Справа № 185/9336/24
Провадження № 1-в/185/257/24
25 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в місті Павлоград клопотання заступника начальника відділу №21 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від призначеного судом покарання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Рубіжне, Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 16 квітня 2020 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України,
про звільнення від призначеного судом покарання,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
06 вересня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання заступника начальника відділу №21 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від призначеного судом покарання відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Відповідно до зазначеного клопотання, ОСОБА_4 16 квітня 2020 року засуджено вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
21 травня 2020 року до відділу №22 (зараз сектор №28) філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях надійшов на виконання вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2020 року у відношенні ОСОБА_4 .
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ (далі - Закон № 3886-ІХ від 18.07.2024), який набрав чинності 09 серпня 2024 року, підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Зазначені дії, відповідно до Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024, є дрібного крадіжкою, за яку настає відповідальність відповідно до ст. 51 КУпАП.
За злочини чи правопорушення в частині адміністративного та кримінального законодавства, сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року, та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
При цьому, визначаючи розмір двох неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, слід виходити із розміру, який діяв на момент вчинення діяння (тобто 3028 грн., якщо крадіжку скоєно - у 2024 році; 2684 грн. - у 2023 році і так далі). З 09 серпня 2024 року змінився розмір вартості викраденого майна, який і визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові №0306/7567/12, вказала, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї норми деталізовано у статті 5 КК України. Згідно із частиною 1 цієї статті 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886- IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджений за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2020 року, сума заподіяна засудженим збитку (шкоди) становить 687,53 грн., кримінальне правопорушення вчинено 15 грудня 2019 року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 грудня 2019 року складав 1051 грн. (2102 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 грудня 2019 року х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051 х 2=2102 грн.
Таким чином, розмір заподіяної засудженим шкоди 687,53 гривні становить менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а отже, на засудженого розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Представник відділу №21 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях в судове засідання не з'явився, однак від начальника відділу ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розглядати клопотання без його участі, його підтримує та просить задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.
Суд вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність Рубіжанського міського суду Луганської області змінена на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 16 квітня 2020 року засуджено вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Відповідно до вказаного Закону України №3886-ІХ, ст. 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року наведено правове тлумачення щодо зворотної дії змін до статей 185, 190, 191 КК України внаслідок набрання чинності Законом України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
З нього слідує, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2020 року вартість майна складає 687 грн. 53 коп. Кримінальне правопорушення вчинено 15 грудня 2019 року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 01 грудня 2019 року складає 2102 грн. 00 коп., сума соціальної пільги у 2019 році становила 1051 грн. 00 коп. Таким чином, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2102 грн.
В такому випадку діяння, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння якого передбачено кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Оскільки ОСОБА_4 є засудженим за діяння, кримінальна караність якого усунута, він підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 190 КК України відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.
Разом із цим, вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2020 року ОСОБА_4 остаточне покарання було призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, дане покарання призначене за цим вироком, і покарання, призначеного вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 395, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 2 роки.
Внаслідок звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку з декриміналізацією, не потребує застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання.
За таких обставин, суд вважає, що у подальшому вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 395, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 2 роки підлягає виконанню уповноваженим органом з питань пробації самостійно.
Виходячи з наведеного, з урахуванням думки прокурора, заяви представника органу пробації, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання заступника начальника відділу №21 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від призначеного судом покарання відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призначеного за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2020 року покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 395, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 2 роки - підлягає подальшому виконанню уповноваженим органом з питань пробації самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний районний суд Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1