 перебуває у скрутному фінансовому положенні (враховуючи припинення виплати усіх видів грошового забезпечення) та має вкрай незадовільний стан здоров'я, що унеможливлює вільне переміщення містом, а тим паче - здійснення переїзду в інше місто. Позивач самостійно намагається займатися своїм лікуванням та очікує на направлення для проходження ВЛК, відповідно до направлених раніше рапортів на адресу ВЧ НОМЕР_1 .
Позивач просить суд звернути увагу на обставини, які були встановлені внаслідок проведеного аналізу наданих до суду матеріалів службового розслідування. По-перше, позивач має припущення, що пояснення, які містяться в матеріалах службового розслідування, були заповненні однією особою, враховуючи схожість почерку та однаковість змісту таких пояснень, що ставить під сумнів викладену інформацію у згаданих поясненнях військовослужбовців. По-друге, зміст службової характеристики, підготовленої командиром 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 майором ОСОБА_16 , суперечить змісту раніше виданих наказів ВЧ НОМЕР_1 . У службовій характеристиці вказано, що ОСОБА_1 має незадовільну професійну підготовку, недостатню для виконання обов'язків. Військові статути, накази і настанови знає на низькому рівні, не керується ними в практичній діяльності. Технікою взводу і зброєю володіє на низькому рівні, станом озброєння не цікавився. Тим часом, відповідно до змісту акту службового розслідування від 23.06.2024 ОСОБА_1 був призначений, з початку, на посаду навідника 2 механізованого відділення-бойова машина 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 . Надалі, позивача було підвищено до посади заступника командира бойової машини та призначено на посаду старшого навідника. Як повідомлено позивачем, командир 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 майор ОСОБА_17 особисто бачив ОСОБА_1 один раз, через що позивач вважає надану службову характеристику не об'єктивною. По-третє, наказ від 21.06.2024 № 3005 «Про призначення службового розслідування» був прийнятий на підставі рапорту № 11006 від 19.06.2024 командира 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 майора АДРЕСА_5 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_18 був складений 19.06.2024. Зміст рапорту містить обставини про ранок 29.03.2024. Позивач вважає, що зі спливом 3 місяців ОСОБА_17 міг забути певні обставини, що відбулися 29.03.2024 та викласти їх із певними неточностями. Ідентична ситуація склалася і з іншою документацією, що міститься в матеріалах службового розслідування. Зокрема, пояснення військовослужбовця ОСОБА_19 датовані 22.06.2024. Інші пояснення військовослужбовців не містять дату складання таких пояснень. Серед іншого, вказані пояснення також містять виклад обставин про ранок 29.03.2024, що є аналогічним із ситуацією із рапортом командира 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_18 . Тобто, вказані особи також могли повідомити обставини ранку 29.03.2024 із певними неточностями із урахуванням спливу суттєвого проміжку часу. По-четверте, наказ №93 від 29.03.2024 було прийнято на підставі рапорту майора ОСОБА_20 №3/6088. Тим часом, у матеріалах службового розслідування не міститься рапорт майора ОСОБА_20 №3/6088, внаслідок чого, можливо зробити висновок про відсутність такого рапорту. Також, наказ №104 від 09.04.2024 було прийнято на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 квітня 2024 №27-РС. Тим часом, у матеріалах службового розслідування не міститься наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.04.2024 №27-РС, внаслідок чого, можливо зробити висновок, про відсутність такого наказу.
27.08.2024 до суду надійшли заперечення від сторони відповідача, де відповідач вказав наступне. В ході перевірки відомостей, викладених позивачем у відповіді на відзив по справі було встановлено, що дійсно, 26.03.2024 через ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт позивача на видання направлення на проходження ВЛК засобами СЕДО. Відповідно зазначений рапорт почав опрацьовуватись відповідальними особами військової частини НОМЕР_1 , однак залишився без задоволення у зв'язку із неповерненням позивача до місця несення служби. Як стверджує позивач у відповіді на відзив «до командира ВЧ НОМЕР_1 було направлено й копію амбулаторної картки із змісту якої можливо було встановити про кінцевий результат проходження позивачем лікування у ВЧ НОМЕР_4 », що є сумнівним з огляду на те, що будь-яке лікування, на думку військової частини НОМЕР_1 , не може бути проведено за один день тим більше, реабілітаційне. Крім того, з рапортом позивач звернувся лише через 5 діб після отримання відповідного висновку. Необхідно зауважити, що відповідно до п.6.1 Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (у редакції, що діяла станом на 26.03.2024) прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Однак не можна стверджувати, що даному праву кореспондує відповідний обов'язок командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.4 Наказу Міністерства оборони України№ 402 від 14.08.2008 (у редакції, що діяла станом на 26.03.2024) у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи). У відзиві на позовну заяву військовою частиною НОМЕР_1 вже зазначалось, що у цьому випадку направлення для проходження ВЛК повинно було надаватись військовою частиною НОМЕР_4 , у якій позивач проходив реабілітаційне лікування. В той же час, з урахуванням положень п.6.2 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 можна дійти однозначного висновку, що без особистої присутності військовослужбовця на прийомі у медичній частині військової частини НОМЕР_1 видання направлення для проходження військово-лікарської комісії є неможливе. Також необхідно зазначити, що позивачем не додано жодного медичного документу, який би підтверджував погіршення стану здоров'я позивача станом на 26.03.2024. Щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1450 від 23.06.2024 слід зазначити, що відповідно до зазначеного наказу солдат ОСОБА_1 рахується відсутнім на військовій службі без поважних причин. Крім того, позивачем не додано до позовної заяви жодного документу, який би міг підтвердити поважність причини відсутності позивача на військовій службі. Підстави для скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 № №93 від 29.03.2024 та № 104 від 09.04.2024, які наведено позивачем у відповіді на відзив, по своїй суті є припущеннями, на яких не можуть ґрунтуватись позовні вимоги. Також військова частина НОМЕР_1 зазначає, що солдат ОСОБА_1 після отримання поранення перебував на стаціонарному лікуванні більше чотирьох місяців. Відповідно п.9 розділу I Наказу Міністерства оборони України № 260 від 26.06.2018 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Однак на момент залишення місця несення служби відповідний висновок лікарняного закладу до військової частини НОМЕР_1 не надходив. З урахуванням цієї обставини у позивача було відсутнє право на отримання грошового забезпечення з 19.03.2024 по теперішній час.
16.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення від сторони позивача, де вказано, що причини того, що з рапортом від 26.03.2024 позивач звернувся тільки зі спливом 5-денного строку є поважними та загальновідомими, а отже доказуванню не підлягають. 22.03.2024 російською федерацією було проведено масований обстріл території України, зокрема й м. Харків, місто фактично залишилося без електроенергії та були великі проблеми з водопостачанням. Відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснював прийом громадян, внаслідок чого попросили позивача звернутися до них після стабілізації ситуації. Саме через це вказаний рапорт був направлений 26.03.2024. Пункт 6.2 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 не містить положень відносно того, що без особистої присутності військовослужбовця на прийомі у медичній частині військової частини видання направлення для проходження військово-лікарської комісії є неможливим. Позивачем разом із рапортом від 26.03.2024 та рапортом від 01.07.2024 було надано документи, які підтверджували погіршення стану здоров'я позивача. Разом із листом від 08.09.2024 за №553/4875 військова частинка НОМЕР_8 надала позивачу пояснення начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги, де вказано, що ОСОБА_1 був на амбулаторному прийомі в клініці 21.03.2024 та отримав від лікаря рекомендацію (висновок) направити Позивача на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
Також 16.09.2024 від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів. У клопотанні представник позивача зазначає, що 19.07.2024 на адресу військової частини НОМЕР_4 направлено адвокатський запит № 19072024 у якому вказувалася необхідність в отриманні інформації щодо проходження позивачем медичного лікування, обстеження та прийняття висновку за результатами такого обстеження. У відповідь на вказаний запит зазначена зверху інформація не була надана в повному обсязі. Із урахування того, що відповідач заперечував проходження лікування та обстеження позивачем у військовій частині НОМЕР_4 , було прийнято рішення повторно звернутися до ВЧ НОМЕР_4 із адвокатським запитом. 29.08.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит № 27082024, де зазначено наступні питання: 1. «Повідомити, обстеження у якого лікаря/лікарів проходив ОСОБА_1 після прибуття до ВЧ НОМЕР_4 на виконання направлення від 19.03.2024 № 5250. 2. Надати письмові висновки лікаря/лікарів, що були прийнятті за результатами огляду солдата ОСОБА_1 після прибуття до ВЧ НОМЕР_4 на виконання направлення від 19.03.2024 № 5250. 3. Повідомити остаточне рішення (висновок), яке/який було прийнято лікарем/ лікарями ВЧ НОМЕР_4 за результатом проходження медичного обстеження ОСОБА_1 на виконання направлення від 19.03.2024 №5250. 4. Повідомити, чи підлягає ОСОБА_1 обов'язковому проходженню військоволікарської комісії, після проходження обстеження у ВЧ НОМЕР_4 на виконання направлення від 19.03.2024 №5250? 5. Повідомити, якого числа та яким лікарем ВЧ НОМЕР_4 було зроблено запис в амбулаторній картці солдата ОСОБА_1 щодо направлення на ВЛК для визначення придатності до військової служби». 15.09.2024 представником позивача було отримано листа від 08.09.2024 за №553/4875 із додатками (пояснення начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та журнал реєстрації амбулаторних хворих). 15.09.2024 представником позивача було отримано листа від 08.09.2024 за №553/4875 із додатками (пояснення начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та журнал реєстрації амбулаторних хворих). Зазначений доказ є підтвердженням того, що ОСОБА_1 звертався до ВЧА3306, проходив там обстеження та отримав висновок за результатами проведеного обстеження - проходження ВЛК задля визначення придатності до проходження військової служби.
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити копію адвокатського запиту від 19.07.2024 №19072024 з доказами направлення, копія листа від 30.07.2024 №103/1889, копію адвокатського запиту від 27.08.2024 з доказами направлення, копію листа від 08.09.2024 за №553/4875 із додатками (пояснення начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та журнал реєстрації амбулаторних хворих), конвертом та доказами отримання до матеріалів справи.
30.09.2024 до суду надійшло клопотання сторони відповідача про долучення доказів. 25.09.2024 року засобами електронного зв'язку військовою частиною НОМЕР_1 було отримано витяг з єдиного реєстру досудових рішень № 62024170020007788, згідно якого до ЄРДР внесено відомості про вчинене ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. 27.09.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ про призупинення військової служби солдату ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного витягу з ЄРДР. Зазначені докази підтверджують відсутність повноважень командира військової частини НОМЕР_1 на надання направлення на проходження ВЛК солдату ОСОБА_1 у зв'язку із виключенням останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити зазначені докази до матеріалів справи.
30.09.2024 до суду від сторони позивача надійшла заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
30.09.2024 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, де відповідач вказує, що наданий позивачем попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, є завищеним та безпідставним.
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити зазначені заяву та відзив до матеріалів справи.
02.10.2024 до суду надійшла заява сторони відповідача про те, що 29.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/21143/24 було надано клопотання про долучення доказів, зокрема, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 133-РС про призупинення військової служби позивачу. 01.10.2024 в ході перевірки діяльності служби нетаємного діловодства військової частини НОМЕР_1 було виявлено, що під час формування наказу № 133-РС посадовими особами служби нетаємного діловодства було допущено технічну помилку у даті наказу командира військової частини НОМЕР_9 -РС, а саме зазначено рік видання наказу - 2023, замість 2024. Отже, військова частина просить суд вважати вірним 2024 рік видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 133-РС.
14.10.2024 до суду надійшло клопотання сторони позивача про долучення доказу до суду та долучити до матеріалів справи скріншот рапорту від 02.03.2024, скріншот переписки з ОСОБА_21 та довідку видану ТОВ «Здорова спина» від 11.10.2024.
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити зазначені докази до матеріалів справи.
14.10.2024 до суду надійшли письмові пояснення від сторони позивача, у яких зазначається наступне: 02.03.2024 позивач подав рапорт на отримання направлення на реабілітаційне лікування в в/ч НОМЕР_4 . Згідно припису ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.03.2024 позивачу була рекомендована реабілітація 21 день. 19.03.2024 позивач отримав направлення від діловода медичної роти, в якій позивач знаходився з 26.01.2024, добирався самостійно. В Харкові позивача зустрів брат і відвіз додому. 21.03.2024 вранці прибув до в/ч НОМЕР_4 , пройшов через прохідну на територію лікарні в/ч НОМЕР_4 , зареєструвався, дані позивача внесли в комп'ютер і видали амбулаторну карту. Підійшов лікар-травматолог, направив на рентген пораненої ноги. Потім позивача направили до травматолога в поліклініку в/ч НОМЕР_4 . Лікар-травматолог ОСОБА_22 в амбулаторній картці виклав рекомендації. Позивач направив рекомендації лікаря до військової частини. З в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 позивач не прибув, оскільки потребує повноцінного лікування і реабілітації після тяжкого поранення. Стан здоров'я позивача не дає йому можливості повернутися, через що він просив пройти ВЛК за місцем проживання. Позивач вказує, що пробув в медроті майже два місяці (з 26.01.2024 по 19.03.2024) і не отримував ніякої лікарської допомоги. 26.03.2024 позивач звернувся до ТЦК свого району, написав рапорт і по СЄДО його відправили в штаб частини. В той же день позивачу прийшло повідомлення на телефон: рапорт отримали, готуємо направлення на ВЛК, яке позивач так і не отримав. Зараз позивач самостійно, користуючись підтримкою родичів, проходить реабілітацію у медичному оздоровчому центрі «Fortis» завдяки благодійній допомозі фонду «Громадянин».
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити зазначені письмові пояснення до матеріалів справи.
21.10.2024 до суду надійшло клопотання сторони позивача про долучення промови до судових дебатів. У промові представник позивача акцентував увагу суду на питаннях, які необхідно дослідити при ухваленні рішення, а також виразив незгоду із повним дослідженням судом всіх обставин справи.
Протокольною ухвалою суд ухвалив долучити промову до судових дебатів до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у позові.
Позивач у судовому засіданні, у якому брав участь в режимі відеоконференції, повідомив суд, що 22.07.2023 він отримав поранення під час виконання бойового завдання. Після тривалого лікування позивач 25.01.2024 прибув в свою частину для продовження лікування, з 26.01.2024 перебував у медроті у м. Новомосковську, чекав на направлення на ВЛК. 22.02.2024 отримав направлення на реабілітацію. 01.03.2024 повернувся у медроту. 19.03.2024 отримав направлення на лікування, в той же день на маршрутному автобусі прибув до міста Харкова, перебував дома через важкий стан здоров'я, який погіршився у дорозі. 21.03.2024 прибув до військової частини НОМЕР_8 , 22.03.2024 мав місце масований обстріл міста Харкова, була відсутня електроенергія та мобільний зв'язок. 26.03.2024 через ТЦК направив рапорт до ВЧ4741, у якому просив надати йому направлення для проходження ВЛК. 27.03.2024 йому повідомили з частини, що готують направлення на ВЛК. По цей час позивач мешкає вдома, очікуючи на направлення. Прибути до військової частини не має змоги через стан здоров'я та відсутність коштів. Останню грошову виплату отримав у грудні 2023 року за листопад 2023 року. 02.07.2024 повторно направив рапорт до військової частини з проханням направити його на ВЛК, проте отримав відмову через нез'явлення до військової частини. Вважає, що його права порушені через ненаправлення його на ВЛК та невиплату грошового забезпечення. Позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов та запереченнях. На запитання суду зазначив, що рапорт позивача від 26.03.2024 відповідачем отриманий, проте не розглянутий.
Доповівши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний по мобілізації, з 23.01.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовий квитком серія НОМЕР_10 .
ОСОБА_1 призначений на посаду навідника 2 механізованого відділення-бойова машина 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2023 № 109 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідником-оператором 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 №119, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2023 №129, солдат ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Донецьк», які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України.
22.07.2023 рядовий ОСОБА_23 отримав поранення (мінно-вибухова травма, вибухове осколкове сліпе поранення лівого колінного суглобу, акубаротравма) внаслідок мінометного обстрілу з боку противника в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області, під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, що підтверджується довідкою про обставини травми від 20.04.2024 за № 432.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2023 № 211 солдата ОСОБА_1 звільнено від займаних посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 18.07.2023 відповідно до підпункту 15 пункту 16 положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв?язку з довготривалим лікуванням.
Як убачається із довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.04.2024 за № 7530, рядовий ОСОБА_1 в період з 03.05.2023 по 22.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на посаді старшого навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
25.12.2023 солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою військово-лікарської комісією військової частини НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 4001 від 25.12.2023. У довідці вказано, що травма відноситься до тяжких та пов'язана з проходженням військової служби. Зазначено, що солдат ОСОБА_1 потребує лікування (реабілітації) в умовах вч НОМЕР_6 строком на 30 календарних днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 № 28 солдат ОСОБА_1 прибув з лікувального закладу військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2024 № 56, солдата ОСОБА_1 направлено на лікування до КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», м. Новомосковськ.
01.03.2024 солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 94 від 01.03.2024. У довідці вказано, що травма відноситься до тяжких та пов'язана з проходженням військової служби. Зазначено, що солдат ОСОБА_1 потребує реабілітаційного лікування опорно-рухового апарату протягом 21 доби.
19.03.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 направлений на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_4 з діагнозом «стан після МВТ (22.07.2023) у вигляді повільно консолідуючого після МОС вогнепального уламкового перелому, ч/3 лівої стегнової кістки з наявністю стороннього тіла металевої щільності (04.03.2024)», що підтверджується направленням від 19.03.2024 за № 5250, виписаним начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 та начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 майор АДРЕСА_6 .
Зазначене підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит від 06.07.2024 за № 2069/5/7.16/11979, де також вказано, що 19.03.2024 ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_4 для реабілітаційного лікування, проте до лікарняного закладу не прибув, до підрозділу не повернувся, доказів законної відсутності на службі не надав, з 19.03.2024 вважається таким, що самовільно залишив місце служби та відсутній на службі без поважних причин. Направлення на військово-лікарську комісію військовослужбовців, які відсутні на службі неможливе. Виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 призупинено.
21.03.2024 ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-травматологом, який зазначив про необхідність направлення позивача на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
26.03.2024 ОСОБА_1 направив рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням надати направлення на ВЛК для визначення придатності до військової служби до в/ч НОМЕР_4 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. У рапорті вказано, що ОСОБА_1 проживає у м. Харкові із зазначенням адреси. До рапорту додану копію військового квитка, копія амбулаторної картки, копія направлення на лікування, копія довідки ВЛК. Документи просив надіслати засобами СЕДО до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рапорт був направлений через ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується супровідним листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 26.03.2024 за № 487/8, з якого вбачається направлення рапорту ОСОБА_1 з додатками командиру вч НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 № 93 солдату ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення призупинено з 19.03.2024, знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024, а з котлового забезпечення - з 30.03.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 № 104 солдата ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
21.06.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 3005 було призначене службове розслідування у термін до 21.07.2024, за результатами якого був складений акт службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 був направлений на реабілітаційне лікування відповідно до направлення № 5250 від 19.03.2024 до військової частини НОМЕР_4 , однак до лікувального закладу не з'явився. Відсутність ОСОБА_1 була виявлена 29.03.2024 о 8-00 годині під час ранкової перевірки особового складу.
23.06.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 1450 були затверджені результати проведення службового розслідування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби та відсутній на службі з 19.03.2024 по теперішній час.
Листом від 24.06.2024 № 1314/23/1/1172, наданому у відповідь на адвокатський запит № 8803/адв від 18.06.2024, ТВО начальника медичного управління військової частини НОМЕР_11 , було повідомлено, що рішення щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на огляд військово-лікарської комісією буде прийматися після його повернення його до розташування військової частини НОМЕР_1 .
01.07.2024 ОСОБА_1 засобами поштового був скерований рапорт командиру 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у якому просив направити його на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_4 .
Рапорт отриманий військовою частиною НОМЕР_1 18.07.2024 за вхідним номером № 3401/715/5/24.
Листом від 23.07.2024 за № 2069/5/7.16/12691 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що медичною службою військової служби НОМЕР_1 опрацьовано рапорт, у якому ОСОБА_1 просить надати йому направлення на ВЛК. За результатами опрацювання повідомлено, що рішення щодо направлення його на огляд військово-лікарською комісією буде прийнято після повернення солдата ОСОБА_1 до розташування військової частини НОМЕР_1 . Також повідомлено, що згідно з наказом командира вч НОМЕР_1 № 93 від 29.03.2024 солдат ОСОБА_1 рахується як самовільно залишивший частину.
Судом досліджена копія виписного (перевідного) епікризу Військового госпіталя НОМЕР_12 , з якого вбачається проходження лікування позивачем з 22.07.2023 по 23.07.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № е12025 КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова ДОР», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 23.07.2023 по 26.07.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12740 КНП «КМКЛШМД», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 26.07.2023 по 31.08.2023.
Судом досліджена копія епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни», з якого вбачається проходження лікування позивачем з 31.08.2023 по 12.09.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1849 КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 12.09.2023 по 04.10.2023.
Судом досліджена копія перевідного епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни» № 2014, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 04.10.2023 по 25.10.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 18461 КНП «КМКЛШМД», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 25.10.2023 по 27.10.2023.
Судом досліджена копія перевідного епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни № 2176, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 27.10.2023 по 13.11.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1436 Клініки професійних захворювань, з якої вбачається проходження лікування позивачем з 13.11.2023 по 08.12.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2481 ДОЗ м. Києва, з якої вбачається проходження лікування позивачем з 08.12.2023 по 18.12.2023.
Судом досліджена копія епікризу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 18.12.2023 по 22.12.2023.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5108 вч НОМЕР_6 , з якої вбачається проходження лікування позивачем з 22.12.2023 по 25.01.2024, пунктом 8 якого рекомендовано командиру військової частини скерувати позивача на ВЛК за місцем ППД частини для визначення ступеня придатності до військової служби.
Судом досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2142 КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 22.02.2024 по 01.03.2024, виписаний для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Судом досліджена копія журналу реєстрації амбулаторних хворих за 2024 рік, надану військовою частиною НОМЕР_4 із супровідним листом № 103/1889 від 30.07.2024, з якої вбачається, що у журналі міститься запис 2730, згідно якого солдат ОСОБА_1 , вч НОМЕР_1 , прийнятий як первинний хворий.
Судом досліджені матеріали службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 3005 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 », з яких вбачається, 19.03.2024 солдат ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_4 для проходження реабілітаційного лікування, до вч НОМЕР_4 не з'явся, до вч НОМЕР_1 не повернувся. З 19.03.2024 солдату ОСОБА_1 припинено виплату грошового забезпечення, за березень 2024 року позбавлено премії, виплату додаткової винагороди за березень 2024 не проведено.
Судом досліджені скріншот переписки позивача із абонентом ОСОБА_11 …, з якого вбачається, що абонент ОСОБА_11 … підтвердив позивачеві 26.03.2024 отримання його рапорту по СЕДО.
Судом досліджено скріншот переписки позивача із абонентом ОСОБА_24 …, з якого вбачається, що абонент ОСОБА_24 … 26.03.2024 просив позивача надіслати фото додатків до рапорту.
Судом досліджено лист військової частини НОМЕР_4 від 08.09.2024 за № 553/4875, з якого вбачається, що солдат ОСОБА_25 21.03.2024 був на амбулаторному прийомі в клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги військової частини НОМЕР_4 у травматолога, було надано рекомендацію направити хворого на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
Отже, судом встановлено, що позивачем було отримано три рекомендації щодо направлення його для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби (виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5108 вч НОМЕР_6 , виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2142 КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», рекомендація лікаря-травматолога клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги військової частини НОМЕР_4 від 21.03.2024), проте таке направлення позивач не отримав ані від лікувальних закладів, де він перебував, ані від військової частини НОМЕР_1 .
Судом досліджено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 25.09.2024 до ЄРДР внесено відомості про заяву, якою повідомлено про вчиненя кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України ОСОБА_1 , який 19.03.2024 не з'явився для проходження лікування до вч НОМЕР_4 .
Судом досліджено довідку від 11.10.2024, надану ТОВ «Здорова спина» про те, що позивач з 23.09.2024 проходить оздоровчу реабілітацію.
Судом досліджено скріншот рапорту від 02.03.2024, який не містить підписів вказаних у ньому осіб, а також інформації про його надсилання та отримання.
Судом досліджений скріншот переписки з абонентом ОСОБА_26 …, з якого вбачається надсилання документу під назвою « ОСОБА_27 на р…» 04.03.2024, зміст рапорту не міститься на скріншоті.
Судом досліджене направлення на реабілітаційне лікування від 19.03.2024 за № 5250, з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 направлений на реабілітаційне лікування до вч НОМЕР_13 , строк такого лікування не визначений. Позивачем у судовому засіданні надані пояснення, що цією перепискою він підтверджує надсилання рапорту, на підставі якого 19.03.202 ним було отримано направлення на проходження реабілітаційного лікування.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Зміст спірних правовідносин полягає у бездіяльності відповідача, яка виразилася у ненаправленні позивача на проходження військово-лікарської комісії та невиплати грошового забезпечення з 19.03.2024.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності вч НОМЕР_1 з не направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби, а також щодо зобов'язання вч НОМЕР_1 направити позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби до вч НОМЕР_4 , суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.03.2024 позивачем був поданий рапорт із додатками командиру НОМЕР_1 з проханням направити його на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби, до ІНФОРМАЦІЯ_9 , який було направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Рапорт був отриманий відповідачем 26.03.2024.
Суд зазначає, що оцінка вказаному рапорту фактично була надана відповідачем, що підтверджується листом від 23.07.2024 за № 2069/5/7.16/12691 та листом від 24.06.2024 № 1314/23/1/1172. Результатом розгляду рапорту суд вважає повідомлення позивача відповідачем про те, що рішення щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на огляд військово-лікарської комісією буде прийматися після його повернення його до розташування військової частини НОМЕР_1 .
Аналогічні свідчення надані представником відповідача у судових засіданнях.
Суд зазначає, що за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Враховуючи наведене, суд визнає встановленим факт подання рапорту позивачем 26.03.2024, отримання рапорту відповідачем 26.03.2024, прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду рапорту у вигляді відмови від направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби.
Суд зауважує, що відповідно до досліджених скріншотів переписки позивача, відповідач у березні 2024 року не відмовлявся підготувати направлення на проходження ВЛК за відсутності позивача, вимог щодо особистої явки для отримання направлення відповідачем не висувалося. У передбачений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України строк рапорт розглянутий не був.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин справи, суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Згідно із п. 1.1, 1.2 розділу I “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза це медичний огляд військовослужбовців з метою визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби.
Згідно із пунктом 1.1 розділу II Положення, медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.
Підпунктом «б» пункту 6.1, пунктом 6.10 розділу II Положення встановлено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Суд зазначає, що самовільне залишення позивачем військової частини не позбавляє відповідача обов'язку розглянути рапорт військовослужбовця по суті та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, тим більше з огляду на те, що рапорт був поданий позивачем та отриманий відповідачем 26.03.2024, службове розслідування зафіксувало факт самовільного залишення позивачем військової частини лише в червні 2024 року, тобто відповідач не мав законних підстав для нерозгляду рапорту позивача у встановлені чинним законодавством строки.
