28 жовтня 2024 рокуСправа №160/24611/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
11.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв'язку таку подано 10.09.2024 року) ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головним управлінням ДІІС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування. Таким чином, оскільки єдиною метою збору внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього в період, за яким винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті у цей період внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
10.10.2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Згідно з даними інформаційних систем ДПС України, ФОП ОСОБА_1 з 24.10.2017 року по 05.07.2024 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ, (м. Кам'янське), як фізична особа-підприємець у статусі - «основний платник», в тому числі з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року - на спрощеній системі оподаткування, з 24.10.2017 року по 30.10.2017 року та з 01.07.2018 року по 05.07.2024 року на загальній системі оподаткування. 05.07.2024 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. Перебуває в стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до актуальних відомостей інформаційної системи податкового органу та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 була платником єдиного внеску. Згідно п. 3 частини першої ст. 7 та частини п'ятої ст. 8 Закону №2464 фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З 01 січня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 7 та частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Також, у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Сума мінімального страхового внеску на 2017-2018 роки для зазначеної категорії платників визначена, як 22 відсотки з мінімальної заробітної плати, розмір якої визначений: - на 2017 рік Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та становив 3 200,00 грн, відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн. (3200 х 22 відсотки); - на 2018 рік Законом України від 07 грудня 2018 року № 2246-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та становив 3 723,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 819,06 грн. (3 723 х 22 відсотки); - на 2019 рік Законом України від 23 листопада 2018 року № 2629-УИІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та становив 4 173,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4 173 х 22 відсотки). - на 2020 рік Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та становив 4 723,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1039,06 грн. (4 723 х 22 відсотки) з січня по серпень 2020 року, та становив 5000,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1100,00 грн (5000,00 х 22 відсотки) з вересня по грудень 2020 року. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по даній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм відображення в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП по КБК 71040000) сум квартальних нарахувань з єдиного внеску. Розрахункові суми переносяться до ІКП по КБК 71040000 19 числом місяця, що настає за кварталом, за який він сплачується. В ІКП по КБК 71040000 платника за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки проведені щоквартальні нарахування на загальну суму 30 044,74 грн, а саме: за 2017 рік по строку 09.02.2018 відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП по КБК 71040000 за 4 квартал (листопад) 2017 року в сумі 704,00 грн.; за 2018 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: - по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., - по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., - по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., - по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., за 2019 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: - по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн., - по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн., - по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн., - по строку сплати 21.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн. за 2020 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: - по строку сплати 21.04.2020 за 1 квартал 2020року в сумі 2 078,12 грн., - по строку сплати 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн., - по строку сплати 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року в сумі 3 178,12 грн; - по строку сплати 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року в сумі 2 200,00 грн. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. 19.09.2024 року в ІКП 71040000 по ФОП ОСОБА_1 зараховано сплату єдиного внеску в сумі 19 981,35 грн. (19.09.2024 року [19981.35] стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення №4056 від 19.09.2024). Станом на 27.09.2024 року в ІКП по КБК 71040000 у ФОП ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску 10 063,39 грн. Пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905) (далі - Порядок №435), передбачено, що фізичні особи - підприємці формують та подають до податкових органів «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова». Прийнята нова форма податкової декларації про майновий стан та доходи затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 травня 2022 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за №593/37929 (з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України від 09 червня 2022 року № 160)), яка передбачає наявність нових додатків до Декларації. Згідно даних АІС «Податковий блок» станом на 27.09.2024 звітність по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 не надавалася. Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Відповідно до п.13 розд. VII Інструкції, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З вказаною нормою узгоджується норма передбачена ч. 16 ст. 25 Закону №2464 - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Не отримання доходу від підприємницької діяльності та взагалі не здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464. Крім цього, п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). У зв'язку з наявністю станом на 31.01.2021 в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 30 044,74 грн. ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 №Ф-307427-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення 05.10.2021 року вручено Укрпоштою ОСОБА_1 особисто. Позивач у позовній заяві зазначає, «...вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 №Ф-307427-55, не отримувала, про її існування дізналась лише на стадії виконавчого провадження у серпні 2024 року». Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За таких обставин вимоги про сплату боргу (недоїмки) вважаються належним чином врученою згідно п.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 року за № 508/26953. Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що позивачем було пропущенно строк на подання даного позову. Відповідно до абз.7 п.4 розділ VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне- страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449) вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. За таких обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином врученою згідно п.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 року за № 508/26953. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності), абз.5 п.5 Інструкції №449). У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС направлено разом із заявою про примусове виконання рішення від 03.12.2021 №40631/5/04-36-13-07-11 узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки від 18.02.2021 №Ф-307427-55У на суму 30 044,74 грн. до Південного відділу ДВС у м. Кам'янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У зв'язку з поверненням виконавчого документу виконавчою службою, його разом із заявою від 27.09.2022 року №22767/5/04-36-13-09-10 повторно передано на виконання. Південним відділом ДВС відкрито виконавче провадження №70223819 від 04.11.2022 року. Станом на 02.10.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 рахується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску у сумі 10 063,39 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження №70223819 коштів у сумі 19 981,35 грн. (платіжне доручення №4056 від 27.09.2024 року). Відповідно до абзацу шостого пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). З вказаною нормою узгоджується норма передбачена ч. 16 ст. 25 Закону №2464 - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога). В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в Казначействі. Отже, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Відтак, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. З 01.01.2022 року згідно пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2020 №814 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2021р. за №174/35796) Порядок №435 втратив чинність. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 12.09.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки); засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки); обґрунтований та вмотивований розрахунок вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки); докази отримання або неотримання ОСОБА_1 вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки). Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15.10.2024 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України, ФОП ОСОБА_1 з 24.10.2017 року по 05.07.2024 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ, (м. Кам'янське), як фізична особа-підприємець у статусі - «основний платник», в тому числі з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року - на спрощеній системі оподаткування, з 24.10.2017 року по 30.10.2017 року та з 01.07.2018 року по 05.07.2024 року на загальній системі оподаткування.
05.07.2024 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. Перебуває в стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Сума мінімального страхового внеску на 2017-2018 роки для зазначеної категорії платників визначена, як 22 відсотки з мінімальної заробітної плати, розмір якої визначений:
- на 2017 рік Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та становив 3 200,00 грн, відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн. (3200 х 22 відсотки);
- на 2018 рік Законом України від 07 грудня 2018 року № 2246-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та становив 3 723,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 819,06 грн. (3 723 х 22 відсотки);
- на 2019 рік Законом України від 23 листопада 2018 року № 2629-УИІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та становив 4 173,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4 173 х 22 відсотки).
- на 2020 рік Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та становив 4 723,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1039,06 грн. (4 723 х 22 відсотки) з січня по серпень 2020 року, та становив 5000,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1100,00 грн (5000,00 х 22 відсотки) з вересня по грудень 2020 року.
В ІКП по КБК 71040000 платника за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки проведені щоквартальні нарахування на загальну суму 30 044,74 грн, а саме:
за 2017 рік по строку 09.02.2018 відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП по КБК 71040000 за 4 квартал (листопад) 2017 року в сумі 704,00 грн.;
за 2018 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
за 2019 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 21.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.
за 2020 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 21.04.2020 за 1 квартал 2020року в сумі 2 078,12 грн.,
- по строку сплати 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн.,
- по строку сплати 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року в сумі 3 178,12 грн;
- по строку сплати 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року в сумі 2 200,00 грн.
19.09.2024 року в ІКП 71040000 по ФОП ОСОБА_1 зараховано сплату єдиного внеску в сумі 19 981,35 грн. (19.09.2024 року [19981.35] стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення №4056 від 19.09.2024).
Станом на 27.09.2024 року в ІКП по КБК 71040000 у ФОП ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску 10 063,39 грн.
Згідно даних АІС «Податковий блок» станом на 27.09.2024 звітність по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 не надавалася.
У зв'язку з наявністю станом на 31.01.2021 в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 30 044,74 грн. ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 №Ф-307427-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення 05.10.2021 року вручено Укрпоштою ОСОБА_1 особисто.
У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС направлено разом із заявою про примусове виконання рішення від 03.12.2021 №40631/5/04-36-13-07-11 узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки від 18.02.2021 №Ф-307427-55У на суму 30 044,74 грн. до Південного відділу ДВС у м. Кам'янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У зв'язку з поверненням виконавчого документу виконавчою службою, його разом із заявою від 27.09.2022 року №22767/5/04-36-13-09-10 повторно передано на виконання. Південним відділом ДВС відкрито виконавче провадження №70223819 від 04.11.2022 року.
Станом на 02.10.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 рахується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску у сумі 10 063,39 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження №70223819 коштів у сумі 19 981,35 грн. (платіжне доручення №4056 від 27.09.2024 року).
Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, 04.11.2022 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Агеєвою Вікторією Григорівною відкрито виконавче провадження ВП № 70223819 про стягнення з останньої на користь держави заборгованості в розмірі 30044,74 грн. Про дане виконавче провадження позивач дізналась лише у серпні 2024 року, коли звернувшись до нотаріуса дізналась, що має арешти на майно. Постанова про арешт майна боржника у ВП № 70223819 прийнята 26.08.2024 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Агеевою Вікторією Григорівною. З цього часу позивач дізналась про порушення свого права.
Вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-307427 позивач не отримувала, про її існування дізналась лише на стадії виконавчого провадження, у серпні 2024 року.
21.08.2024 року адвокат ОСОБА_2 подав адвокатський запит до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в інтересах позивача про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження ВП №70223819. З'ясувалося, що адреса фактичного проживання позивача відрізняється від тієї адреси, що вказана у матеріали виконавчого провадження та у вимогі про сплату боргу № Ф-307427-55У від 18.02.2021 року. Отже, у даних документах зазначено про те, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Однак з 2018 року позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом проживання без реєстрації № 52 від 01.03.2021 року, що складений комісією КП КМР «Добробут» та підписаний сусідами будинку.
Вважаючи спірну вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до абз. 2 п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є:
роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Абзацом 1 пункту 1 та пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При розгляді справи судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Так, судом установлено, що оскаржуваними вимогами встановлено наявність у Лит заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, та за період з першого кварталу 2018 року по третій квартал 2018 року.
Водночас, у спірний період єдиний соціальний внесок за у ОСОБА_1 було сплачено його роботодавцями, що підтверджується довідками щодо відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України (форма ОК-5 та ОК-7).
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який прийнято оскаржуване рішення, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено, що позивач будучи найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.
Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувані вимоги підлягають скасуванню в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на встановлене суд приходить про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та її скасування.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Із матеріалів справи вбачається, що 10.09.2024 року позивачем направлено засобами поштового зв'язку позовну заяву про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 викладена наступна правова позиція:
«Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку…
…Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону №2464-VI».
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 640/9172/20 міститься наступна правова позиція:
«Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.
Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.
Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) зєдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку».
Суд вважає наведені правові висновки Верховного Суду вірними й обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. становить шість місяців з дня, коли позивач дізналась або повинна була дізнатися про існування зазначеної вимоги.
Так, позивач у позовній заяві зазначила, що 04.11.2022 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Агеєвою Вікторією Григорівною відкрито виконавче провадження ВП № 70223819 про стягнення з останньої на користь держави заборгованості в розмірі 30044,74 грн. Про дане виконавче провадження позивач дізналась лише у серпні 2024 року, коли звернувшись до нотаріуса дізналась, що має арешти на майно. Постанова про арешт майна боржника у ВП № 70223819 прийнята 26.08.2024 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Агеевою Вікторією Григорівною. З цього часу позивач дізналась про порушення свого права.
Вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-307427 позивач не отримувала, про її існування дізналась лише на стадії виконавчого провадження, у серпні 2024 року. 21.08.2024 року адвокат ОСОБА_2 подав адвокатський запит до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в інтересах позивача про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження ВП №70223819. З'ясувалося, що адреса фактичного проживання позивача відрізняється від тієї адреси, що вказана у матеріали виконавчого провадження та у вимогі про сплату боргу № Ф-307427-55У від 18.02.2021 року. Отже, у даних документах зазначено про те, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Однак з 2018 року позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом проживання без реєстрації № 52 від 01.03.2021 року, що складений комісією КП КМР «Добробут» та підписаний сусідами будинку.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, надані сторонами на спростування доводів та заперечень, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується достовірно лише факт того, що про існування спірної вимоги позивач дізналася у серпні 2024. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати що позивачем пропущено строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у сумі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 74 копійки).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник