Справа № 481/1551/24
Провадж.№ 2/481/436/2024
іменем України
24.10.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.09.2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Тараненко А.І. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 434197265 від 20.10.2022 року в розмірі 52425,04 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.
Свої вимоги мотивував тим, що 20.10.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №434197265 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором №MNV847АТ. Згідно п. 2.3 Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 10400,00 гривень, одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 17.11.2022 року, зі сплатою 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту та до закінчення строку, на який видавався кредит. Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит, у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно договору. 20.10.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10400,00 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 що, в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 208 від 20.12.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року на загальну суму 25771,92 гривня.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року на загальну суму 52425,04 гривень.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 52425,04 гривень.
Відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо плати кредиту та нарахованих відсотків.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.
З метою визначення підсудності суддею Вжещ С.І. 13.09.2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було зроблено запит про місце реєстрації ОСОБА_1 .
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 783941 від 13.09.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 13.09.2024 у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 02.10.2024 року.
Ухвалою суду від 02.10.2024 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 24.10.2024 року о 10:00 год.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 02.10.2024 року та 24.10.2024 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.10.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №434197265 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором №MNV847АТ.
Згідно п. 2.3 Договору Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 10400,00 гривень, одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 17.11.2022 року. Зі сплатою 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходяться у позичальника, за кожний день користування ним (п.8.3 Договору).
Відповідно п. 5.2 Договору перший транш за цим Договором, у сумі вказаній в п.2.3 Договору, надається способом вказаним в п. 5.1.1 Договору (шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови, що для ініціювання переказу використані реквізити Платіжної картки 4149-62ХХ-ХХХХ-2654, що відбувається до трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе).
Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 уклав договір № 434197265 від 20.10.2022 року на суму кредиту 10400,00 гривень, строк кредитування - 28 днів, процентна ставка - 2,10 % в день, заявка на кредит подана 20.10.2022 року о 19:08 год., одноразовий ідентифікатор №MNV847АТ відправлено позичальнику 20.10.2022 року о 19:09:45 год. на номер телефону 0688826155, ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 20.10.2022 року о 19:10:14 год., перерахування грошових коштів позичальнику 20.10.2022 року о 19:10:17 год.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10400,00 гривень, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджено платіжним дорученням № 2e628ec5-45e0-44f7-85b2-a82907de41a3 від 20.10.2022 року та довідкою № 07_1/2024, виданою ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно розрахунку заборгованості виданого ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 434197265, та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 434197265, виданої ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість за вказаним кредитним договором становить 52425,04 грн, з яких: 10400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 42025,04 грн - сума заборгованості за відсотками.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 208 від 20.12.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року на загальну суму 25771,92 гривня.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року на загальну суму 52425,04 гривень.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №434197265 від 20.10.2022 року. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 52425,04 гривень.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС» з даним позовом до суду.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 434197265 від 20.10.2022 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024 року; додатковою угодою №4 до Договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024 року; актом прийому-передачі наданих послуг від 26.07.2024 року.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу не надходило.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 434197265 від 20.10.2022 року в розмірі 52425 (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 04 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 29.10.2024 року.
Суддя Вжещ С