27 червня 2024 рокуСправа №160/7959/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Новомосковська окружна прокуратура (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Магдалинівської селищної ради (далі - відповідач) щодо не розроблення та не затвердження порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та зобов'язати відповідача вжити заходів щодо розробки та затвердження порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Магдалинівською селищною радою не розроблявся та не затверджувався порядок видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території громади.
Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною довідкою та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подавав.
У відповідності до ч.6 ст.162, ч.2 ст.175, ч.1 ст.269 КАС України спір вирішується за наявними матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст.13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що одними з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.
За ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання (ст.8 Закону України «Про рослинний світ»).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про рослинний світ» спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.
За умови додержання вимог законодавства може здійснюватися як вид спеціального використання природних рослинних ресурсів, зокрема, заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо.
Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Так, процедура спеціального використання лісових ресурсів врегульована нормами Лісового кодексу України. Зокрема, статтями 67-73 Лісового кодексу України передбачено види та загальний порядок спеціального використання лісових ресурсів, а також визначено форми спеціальних дозволів на їх використання - лісорубний квиток або лісовий квиток.
Зокрема за ст.69 Лісового кодексу України спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.
Умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів визначені Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761.
Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах частково врегульовано Законом України «Про благоустрій населених пунктів» ч.З ст.28 якого визначено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1045. Вказаним порядком врегульовано випадки, при настанні яких здійснюється видалення зелених насаджень (п.2 Порядку), а також визначено документи, видача яких дає можливість здійснити видалення зелених насаджень (п.3 Порядку).
З наведеного вбачається, що загальнодержавними нормативно-правовими актами врегульовано порядок видалення зелених насаджень, що пов'язано із здійсненням лісогосподарської діяльності, а також - у межах населених пунктів.
Тобто, нормативних документів, що регламентують порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників за межами населених пунктів, на даний час не розроблено, що дає підстави вважити будь-які дії щодо видалення зелених насаджень за межами населених пунктів такими, що не відповідають законодавству України.
Однак нормативно-правовими актами, ухваленими Верховною Радою України чи Кабінетом Міністрів України питання видалення зелених насаджень за межами насалених пунктів не врегульовано.
Вирішення цього питання віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.
За ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території.
Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, доповнено п.24, згідно якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за винятком випадків передбачених Законом.
Частиною 4 ст.319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує.
Вказана вище норма не є декларативною, вона орієнтує власників на те, що кожен з них не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою, суспільством за належне використання цих прав.
Відповідно до абз.1 пункту 7-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням Кабінету Міністрів України №730-р від 12.06.2020 визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Дніпропетровської області, згідно якого утворено Магдалинівську територіальну громаду Новомосковського району.
Згідно з приписами до ст.8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Таким чином, вирішення питання щодо врегулювання порядку видалення зелених насаджень за межами населених пунктів відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, у межах відповідної територіальної громади.
Однак, як установлено за даними Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (від 23.11.2023 №359/0/2-23) та Новомосковської районної військової адміністрації Дніпропетровської області (від 23.11.2023 №5610/0/538-23) порядок видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень за межами населених пунктів на території Новомосковського району Дніпропетровської області не розроблявся та не затверджувався.
Відповідно до інформації Магдалинівської селищної ради від 20.11.2023 №05-13-3465/0/2-23 селищною радою не розроблявся та не затверджувався порядок видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території громади.
Наведене свідчить про бездіяльність Магдалинівської селищної ради щодо вирішення вказаного питання.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в пункті 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У даному випадку орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування щодо розробки та затвердження порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів, чинним законодавством не визначено. Орган, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до органів місцевого самоврядування про визнання протиправною їх бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, фактично відсутній.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог Новомосковської окружної прокуратури у повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись ст.ст. 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Магдалинівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338405, вул. Центральна, 32, смт. Магдалинівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область) щодо не розроблення та не затвердження порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Зобов'язати Магдалинівську селищну раду вжити заходів щодо розробки та затвердження порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень поза межами населених пунктів на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова