Справа №490/3002/24
Провадження №2/490/2087/2024
28 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Чаричанського П.О.,
за участю секретаря Циганкова Д.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно,
Позивачі звернулися до суду з позовом до Територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачів - ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме 13/200 частки житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 .
З 1988 року і на час смерті ОСОБА_4 та позивачі проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі разом з померлим вели спільне господарство, здійснювали ремонт, разом сплачували за комунальні послуги за будинок, крім того позивачі здійснили поховання свого брата ОСОБА_4 . Усі ці обставини, на думку позивачів свідчать про спільне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та пов'язаність спільним побутом та піклуванням. Тобто позивачі фактично прийняли спадщину після смерті спадкодавця, оскільки постійно з ним проживали з 1988 року і до моменту смерті ОСОБА_4 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, заяв про прийняття спадщини ніхто не направляв. 21.01.2024 року Постановами приватного нотаріуса Яковлєвої Н.П. було відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що відсутні доказ про постійне проживання позивачів разом із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця, відсутні докази родинних відносин та відсутністю документів, що підтверджують право власності на будинок (спадкове майно) та рекомендовано звернутися до судових органів для встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш 5 років та прийняття позивачами спадщини для визначення права власності в порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного просили встановити факт постійного проживання з померлим ОСОБА_4 , а також визнати за кожним право власності в порядку спадкування за законом на 13/400 частки будинку АДРЕСА_1 .
Представник позивачів в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила задовольнити повністю.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.
Заслухавши сторони, оглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть. /а.с.18/.
Судом витребувано з Державного нотаріального архіву Миколаївської області копію спадкової справи №184/91 заведеної за фактом смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 69-85/.
Згідно вказаної спадкової справи судом встановлено наступне.
Після смерті ОСОБА_5 , Першої миколаївською державною нотаріальною конторою 15.08.1991 року було видано свідоцтво про право власності за законом спадкоємцям, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на спадкове майно в рівних частках кожному.
Згідно вказаного свідоцтва спадкодавцями померлої ОСОБА_5 є донька ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_4 /а.с 83/.
Виходячи з наведеного державним нотаріусом встановлено факт родинних відносин між зазначеними вище спадкоємцями, згідно свідоцтв про народження вказаних спадкоємців, що наявні в матеріалах спадкової справи.
Також в свідоцтва зазначено, що успадковане майно, в тому числі, складається з 15/50 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Виходячи з наведеного, кожний із спадкоємців отримав 13/200 частки будинку за адресою АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть видане Миколаївським обласним управлінням юстиції України/а.с.19/.
Судом витребувано від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області інформаційну довідку про наявність/відсутність заведеної спадкової справи за фактом смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вимог ухвали Перша Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області направила лист №441/01-16 від 03.05.2024 року в якому повідомила суд, що за даними перевірки спадкових справ, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася. Також надала Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 03.05.2024 року, згідно якої - в Спадковому реєстрі відсутні спадкові справи відкриті за фактом смерті ОСОБА_4 /а.с. 61-63/.
Судом витребувано від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради інформацію про місце реєстрації (взяття на облік та зняття з реєстрації) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ), а також інформацію про зареєстрованих осіб станом на 25.06.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ухвали Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради листом від 17.04.2024 року за №19.03.03-11 повідомив суд, що за відомостями переданої картотеки місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.64/.
Також з метою надання вичерпної інформації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надав копії поквартирних карток Форми Б за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та копію картки реєстрації особи Форми А ОСОБА_4 /а.с.65-67/.
Згідно вказаних картом за адресами АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ( що є однією адресою, оскільки є АДРЕСА_3 офіційно не виділена в окрему адресу) проживають та зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_4 , 1966 року народження, останній знятий з реєстрації 25.06.2003 року у зв'язку зі смертю.
Постановою приватного нотаріуса Яковлєвої Н.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 року відмовлено ОСОБА_3 у заведенні спадкової справи та оформленні спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.14/.
Постановою приватного нотаріуса Яковлєвої Н.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи та оформленні спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.15/.
Причиною відмовою в обох випадках зазначено: в зв'язку з пропущенням 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, відсутністю доказів про постійне проживання разом із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця, згідно ст. 1268 ЦК України, відсутністю доказів родинних відносин та відсутністю документів, що підтверджують право власності на успадковане майно, тому рекомендовано звернутися до судових органів для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років та прийняття ним спадщини, для визнання права власності порядку спадкування за законом.
Так як спадщина відкрилася до 01.07.2003 року (за шість місяців до ступу в дію ЦК України), то застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
В судовому засіданні встановлено, що факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як брати, підтверджується свідоцтвом від 15.08.1991 року про право власності за законом.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема ч. 2 вказаної статті передбачає у судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Факт постійного проживання померлого ОСОБА_4 з братами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків; Актом про проживання від 01.02.2024 року /а.с.23/; Довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в якій вказано, що він проживає за адресою АДРЕСА_2 з 07.06.1990 року і по теперішній час; Довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в якій вказано, що він проживає за адресою АДРЕСА_2 з 07.06.1990 року і по теперішній час; записом в паспорті громадянина України ОСОБА_3 , в якому вказано що з 03.09.1993 року по 03.11.2011 року останній був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а з 08.12.2011 року і по теперішній час зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 /а.с.10-11/.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні 28.10.2024 року повідомила суду, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з померлим братом ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, робили ремонт у домоволодінні та разом сплачували комунальні послуги. Також повідомила, що позивачі разом з поховали ОСОБА_4 , коли той помер.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 28.10.2024 року повідомила суду що вона проживає за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) з 2001 року, як співмешканка позивача ОСОБА_1 . У вказаному будинку проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вони вели спільне господарство, а коли у 2003 році помер ОСОБА_4 в будинку залишились проживати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів та, враховуючи, що встановлення даного факту має для заявників юридичне значення, суд дійшов висновку про те, що заява про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом».
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місце відкриття - останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини».
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, яка діяла на момент відкриття спадщини, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути зокрема: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.
Факт володіння спадковим майном та факт постійного проживання померлого ОСОБА_4 з братами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків та Актом про проживання від 01.02.2024 року /а.с.23/.
Статтею 553 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Оскільки, позивачі прийняв спадщину в установленому законному порядку, то спадщина належить їм з часу її відкриття в рівних долях від 13/200, що становить 13/400 частки будинку.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, тому суд прийшов до переконання про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Миколаїв, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Миколаїв, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 13/400 частки будинку АДРЕСА_1 після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Миколаїв.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 13/400 частки будинку АДРЕСА_1 після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Миколаїв.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.О. Чаричанський
Дата складання повного судового рішення 30.10.2024 року.