Провадження номер № 2/0186/833/24
Справа № 646/6376/24
30 жовтня 2024 року м. Шахтарське.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
17 вересня 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, подана 10 червня 2024 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 травня 2021 року між ним та відповідачем був укладений договір позики грошових коштів в розмірі 2 000 доларів США. Факт укладення договору позики та отримання грошей підтверджується розпискою від 07 травня 2021 року. Відповідно до умов договору, відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США, які зобов'язався повернути 31 серпня 2021 року. Станом на 10 червня 2024 року відповідач борг не повернув. Вважає за необхідне застосувати ст.625 ЦК України та, враховуючи наведене, загальна заборгованість відповідача становить 2 165,63 долари США, яка складається із 2 000 доларів США заборгованості за договором позики та 165,63 долари США 3% річних за період з 31 серпня 2021 року по 03 червня 2024 року.
Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 2 165,63 долари США та судові витрати по справі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, позивач надав заяву про розгляд справи в його відсутність, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, підтримали свій відзив на позовну заяву та письмові заперечення.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року в даній справі відкрито провадження.
14 жовтня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно, 07 травня 2021 року між відповідачем та позивачем було укладено усну угоду про надання коштів у борг у розмірі 2 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 31 серпня 2021 року, але у зв'язку зі зміною життєвих обставин своєчасно у оговорені строки кошти не повернув. Ознайомившись із змістом пред'явленого позову, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 240,50 доларів США, з огляду на наступне. Позивач у своїй позовній заяві в водить суд в оману, щодо дійсного розміру боргу відповідача перед позивачем, даний факт підтверджується скриншотами переписки позивача та відповідача у застосунку-месенджері «Viber», щодо повернення боргу (протокол огляду технічного засобу - мобільного телефону Xiaomi Redmi 8, IMEI 861976049577637/01, що складений представником відповідача - адвокатом Кайданнік Д.А. від 11 жовтня 2024 року, роздруківки скриншотів з мобільного додатку «Viber» у кількості 11-ти аркушів, фотографії телефону відповідача у кількості 3-х аркушів, витяг з мобільного додатку Privat24 та платіжна інструкція до відзиву додані).
Відповідно до цієї переписки розписка про отримання коштів була в дійсності складена у січні 2024 року. Відповідно до цієї ж переписки відповідач за період часу з грудня 2022 року по січень 2024 рік включно вже повернув позивачу кошти у розмірі 760,50 доларів США, що підтверджується самим позивачем:
01.04.2023 р. - 79,25 х 38,00=3 011 гривень,
01.05.2023 р. - 78,50 х 38,00=2 983 гривень,
30.06.2023 р. - 155,50 х 37,40=5 805 гривень,
30.07.2023 р. - 76,25 х 37,55=2 863 гривень,
31.08.2023 р. - 75,50 х 38,55=2 910 гривень,
03.10.2023 р. - 74,75 х 38,45=2 874 гривень,
30.10.2023 р. - 74,00 х 38,15=2 823 гривень,
30.11.2023 р. - 74,25 х 37,75=2 765 гривень,
01.01.2024 р. - 72,50 х 38,25=2 773 гривень.
Всього: 760,50 доларів США.
Отже, фактично борг відповідача перед позивачем складає 1 239,50 доларів США.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року).
Отже, саме з 1 239,50 гривень підлягає нарахування 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, за період часу з 31 серпня 2021 року по 01 квітня 2022 року, що з розрахунку у загальному розмірі складає 21,60 доларів США.
Період розрахунку: 31 серпня 2021 року -31 грудня 2021 року та 01 січня 2022 року-01 квітня 2022 року. Кількість днів прострочення платежу: 123 та 89. Сума боргу в доларах США: 1 239,50 та 1 239,50. Процентна ставка річних: 3% та 3%. Проценти в доларах США: 12,53 та 09,07 відповідно. Всього: 21,60 доларів США.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню з відповідача враховуючи суму боргу та 3% річних складає 1 261,10 доларів США.
Вважає, що позовні вимоги позивача в розмірі 904,53 доларів США є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Просить в задоволенні позову в частині стягнення з нього боргу в розмірі 904,53 доларів США - відмовити.
18 жовтня 2024 року позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 07 травня 2021 року відповідачем була позичена сума у розмірі 2 000 доларів США у цей же день була й складена розписка, що свідчить, що ніякої усної домовленості не було.
Окремо наголошує на тому, що відповідач за час їх спілкування неодноразово позичав у нього кошти і усі попередні заборгованості, окрім заборгованості за розпискою, були погашені.
Щодо протоколу огляду технічного засобу, який складений представником
відповідача зазначає, що зі змісту розписки вбачається, що 07 травня 2021 року між ним та відповідачем був укладений договір позики грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США. Факт укладення договору позики, а також отримання грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США підтверджується розпискою від 07 травня 2021 року, оригінал якої зберігається у нього. Відповідно до умов даної розписки, яка написана власноручно відповідачем, він бере в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США, які зобов'язується повернути 31 серпня 2021 року. Жодної інформації щодо нарахування відсотків за користування грошовими коштами щомісячно не зазначається у тексті розписки та не може бути розтлумачена із її змісту. Оскільки відповідач неодноразово позичав у нього кошти, то одним із способів ведення контролю погашення заборгованості були повідомлення у застосунку «Viber». Всі зазначені повідомлення стосувалися іншого боргу, який був погашений в першій половині 2024 року і за яким нараховувалися відсотки за користування грошима щомісячно у розмірі 1,5% (півтора відсотки). Посилання на те, що треба написати розписку стосувалось іншого (вже погашеного) боргу та розписка за ним так і не була написана, борг був швидко погашений. Тобто, повідомлення у застосунку «Viber» не мають жодного відношення до боргу за розпискою від 07 травня 2021 року.
Щодо розрахунків за 625 ЦКУ, вважає коректним обраховувати їх з суми 2000 доларів США, з урахуванням обмежень встановлених після введення воєнного стану.
Просить задовільнити позов у повному обсязі.
21 жовтня 2024 року відповідач подав заперечення, в яких зазначив щодо повернення відповідачем частини боргу позивачу у розмірі 760,50 доларів США, то, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У відповіді на відзив позивач визнає, що отримав від відповідача в рахунок погашення боргу у розмірі 760,50 доларів США. Щодо твердження позивача, що відповідач у нього неодноразово брав у борг кошти та повернув їх на підставі усної домовленості між ними, варто зазначити наступне, що відповідач брав у позивача кошти у борг тільки один раз і саме 07 травня 2021 року, що підтверджуються письмовою розпискою і саме цей борг відповідач частинами повертав позивачу, ніяких інших боргових зобов'язань між позивачем та відповідачем ніколи не виникало і виникнути не могло.
Щодо твердження позивача, що він отримував від відповідача кошти по іншим борговим зобов'язанням є не що інше як введення суд та самого відповідача в оману з метою стягнення з відповідача надлишкових коштів з метою збагачення. Враховуючи наведене вище борг відповідача перед позивачем на теперішній час складає 1 239,50 доларів США і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У відповідності до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом по справі встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 травня 2021 року між позивачем та відповідачем по справі укладено договір позики грошей, згідно якого позивач передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США, які останній зобов'язався повернути 31 серпня 2021 року. Договір між сторонами було укладено у письмовій формі. Відповідач зобов'язання щодо повернення боргу у повному обсязі не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладання зазначеного договору ОСОБА_1 надав копію розписки про отримання ОСОБА_2 від нього грошових коштів у сумі 2 000 доларів США.
Таким чином, форма договору позики не порушена.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як визначено частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем до матеріалів справи долучено протокол огляду технічного засобу - мобільного телефону Xiaomi Redmi 8, IMEI НОМЕР_1 , який належить відповідачу, що складений представником відповідача - адвокатом Кайданнік Д.А. від 11 жовтня 2024 року, підписаний відповідачем, його представником та свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому зазначено, що в телефоні встановлена сім-картка з номером телефону НОМЕР_2 , серед встановлених на телефоні програм та застосунків мається і застосунок-месенджер "Viber". Серед контактів є контакт, підписаний, як " ОСОБА_5 " з номером телефону НОМЕР_3 . Саме цей номер телефону зазначив позивач в поданій ним позовній заяві, як такий, що ним використовується. З листування між контактами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у вказаному месенджері за період часу з 28 листопада 2022 року по 01 січня 2024 року, вбачається, що відповідач повідомляв позивача про зарахування ним на його користь грошових коштів та про залишок боргу. Крім того, до матеріалів справи долучено роздруківки скриншотів з мобільного додатку «Viber» у кількості 11-ти аркушів, фотографії телефону відповідача у кількості 3-х аркушів, витяг з мобільного додатку Privat24 та платіжна інструкція.
