Справа №: 385/1561/24 Провадження № 3/385/800/24
30.10.2024 року м. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 016708 - 13.10.2024 о 13 год 40 хв ОСОБА_1 м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Центральна, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, яка виражалась в відмові ОСОБА_1 пройти поверхневу перевірку та у проведені по поверхні вбрання особи рукою у зв'язку з необхідністю застосувати поліцейським поверхового заходу - поверхнева перевірка, відповідно до ст. 34 Закону України «Про національну поліцію», вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, повідомив, що він 13.10.2024 о 13 год 40 хв керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. Повідомив, їм що не має посвідчення водія, за що вже притягувався до адміністративної відповідальності. На що поліцейські повідомили, що до нього буде застосовано поверхневу перевірку та щоб він витягнув руки з кишень одягу. Він вирішив з'ясувати причини проведення такої, спитавши, у зв'язку з чим вони планують її провести, на що йому вказали, що він здається підозрілим. Повторно запропонували витягнути руки з кишень. Він витягнув одну руку, піднісши, за звичкою до лиця, на що його вкрутили та вдягнули кайданки.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, виходячи з наступного.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
В силу вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення на підставі якого встановлюються обставини, що мають значення для справи (частина перша статті 251 КУпАП).
За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).
Згідно ст. 9, 247 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані вста новлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд в постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 016708 за ст. 185 КУПАП вбачається, що 13.10.2024 о 13 год 40 хв ОСОБА_1 м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Центральна, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, яка виражалась в відмові ОСОБА_1 у проведенні поверхневої перевірки та у проведені по поверхні вбрання особи рукою у зв'язку з необхідністю застосувати поліцейським поверхового заходу - поверхнева перевірка, відповідно до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію». Отже злісна непокора, згідно даного протоколу, проявлялась у тому, що ОСОБА_1 злісно не виконував законну вимогу щодо проведення поверхневої перевірки.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених, проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про поліцію» поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб.
В якості доказів відповідальною особою долучено:
-протокол про адміністративне затримання серії АА № 076870 від 13.10.2024 щодо ОСОБА_1 для складання адміністративних матеріалів
-рапортами поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких 13.10.2024 о 13 год 40 хв ОСОБА_1 м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Центральна вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, яка виражалась в відмові ОСОБА_1 у проведенні поверхневої перевірки та у проведені по поверхні вбрання особи рукоюу зв'язку з необхідністю застосувати поліцейським поверхового заходу - поверхнева перевірка, відповідно до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію».
Також наявність складу правопорушення заперечується ОСОБА_1 за змістом його пояснень в судому засіданні.
Слід вказати, що доказів наявності підстав для застосування такого превентивного заходу, з матеріалів справи не вбачається, така інформація в рапортах поліцейських відсутня.
Також, достатніми та належними доказами не доведено саме злісної непокори.
Так протокол про адміністративне затримання від 13.10.2024, який підтверджує факт затримання ОСОБА_1 , не містить доказової інформації вчинення ним правопорушення, що передбачене ст. 185 КУпАП, а отже не є належним доказом в справі.
Будь яких відеозаписів події до протоколу не долучено та в протоколі про наявність таких не вказано.
В протоколі не зазначено свідків правопорушення, не долучено пояснень свідків.
Отже звинувачення базується на протоколі про адміністративне правопорушення та рапортах поліцейських, що зазначені вище.
При цьому суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що зазначив Верховний Суд в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.
Також суд констатує, що не вправі вийти за межі вказаних у протоколі обставин та самостійно збирати докази.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
З аналізу зазначених норм права, обставин викладених в протоколі та долучених доказів, щодо події яка мала місце 13.10.2024, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 185 КУпАП, оскільки доказами наявними в матеріалах справи поза розумним сумнівом не доведено того, що він вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Керуючись ст. 283,284 КУпАП,
провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя : М. В. ВЕНГРИН
Дата документа 30.10.2024