З огляду на зазначене, суд вбачає неправомірність бездіяльності відповідача щодо нездійснення належного розгляду рапорту позивача від 26.03.2024.
Суд зауважує, що відносно позивача трьома медичними закладами було зроблено висновки щодо необхідності направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії, проте самими медичними закладами такі направлення надані не були.
Суд зазначає, що позивач тривалий час перебував у віданні медичної роти військової частини НОМЕР_1 , де міг бути оглянутий з урахуванням висновків щодо необхідності направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Тому суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що оформити відповідне направлення можливе лише після огляду позивача медичним підрозділом військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.
Прийняття рішень по суті рапорту є виключним повноваженням посадової особи, яка уповноважена на розгляд такого рапорту, в той час як суд уповноважений на перевірку дотримання законодавства під час реалізації відповідної владної компетенції відповідачем.
Водночас, перевіряючи законність дій відповідача в цій справі, судом встановлено факт неприйняття військової частини НОМЕР_1 рішення по суті рапорту в цілому, тобто усунення від реалізації своєї компетенції, що не відповідає вказаним положенням законодавства та є протиправним.
Відповідач дійсно не надав прямої відмови позивачу у задоволенні його прохання, відкладаючи вирішення цього питання після виконання позивачем певної умови (явка до військової частини).
Проте, з огляду на значний час, що минув від подання рапорту позивачем (березень 2024 року) до отримання ним відповідей на рапорт (липень 2024 року), на неусталеність позиції відповідача з питання отримання чи не отримання рапорту від 26.03.2024, розгляду його чи не розгляду, на значний строк, який минув між вибуттям позивача з вч НОМЕР_1 до моменту проведення службового розслідування (червень 2024 року) та внесенням відомостей до ЄРДР (25.09.2024), суд вбачає протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилася у ненаправленні позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у цій справі не довів правомірності своїх дій.
Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у цій частині, а тому вони підлягають частковому задоволенню.
Обраний судом спосіб захисту права позивача відповідає положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зауважує, що позивачем не надано доказів та підтверджень того, що суд має направити позивача для проходження ВЛК саме до вч НОМЕР_4 , та зазначає, що суд позбавлений можливості за наявними у справі матеріалами встановити наявність повноважень та можливості цієї установи прийняти позивача на проходження військово-лікарської комісії. Тому у цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Так, у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № 814/1229/14 суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Частиною 1 статті 2 КАС України імперативно встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів від 16.10.2015 відмічено, що мета будь-якої незалежної та ефективної системи судочинства повинна полягати в тому, щоб гарантувати справедливе, неупереджене вирішення правових спорів, дотримуючись прав та свобод всіх людей, що шукають справедливості. Щоб досягти цієї мети, в кожному певному випадку, суд повинен знайти належні факти, добуті законним чином, дотримуватися закону та забезпечити ефективні засоби захисту, особливо у справах щодо порушень прав людини.
Пунктом 6.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, який отримав поранення під час захисту Батьківщині, з огляду на отримання позивачем від трьох медичних установ рекомендацій щодо направлення для проходження ВЛК, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 № 93, від 09.04.2024 № 104, від 23.06.2024 № 1450 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 № 93 солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024, з котлового забезпечення з 30.03.2024, з підстав самовільного залишення військової частини.
Судом на підставі наявних у справі доказів та свідченнях позивача у судовому засіданні встановлено, що позивач з 19.03.2024 мешкає вдома, з вч НОМЕР_1 вибув 19.03.2024, до вч НОМЕР_4 прибув 21.03.2024, де був на амбулаторному прийомі.
Підстав вважати, що військовослужбовець ОСОБА_1 з 19.03.2024 по день ухвалення рішення проходить військову службу або лікування у вч НОМЕР_4 , куди він вибув з вч НОМЕР_1 згідно з направленням від 19.03.2024, а тому має право на отримання грошового та котлового забезпечення, відсутні.
Тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги.
Судом встановлено, що наказом від 09.04.2024 № 104 солдата ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира вч НОМЕР_1 до повернення у військову частину.
З огляду на наведені вище докази та мотиви суду, що зводяться до встановлення факту відсутності позивача на службі у військовій частині НОМЕР_1 або на лікуванні у вч НОМЕР_4 , куди він вибув з вч НОМЕР_1 згідно з направленням від 19.03.2024, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги у цій частині.
Судом встановлено, що наказом від 23.06.2024 № 1450 затверджено результати проведення службового розслідування.
Суд зазначає, що з результатів службового розслідування вбачається, що 19.03.2024 солдат ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_4 для проходження реабілітаційного лікування, до вч НОМЕР_4 не з'явся, до вч НОМЕР_1 не повернувся. Зазначені факти підтверджені матеріалами справи та наданими сторонами свідченнями.
Суд не вбачає підстав для визнання зазначеного наказу протиправним, та зауважує, що позивачем не було надано своїх пояснень при проведенні розслідування, оскільки він був відсутній як за місцем несення служби у вч НОМЕР_1 , так і за місцем проходження лікування згідно направлення від 19.03.24 у вч НОМЕР_4 , а не з вини відповідача.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що він не знав яким чином відбувається оформлення військовослужбовця, який прибув за направленням військової частини, на лікування (реабілітацію), не розумів різниці між амбулаторним оглядом та лікуванням, з огляду на тривалий процес лікування позивача в інших медичних закладах, що підтверджується виписками, епікризами тощо.
На думку суду, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки під час судового розгляду було підтверджено факт відсутності позивача за місцем служби з 19.03.2024 та лікування з 21.03.2024.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення, усіх інших видів забезпечення, премії, додаткової винагороди з 19.03.2024 суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини щодо грошових виплат регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 3 ст.9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Аналогічні положення передбачені Порядком № 260.
Відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 № 93, військовослужбовців, у тому числі солдата ОСОБА_1 старший навідник 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати такими, що самовільно залишили військову частині НОМЕР_1 , та з 19.03.2024 та знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024, а з котлового забезпечення з 30.03.2024.
Також відповідно до витягу із п. 35 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 № 93, солдата ОСОБА_1 старший навідник 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , постановлено вважати таким, що самовільно залишив частину.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що він з 19.03.2024 по теперішній час знаходиться вдома. До вч НОМЕР_1 не повертається через стан здоров'я та відсутність матеріальної можливості.
Отже, факт відсутності військовослужбовця ОСОБА_1 як у вч НОМЕР_1 , так і у вч НОМЕР_4 , куди він був направлений 19.03.2024, встановлено на підставі наявних у справі доказів та свідчень позивача.
Суд зауважує, що отримання грошового забезпечення військовослужбовцем, який не проходить військову службу та лікування в установленому законом порядку, не відповідає принципу справедливості і ставить його у більш вигідне становище із тими військовослужбовцями, які проходять військову службу або лікування.
Так, судом встановлено, що на підставі пп. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, позивача було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 19.03.2024, та знято з усіх видів забезпечення. На підставі п. 15 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, з 19.03.2024 припинено виплату грошового забезпечення.
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що припинення нарахування та виплати грошового забезпечення відбулось у порядку та спосіб, встановлений Порядком № 260, на підставі наказу командира військової частини про припинення виплати грошового забезпечення позивача.
Щодо посилань позивача на те, що він був вимушений поїхати до місця проживання, оскільки йому не надавалась належна медична допомога у військовій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з цим суд зазначає, що наведені доводи позивача щодо неможливості подальшого перебування у військовій частині стосуються предмету доказування щодо самовільного залишення військової частини саме у кримінальному провадженні, та в межах цієї справи встановлюватися не може.
Суд звертає увагу, що припинення виплати грошового забезпечення стало наслідком видання наказу про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати додаткової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Позивач посилається, що враховуючи, що він перебував на лікарняному військова частина безпідставно йому не здійснила нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди на підставі постанови КМУ № 168.
Так, відповідно до ст. 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно з ст. 255 Статуту, амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Відповідно до ст. 256 Статуту після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування, який став підставою для припинення виплати грошового забезпечення.
Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами (ст. 257 Статуту).
Відповідно до ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Разом з цим суд звертає увагу, що позивачем не надано докази перебування на лікарняному у порядку, встановленому Статутом.
Судом встановлено, що 21.03.2024 позивач був на амбулаторному огляді у вч НОМЕР_4 , у подальшому лікування (реабілітацію) згідно направлення від 19.03.2024 не проходив.
Отже, судом відхиляються доводи щодо невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Суд зазначає, що питання виплати додаткової винагороди з 19.03.2023 регулюється окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, згідно з пункту 9.4 якого виплата не виплачується військовослужбовцям, які, зокрема: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місяць служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Тому, враховуючи встановлені судом обставини, наведені доводи позивача визнаються судом безпідставними та відхиляються судом.
Відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є безпідставними, недоведеними та не підлягають задоволенню.
Отже, судом надана оцінка всім аргументам позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Кіншовим Дмитром Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги № 79 від 07.06.2024. 30.09.2024 до суду адвокатом Кіншовим Д.С. подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, проте доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду не надано, хоча така вимога стороною позивача заявлена, а тому розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснюється.
Керуючись ст. 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з ненаправлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ) направити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 ) на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 жовтня 2024 року.
Суддя К.І. Ремез