13 червня 2024 рокуСправа №160/7791/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо не виплати позивачу як військовослужбовцю офіцерського складу, одноразової грошової допомоги за підписання першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 1 січня 2024 року;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу як військовослужбовцю офіцерського складу, одноразову грошову допомогу за підписання першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 1 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та Міністерством оборони України, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладено контракт про проходження військової служби. Позивач неодноразово звертався з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту, однак станом на день звернення до суду грошова допомога не виплачена.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.04.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що в разі підписання першого контракту особами, які приймаються на посади встановлюється конкретно визначений строк. Однак, в п.3 Контракту, укладеного між Позивачем і Міністерством оборони України визначено, що даний Контракт укладено «строком до оголошення демобілізації». Таким чином, вказаний строк укладення Контракту не визначено п.1 розділу ХХІІ Порядку №260, а відповідно виплата одноразової грошової допомоги не передбачено.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2024 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України на посадах осіб офіцерського складу.
Згідно з пункту 3 вказаного контракту, він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на строк до оголошення демобілізації.
Згідно пункту 11 вказаного контракту, він набирає чинності з 18.01.2024 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №28 від 18.01.2024 року укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України на посадах осіб офіцерського складу строком до оголошення демобілізації та присвоєно первинне військове звання «молодштй лейтенант» сержанту ОСОБА_1 , офіцеру групи морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
01.02.2024 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив виплатити одноразову грошову допомогу за укладення першого контракту. Вказаний рапорт прийнято до виконання.
02.03.2024 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив виплатити одноразову грошову допомогу за укладення першого контракту. Вказаний рапорт прийнято до виконання.
Позивач вважаючи протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати як військовослужбовцю офіцерського складу одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 01.01.2024 року, звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 1, 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, одноразова грошова допомога за підписання першого контракту є різновидом одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У підпункті 8 пункту 6 Постанови №704 Кабінет Міністрів України постановив: виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відтак, Постановою №704 встановлено дві обов'язкових умови для отримання одноразової грошової допомоги: підписання контракту після того, як норма набрала чинності; підписання контракту вперше.
Зазначений у Постанові №704 перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Розділ ХХІІ Порядку №260 регулює зокрема порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років; особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260 визначено, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира. При цьому військовослужбовцям, що уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання у цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.
Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, укладеним особою строком не меншим, ніж зазначено в пункті 1 розділу ХХІІ Порядку №260, та за відсутності підстав для відмови у її виплаті, визначених у пункті 4 розділу ХХІІ Порядку №260.
Згідно пункту 4 розділу ХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога не виплачується: особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу; особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом; у разі продовження військової служби за новим контрактом; у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом; у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
З матеріалів справи вбчається, що 02.01.2024 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України на посадах осіб офіцерського складу, який набирає чинності з 18.01.2024 року.
01.02.2024 та 02.03.2024 позивач звертався із рапортами до командира військової частини НОМЕР_1 , в яких просив виплатити одноразову грошову допомогу за укладення першого контракту, яку останньому виплачено не було.
Однак, рапорти позивача відповідачем не розглянуті.
Доказів про розгляд поданих рапортів у відповідності до вимог чинного законодавства відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність саме в частині розгляду рапортів позивача про виплату грошової допомоги.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Стосовно вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу як військовослужбовцю офіцерського складу, одноразової грошової допомоги за підписання першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 1 січня 2024 року та зобовязання ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу як військовослужбовцю офіцерського складу, одноразову грошову допомогу за підписання першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 1 січня 2024 року, суд бере до уваги, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
В даному випадку, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , щодо не виплати позивачу як військовослужбовцю офіцерського складу, одноразової грошової допомоги за підписання першого контракту в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на 1 січня 2024 року не підлягає задоволенню, оскільки виплата такої допомоги здійснюється на підставі рапорту військовослужбовця, що безпосередньо встановлено пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260.
Отже, до отримання рапорту військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, військова частина не має обов'язку встановленого чинним законодавством самостійно здійснювати таку виплату, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги позивачу.
При цьому, судом встановлено, що 01.02.2024 та 02.03.2024 позивач звернувся до відповідача з відповідними рапортами про виплату такої грошової допомоги, які залишились нерозглянутими, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду саме цих рапортів.
Відсутність результату розгляду рапорту та прийнятого рішення про відмову у його задоволенні не дає підстав суду вирішувати питання про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем протиправно не було розглянуто рапорти позивача про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту та не надано оцінку вказаним рапортам, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів ОСОБА_1 від 01.02.2024 та 02.03.2024 про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.02.2024 та 02.03.2024 про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів ОСОБА_1 від 01.02.2024 та 02.03.2024 про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 01.02.2024 та 02.03.2024 про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова