Справа № 576/2217/24
Провадження № 2/576/503/24
29 жовтня 2024 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2217/24
за позовомОСОБА_1
до ОСОБА_2
проподіл спільного майна подружжя
учасники справи та представники:не викликались
19.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить припинивши право спільної сумісної власності на частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , визнавши за позивачем право на 1/4 частину вказаної квартири та стягнути судові витрати.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем з 09 вересня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді суду, на день подання позову шлюб не розірвано.
У період перебування у шлюбі вони придбали спірну квартиру, власниками якої згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по частці кожному. Оскільки сторони не змогли дійти згоди щодо розподілу квартири позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином шляхом отримання безпосередньо в суді копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, про що свідчить її розписка. Своїм правом надати відзив не скористалася.
Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
З 09 вересня 2009 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6). Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.09.2024 року, яке набрало законної сили, шлюб між ними було розірвано (а.с.4-42).
Від шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
09.11.2018 року ОСОБА_2 за письмової згоди свого чоловіка ОСОБА_1 уклала договір купівлі - продажу квартири та придбала частку квартири АДРЕСА_2 . Жила площа квартири складає 31,9 кв.м, загальна площа - 40,4 кв.м (а.с.24-26).
Право власності за цим договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2018, про що свідчить відповідний витяг із реєстру (а.с. 7).
Отже, спірна частина квартири набута в інтересах сім'ї та зареєстрована на ім'я відповідачки під час перебування сторін у шлюбі.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо поділу майна подружжя, які регулюються Сімейного кодексу України (далі - СК України) та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з положеннями ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає СК України.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Враховуючи, що частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана 09.11.2018 року, тобто під час перебування сторонами у шлюбі, вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Приймаючи до уваги встановлену чинним законодавством рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя права власності на частину спірної частини квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 загалом сплачено 1 506,10 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2024 та 30.08.2024 року (а.с.1,21).
Оскільки позов задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1506,10 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вартість послуг, наданих за договором про надання правової допомоги від 16.08.2024 згідно акту виконаних робіт, який містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), від 19.08.2024 становить 4 000 грн (а.с.9-11).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою в цій категорії справ та юридично не складною, попереднє вивчення матеріалів та підготовка позову не потребують значного часу, оскільки комплект документів фактично складається зі свідоцтва про шлюб та договору купівлі-продажу, при цьому розгляд справи здійснювався без виклику сторін, тобто врахована в акті виконаних робіт участь адвоката в судових засіданнях не є актуальною, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 1 000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, п. 2 ч. 6 ст. 19, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 жилою площею 31,9 кв.м, загальною площею 40,4 кв.м, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 2269 від 09.11.2018 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 жилою площею 31,9 кв.м, загальною площею 40,4 кв.м, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 2269 від 09.11.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 506,10 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29 жовтня 2024 року.
Суддя Л.М Усенко