Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1444/24
Провадження № 3/945/1475/24
30 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Павленко І.В., за участі секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
На адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 359654 від 29.03.2024 та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 359657 від 04.04.2024.
Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.10.2024 справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП (справа № 945/1444/24; провадження № 3/945/1475/24), за ч. 1 ст. 44 КУпАП (справа № 945/1782/24; провадження № 3/945/1476/24), об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер № 945/1444/24, номер провадження № 3/945/1475/24.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 359654 від 29.03.2024 відомо, що 13.03.2024 о 08:00 за адресою АДРЕСА_2 було проведено обшук в громадянина ОСОБА_1 в ході якого виявлено та вилучено ковпак з нашаруванням, згідно висновку експерта № СЕ-19/115-24/4658-НЗПРАП від 15.03.2024 екстракту канабісу у перерахунку на висушену речовину становить 0,0924 г, для власних потреб без мети збуту. Вказані дії кваліфіковано особою, що склала протокол за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
В протоколі міститься пояснення ОСОБА_1 , де вказано, що він з протоколом згоден.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 359657 від 04.04.2024 відомо, що 13.03.2024 о 08:00 за адресою АДРЕСА_2 було проведено обшук в громадянина ОСОБА_1 в ході якого виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження, згідно висновку експерта № СЕ-19/115-24/4659-НЗПРАП від 15.03.2024 канабіс у перерахунку на висушену речовину становить 1,005 г, для власних потреб без мети збуту. Вказані дії кваліфіковано особою, що склала протокол за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
В протоколі міститься пояснення ОСОБА_1 , де вказано, що він з протоколом згоден.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, хоча був повідомлений про дату судового засідання належним чином.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, адміністративні матеріали надійшли на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області вперше 09.04.2024, однак кожного разу повертались до Відділення № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на доопрацювання через неможливість розгляду матеріалів, за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суд встановив, що протоколи серії ВАД № 359654 від 29.03.2024 та серії ВАД № 359657 від 04.04.2024 підписані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. В них вказано, що особа згодна з протоколами, складеними відносно неї. Матеріалами надійшли на адресу суду після винесення постанов про закриття кримінального провадження від 21.03.2024.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З огляду на позицію Європейського Суду, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаним про складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, за вказаних обставин, суд вважає за можливе в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП проводити судове засідання за його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Як зазначено в частинах 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини 1 статті 44 КУпАП передбачено, що незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах, - передбачає адміністративну відповідальність.
У статті 38 КУпАП зазначено, - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв'язку з цим тлумачення положень частини другої статті 38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.
Так, у справі «Волков проти України» (Оlеksаndr Vоlкov vs.Ukraine) рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.» (§§137, 139).
Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз'ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див.: ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukosv vs. Russia, §571).
У пункті 7 статті 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Оцінка Суду щодо фактичних обставин справи:
Дані протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, тому є доказом у розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаних правопорушень підтверджується: протоколами серії ВАД № 359654 від 29.03.2024 та серії ВАД № 359657 від 04.04.2024, висновками експерта № СЕ-19/115-24/4658-НЗПРАП від 15.03.2024, № СЕ-19/115-24/4659-НЗПРАП від 15.03.2024, постановою про закриття кримінального провадження від 21.03.2024, витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12024152260000077 від 01.03.2024, рапортом від 01.03.2024, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.03.2024, ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.03.2024 у справі № 945/509/24 про дозвіл на обшук, протоколом обшуку від 13.03.2024, поясненнями ОСОБА_1 від 13.03.2024.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 , вказаних адміністративних правопорушень та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.
Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає.
Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 , дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 44 КУпАП незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Як вбачається із матеріалів справи відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАД № 359654 від 29.03.2024 та серії ВАД № 359657 від 04.04.2024, за події, котрі мали місце 13.03.2024.
Постанова про закриття кримінального провадження датована 21.03.2024.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на час розгляду справи в суді, тобто станом на 30.10.2024 минули законодавчо встановлені строки, впродовж яких можливе накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 44 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм статей 284 та 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись статтею 4 Закону України «Про судовий збір», статтями 1, 9, 38, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 44 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною першою статті 44 КУпАП - закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.
Суддя І.В. Павленко