29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"24" жовтня 2024 р. м. Хмельницький Справа № 924/895/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судових засідань Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ
до Волочиської міської ради, м. Волочиськ, Хмельницька область,
про стягнення заборгованості в сумі 14 341,81 грн.
Представники сторін:
від позивача: адвокат Кемінь В.В. згідно довіреності №96 від 26.08.2024 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін
До Господарського суду Хмельницької області 02.10.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Волочиської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 14341,81 грн., з яких: основний борг - 13331,47 грн., пеня - 686,85 грн., інфляційні втрати - 245,25 грн., 3% річних - 78,24 грн.
Ухвалою суду від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/815/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання для розгляду справи по суті на 24.10.2024.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на невиконання Волочиською міською радою укладеного 08.12.2024 між нею, як споживачем, та позивачем, як постачальником, умов договору №21-5095/24-БО-Т постачання природного газу.
Вказує, що за даним договором споживачу здійснено постачання природного газу упродовж січня-квітня 2024 року, що стверджується актами приймання передачі природного газу від 12.02.2024 на суму 69068,28 грн., від 11.03.2024 на суму 55852,98 грн., 10.04.2024 на суму 45722,99 грн., 10.05.2024 на суму 2183,95 грн. Натомість відповідачем лише частково сплачено за послуги з постачання природного газу, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість за вказаним договором в сумі 13331,47 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань з відповідача підлягають стягненню за період з 16.05.2024 по 31.07.2024 пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - 686,85 грн., інфляційні втрати за час прострочення - 245,25 грн., три відсотки річних від простроченої суми - 78,24 грн.
В якості правових підстав позову посилається на ст.193, 216, 218, 230, 231, 232, 265, 276 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 532, 546, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України.
Представник позивача під час судового розгляду спору підтримав позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а також повідомив, що на час розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив та сума позову не змінилась.
Відповідач - Волочиська міська рада (далі - відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях, відзиву на позов не подав.
14.10.2024 через службу діловодства до суду від відповідача надійшла письмова заява №2964/04-12/15 від 08.10.2024, в якій відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, а також при ухваленні рішення у даній справі просить суд врахувати приписи ч.1 ст.130 ГПК України щодо повернення позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005).
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надходження заяви про визнання позову та проведення розгляду справи без участі представника відповідача, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
08.12.2023 між Волочиською міською радою, як споживачем, та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, укладено договір №21-5095/24-БО-Т (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.
Відповідно до п.2.1 Договору постачальник передає споживачеві на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 9,635 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: січень 2024 року - 3,600 тис. куб. м; лютий 2024 року - 3,900 тис. куб. м; березень 2024 року - 2,100 тис. куб. м; квітень 2024 року - 0,035 тис. куб. м.
Постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природній газ (п.3.1 Договору).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 Договору).
Відповідно до п.3.5.2 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачеві два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі цього договору (п.3.5.4 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,33 грн., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 100 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 553,89 грн.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.4.2 Договору).
Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 132913,94 грн., крім того ПДВ - 26 582,79 грн., разом з ПДВ - 159 496,73 грн. (п.4.3 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачами виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманні-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору (п.5.3 Договору).
Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п.4 п.6.2 Договору).
Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (п.п.4 п.6.3 Договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 Договору та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору).
Пунктом 8.4 Договору визначено порядок компенсації споживачем постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання.
Даний договір набирає чинності з 01 січня 2024 року і діє в частині поставки газу до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1 Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов зазначеного договору позивач у період з січня 2024 року по травень 2024 року включно передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 172 828,20 грн., з яких фактично сплачено 159 496,73 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 02.10.2024 №ТОВВИХ-24-15017 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено оплати в сумі 13 331,47 грн. за надані послуги за вказаний період.
Інших доказів матеріали справи не містять.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, судом береться до уваги таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2023 між Волочиською міською радою, як споживачем, та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, укладено договір №21-5095/24-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
На виконання умов зазначеного договору позивач у період з січня 2024 року по травень 2024 року включно передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 172 828,20 грн., з яких фактично сплачено 159 496,73 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 02.10.2024 №ТОВВИХ-24-15017 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.
Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачами виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманні-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів оплати відповідачем заборгованості за договором постачання природного газу №21-5095/24-БО-Т в сумі 13 331,47 грн.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Волочиської міської ради 13 331,47 боргу за надані послуги згідно договору постачання природного газу №21-5095/24-БО-Т.
Окрім того, як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 16.05.2024 по 31.07.2024 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - 686,85 грн., інфляційних втрат за час прострочення - 245,25 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми - 78,24 грн. згідно поданих розрахунків.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).
Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.343 ГК України платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним (ч.6 ст.232 ГК України).
Здійснивши перерахунок пені за вказані позивачем періоди, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 686,85 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого вважає, що позивачем нараховано інфляційні втрати в межах суми допустимої до стягнення, відтак заявлені інфляційні втрати в розмірі 245,25 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що позивачем правильно здійснено нарахування 78,24 грн. 3% річних, а відтак вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).
Заява Волочиської міської ради №2964/04-12/15 від 08.10.2024 про визнання позову підписана Волочиським міським головою Черниченком К.Б., який в силу ст. ст. 12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є повноважним представником відповідача.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.191 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, судом зазначається таке.
Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічним за своїм змістом є положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції №0000021712 від 25.09.2024.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 129, 130, 191, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Волочиської міської ради (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04060695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 13 331 (тринадцять тисяч триста тридцять одну) гривню 47 копійок; 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 85 копійок пені; 78 (сімдесят вісім) гривень 24 копійки - 3% річних; 245 (двісті сорок п'ять) гривень 25 копійок інфляційних втрат та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплачений згідно платіжної інструкції №0000021712 від 25.09.2024 на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.10.2024.
Суддя О.І. Шевчук