З наданих доказів вбачається, що відповідач за період часу з грудня 2022 року по січень 2024 рік включно повернув позивачу кошти у розмірі 760,50 доларів США, а саме: 01.04.2023 р. - 79,25 х 38,00=3 011 гривень, 01.05.2023 р. - 78,50 х 38,00=2 983 гривень, 30.06.2023 р. - 155,50 х 37,40=5 805 гривень, 30.07.2023 р. - 76,25 х 37,55=2 863 гривень, 31.08.2023 р. - 75,50 х 38,55=2 910 гривень, 03.10.2023 р. - 74,75 х 38,45=2 874 гривень, 30.10.2023 р. - 74,00 х 38,15=2 823 гривень, 30.11.2023 р. - 74,25 х 37,75=2 765 гривень, 01.01.2024 р. - 72,50 х 38,25=2 773 гривень. Всього: 760,50 доларів США.
Позивач не заперечує того, що одним із способів ведення контролю погашення заборгованості відповідачем були повідомлення у застосунку "Viber" між ним і відповідачем.
Таким чином, вказані докази по справі суд вважає належними та допустимими доказами, які досліджені судом у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка (постанова ВС від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19).
Посилання позивача на те, що відповідач неодноразово позичав у нього гроші і всі зазначені повідомлення стосувалися іншого боргу, який був погашений в першій половині 2024 року і за яким нараховувалися відсотки за користування грошима, суд не може взяти до уваги, оскільки ці твердження не доведені належними та допустимими доказами по справі.
Отже, фактично борг відповідача перед позивачем складає 1 239,50 доларів США.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року).
Відповідач зобов'язався повернути всю суму боргу в строк - 31 серпня 2021 року, однак зобов'язання у зазначений строк не виконав.
Таким чином, з суми боргу 1 239,50 доларів США підлягає нарахуванню 3% річних, відповідно до ст.625 ЦК України, за період часу з 31 серпня 2021 року по 01 квітня 2022 року, що з розрахунку у загальному розмірі складає 21,60 доларів США. Період розрахунку: 31 серпня 2021 року - 31 грудня 2021 року та 01 січня 2022 року - 01 квітня 2022 року. Кількість днів прострочення платежу: 123 та 89 відповідно. Сума боргу в доларах США: 1 239,50. Процентна ставка річних: 3% Проценти в доларах США: 12,53 та 09,07, відповідно. Всього за вказані періоди: 21,60 доларів США.
Відповідно ч.1 ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі N 14-134цс18, від 04 липня 2018 року в справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку із зазначеним, звертаючи увагу на вказані норми чинного законодавства, наведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 07 травня 2021 року в розмірі 1 261,10 доларів США, з яких: 1 239,50 доларів США сума боргу та 21,60 доларів США 3% річних за період з 31 серпня 2021 року по 01 квітня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлена ціна позову - 2 165,63 доларів США, підлягає сплаті судовий збір при пред'явленні позову до суду в розмірі 1 211,20 гривень. Позивачем судовий збір при пред'явленні позову до суду не сплачений. Позовні вимоги задоволені частково на суму 1 261,10 доларів США, що складає 58% від ціни позову. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 702,50 гривень, та з позивача - 508,70 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 280-284, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики грошей від 07 травня 2021 року в розмірі 1 261 (однієї тисячі двохста шістдесяти одного) долара США 10 центів, яка складається із: 1 239,50 доларів США - сума боргу та 21,60 доларів США - 3% річних за період з 31 серпня 2021 року по 01 квітня 2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 702 (семиста двох) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 508 (п'ятиста восьми) гривень 70 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлений 30 жовтня 2024 року.
Суддя: С.А.Янжула.