28 жовтня 2024 рокуСправа №160/23710/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нё звільнення мене, ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства щодо звільнення ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в нього є підстави звільнення з військової служби на підставі п. б) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Так, 28.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із відповідним рапортом, відповіді не отримав. 31.07.2024р. адвокат позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання вмотивованої відповіді. Листом від 09.08.2024р. № 2069/5/7.16/13379 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення його зі ЗСУ. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.09.2024р. від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2024 № 259 ОСОБА_1 призначено на посаду водія 3 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що з невідомих причин, позивачем рапорт на звільнення було відправлено безпосередньо до військової частини НОМЕР_2 і станом на день надання відзиву на позовну заяву зазначений рапорт на звільнення з військової служби позивача військовою частиною НОМЕР_1 не отримано. Крім того, зазначений рапорт не було подано по команді, про що свідчить відсутність погодження зазначеного рапорту безпосередніми командирами позивача. Оскільки оригінал рапорту позивача на звільнення з військової служби військовою частиною НОМЕР_1 так і не було отримано, військова частина НОМЕР_1 позбавлена можливості розглядати зазначений рапорт по суті. На думку військової частини НОМЕР_1 саме неправомірні дії позивача призвели до того, що рапорт на звільнення з військової служби позивача командиром військової частини НОМЕР_1 не було розглянуто внаслідок його неотримання. Зазначення відомостей про розгляд рапорту позивача на звільнення з військової служби у відповіді військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 року на запит адвоката фактично не відповідає дійсності, оскільки розгляд копії рапорту, що надійшов разом із адвокатським запитом та документів до нього діючим законодавством України не передбачено.
Враховуючи, що оригінал рапорту позивача на звільнення з військової служби військовою частиною НОМЕР_1 так і не було отримано, військова частина НОМЕР_1 позбавлена можливості розглянути зазначений рапорт по суті.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому підтримує заявлені позовні вимоги та вказує на те, що відповідач розглянув рапорт позивача.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходе військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 126673 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 01.07.2021р., інвалідність встановлена на строк до 01.07.2024р., дата чергового переогляду 15.06.2024 року.
28.06.2024р. ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з лав Збройних Сил України відповідно до пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
31.07.2024р. представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати вмотивовану відповідь на поданий військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 рапорт від 28.06.2024 року; надати інформацію щодо результату розгляду рапорту військовослужбовця поданого від 28.06.2024року, щодо звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 .
Листом від 09.08.2024р. за № 2069/5/7.16/13379 відповідач надав відповідь на адвокатський запит та повідомив, що рапорт солдата ОСОБА_1 розглянуто. Відповідно до рапорту солдата ОСОБА_1 від 28.06.2024, він бажає звільнитись зі Збройних Сил України, на підставі інвалідності 3-ї групи, яка йому встановлена згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 12667 л від 17.06.2021. Згідно вказаної довідки інвалідність ОСОБА_1 встановлено на строк до 01.07.2024 року. Таким чином на час прийняття рішення по рапорту військовослужбовця підстав для звільнення зі Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 не має.
Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі п. б) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII).
Позивач - військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за наявності інвалідності.
Відповідно до п.п. б п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232- XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 126673 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 01.07.2024р., інвалідність встановлена на строк до 01.07.2024р.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 08.06.2022р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» передбачено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема, осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Як встановлено судом, позивач подав рапорт від 28.06.2024р. про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за наявності інвалідності.
Відповідач розглянув рапорт позивача від 28.06.2024р., про що повідомив в листі від 09.08.2024р. за № 2069/5/7.16/13379 , та відмовив у звільненні ОСОБА_1 з військової служби оскільки інвалідність в позивача встановлена на строк до 01.07.2024р.
Проте, відповідач не врахував пункт 3 Постанови КМУ від 08.06.2022р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», відповдіно до якого інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Суд відхиляє довод відповідача про те, що рапорт позивача не надходив до відповідача та не розглядався, оскільки у матеріалах справи наявний лист відповідача від 09.08.2024р. за № 2069/5/7.16/13379 за підписом начальника штабу - заступника командира Військоовї частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , у якому прямо вказано, що рапорт позивача розглянуто та підстави для звільнення з військоової служби відсутні.
Оскільки відповідач розглянув рапорт позивача, то відповідач вчинив активні дії, а не бездіяльність; відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби, про що повдіомив листом від 09.08.2024р. за № 2069/5/7.16/13379.
За вказаних обставин належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною відмови відповідача у звільненні позивача з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а також зобов'язаня військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт, та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України, суд з урахуванням вище викладеного виходить за меді заялених позовних вимог, оскільки це є необхідним для захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, оскільки позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.
У зв'язку із звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін