Справа № 185/10927/24
Провадження № 1-в/185/353/24
24 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в місті Павлоград клопотання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від призначеного судом покарання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Преображене, Сватівського району, Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 12 листопада 2021 року вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України,
про звільнення від призначеного судом покарання,
15 жовтня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Відповідно до зазначеного клопотання, ОСОБА_4 12 листопада 2021 року засуджено вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ (далі - Закон України №3886-ІХ). Цим Закон України №3886-ІХ внесено зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено.
Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно частини 2 статті 74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно вироку Сватівського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року, сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_4 , становить менше 2270 грн., (двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення правопорушення), а саме 1033,33 грн.
Представник відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях в судове засідання не з'явився, однак від начальника відділу ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розглядати клопотання без його участі, його підтримує та просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.
Суд вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність Сватівського районного суду Луганської області змінена на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів клопотаня, ОСОБА_4 12 листопада 2021 року засуджено вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Відповідно до вказаного Закону України №3886-ІХ, ст. 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 20-24 року наведено правове тлумачення щодо зворотної дії змін до статей 185, 190, 191 КК України внаслідок набрання чинності Законом України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
З нього слідує, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з вироку Сватівського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року вартість майна складає 1033,33 грн. Кримінальне правопорушення вчинене в ніч з 06 липня 2021 року на 07 липня 2021 року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 липня 2021 року складає 2379 грн. 00 коп., сума соціальної пільги у 2021 році становила 1189 грн. 50 коп. Таким чином, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2379 грн.
В такому випадку діяння, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння якого передбачено кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Оскільки ОСОБА_4 є засудженим за діяння, кримінальна караність якого усунута, він підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.
Разом із цим, вироком Сватівського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року ОСОБА_4 остаточне покарання було призначене за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, і покарання, призначеного вироком Сватівського районного суду Луганської області від 06 серпня 2021 року, яким ОСОБА_4 засуджено до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Внаслідок звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією, не потребує застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання.
За таких обставин, суд вважає, що у подальшому вирок Сватівського районного суду Луганської області від 06 серпня 2021 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців підлягає виконанню уповноваженим органом з питань пробації самостійно.
Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви представника органу пробації, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призначеного за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 06 серпня 2021 року, яким ОСОБА_4 засуджено до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців - підлягає подальшому виконанню уповноваженим органом з питань пробації самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний районний суд Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1