25 жовтня 2024 рокуСправа №160/23637/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.08.2024 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період:
- з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період:
- з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди період з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за період:
- з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, врахувавши при цьому вже виплачені суми та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею та отримує суддівську винагороду, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2020 в сумі 2102 грн. Позивач зазначає, що відповідно до приписів спеціального законодавства відповідач повинен був нараховувати суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 в розмірі 3028 грн, внаслідок чого розмір винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв'язку з чим позивач не погоджується з сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення та право на володіння майном в розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На переконання позивача, дії відповідача є протиправними, такими, що порушують його право як працюючого судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2024 о 13:00 та витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області:
- відомості про нараховану та виплачену суддівську винагороду позивачу за період: - з 01.06.2021 по 31.07.2024 (в розрізі місяців);
- обґрунтований розрахунок суддівської винагороди позивача за періоди: - з 01.06.2024 по 31.07.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024. (3028 грн).
05.09.2024 до суду надійшло клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про долучення доказів, а саме: листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо стану фінансування, план асигнувань на 2024 рік, кошторис на 2024 рік, довідка про виплачену суддівську винагороду за період 01.06.2024 по 31.07.2024.
05.09.2024 до суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, та просить суд відмовити у задоволенні позову. Також заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Відзив мотивовано тим, що норма ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв'язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону №1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ (далі - Закон №3460-IX). Згідно статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX (далі - Закон №1082-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 грн. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2024 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» 09.11.2023 №3460-IX. В Законі №3460-IX законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону №1402-VIII. Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлений на 01 січня відповідного календарного року. Законом №1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів. Також зазначає, що кількісна складова прожиткового мінімуму не зменшувалася та не змінювалася в 2024 році. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом №1402-VIII. Разом з тим, Закон №3460-IX в судовому порядку не скасовувався, неконституційним не визнавався та є чинним. Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у тому числі суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 грн, з урахуванням статті 7 Закону №3460-IX. Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2024 рік). Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів не могло виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди за спірний період, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 року в розмірі 2102 грн відповідають вимогам нормативно-правових актів, які є чинними та вчинені в межах повноважень, а отже є правомірними.
У підготовче засідання, призначене на 23.09.2024, сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачем та відповідачем заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
У подальшому судом закрито підготовче засідання у справі та ухвалено перейти до розгляду справи по суті в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Від відповідача-2 та третьої особи заяв по суті спору не надходило.
З огляду на приписи ч.ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №559/2006 від 21.06.2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років.
Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 7-К від 22.06.2006 позивача переведено на посаду судді вказаного суду.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 3619-VI від 07.07.2011 позивача призначено на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 14-К від 03.08.2011 позивач приступив до виконання обов'язків судді, якого обрано безстроково з 07.07.2011.
Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 3-К від 19.02.2015 прізвище позивача змінене на «Охнач».
Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 60-К від 07.09.2021 прізвище позивача змінене на « ОСОБА_2 ».
За період з 01.06.2024 по 31.07.2024 відповідачем-1, ТУ ДСА в Дніпропетровській області, нараховано позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в сумі 2102 грн.
Вказаний факт не заперечується відповідачами, а тому не потребує доведення сторонами.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами ч. 3 ст. 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Разом з тим, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично містить змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Згідно з позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на 1 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.
З огляду на викладене суд робить висновок про те, що розмір суддівської винагороди встановлено ст. 135 Закону №1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, які повинні обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання позову до адміністративного суду, докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні, тому з урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди період з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за період з 01 червня 2024 року по 31 липня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, врахувавши при цьому вже виплачені суми та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез