Справа № 487/4430/23
Провадження № 1-кп/487/378/24
29.10.2024 року місто Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі колегії: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152030000742 від 28.04.2023 року про продовження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту,
В провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152030000742 від 28.04.2023 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні 29.10.2024 року прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 на 60 діб.
Захисник та обвинувачений у судовому засідання проти задоволення клопотання заперечували та просили обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали за клопотанням, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні за №12023152030000742 від 28.04.2023 року, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.09.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 09.11.2024 року, що полягає в забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло, а саме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_6 виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилися, але не перестали існувати та виправдовують тримання ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Згідно ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується.
Отже, з урахуванням наведених обставин обвинувачення за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, суд вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілих у даному кримінальному провадженні. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. При цьому суд враховує, що наразі судовий розгляд у справі розпочато, допитано потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інші потерпілі судом ще не допитані, що свідчить про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України зменшився, але не перестав існувати.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, з огляду на конкретні, наведені вище, обставини кримінального провадження, з урахуванням процесуальної поведінки учасників судового провадження, стадії судового розгляду та обсягу досліджених доказів, суд вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшились, але не перестали існувати, та підлягають врахуванню, а за такого, клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу та обов'язків обвинуваченого, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слід продовжити в межах передбаченого законом строку.
Підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження завдання кримінального судочинства виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 331, 181, 194, 370, 372 КПК України,-
Запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло, а саме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжити до 29.12.2024 року включно.
Зобов'язати ОСОБА_6 виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Миколаєва, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду діє до 29.12.2024 року (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 30.10.2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2