Справа № 478/1163/24 Провадження № 1-в/478/281/2024
30 жовтня 2024 року. Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, Херсонської області, проживаючого: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, громадянина України, одруженого, засудженого: 21.12.2023 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
У вересні 2024 року начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» звернувся до суду із вказаним поданням відносно засудженого ОСОБА_4 , в якому просив суд вирішити питання щодо приведення вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 було засуджено вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 до 5 років позбалення волі та ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Вказаний засуджений відбуває покарання в ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)», початок строку: 06.11.2023 року, кінець строку: 06.12.2028 року.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна), який поліпшує становище засудженого скасовуючи кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння.
В судове засідання представник ВК 93 та засуджений не з'явились. Згідно поданих заяв просили суд провести розгляд подання без їх участі.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив звільнити від відбування покарання засудженого за епізодом таємного викрадення майна.
Виходячи з абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Розглянувши подання, дослідивши матеріали особової справи, судом встановлено наступне.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року ОСОБА_4 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 до 5 років позбавлення волі та ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Цим же вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Як вбачається з даного вироку ОСОБА_4 було вчинено: 29.07.2023 року закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) на суму 5533,33 грн., кваліфікований судом за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України; 29.07.2023 року таємне викрадення чужого майна, на суму 2266,67 грн., кваліфіковане судом за ч. 4 ст. 185 КК України.
Встановивши наведені обставини. суд враховує наступне.
Відповідно до з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 13 ч. 1ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 КК України), 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2684,00 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, розмір вартості майна у 2023 році, за яке настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, відтепер становить 2684,00 грн. (1342 х 2=2684).
Як вбачається з вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року, ОСОБА_4 було вчинено: 29.07.2023 року закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) на суму 5533,33 грн., кваліфікований судом за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України; 29.07.2023 року таємне викрадення чужого майна, на суму 2266,67 грн., кваліфіковане судом за ч. 4 ст. 185 КК України.
З огляду на наведене, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_4 відбуває покарання за вчинені діяння, які мали місце в 2023 році, та відносно частини яких кримінальна караність законом усунена, суд дійшов висновку, що подання ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме: ОСОБА_4 слід звільнити від покарання призначеного на підставі вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року за епізодом таємного викрадення чужого майна, скоєного 29.07.2023 року на суму 2266,67 грн., кваліфікованого судом за ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, суд, на підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та керуючись ст.ст.336, 537,539 КПК України, -
Подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року за епізодом, кваліфікованим судом за ч. 4 ст. 185 КК України, скоєним 29.07.2023 року на суму 2266,67 грн., у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2023 року, за епізодом, кваліфікованим судом, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, вчиненого 29.07.2023 року на суму 5533,33 грн. у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя