61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
11.02.2021 Справа №905/706/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.
при секретарі судового засідання Соколовій С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 24922,55грн пені, 1060853,83грн - 3% річних, 2157978,50грн інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Верхацький І.В., довіреність №14-335 від 22.12.2020,
від відповідача: адвокат Кравченко Ю.С., довіреність б/н від 01.07.2020.
Суд перебував у нарадчій кімнаті
11.02.2021 з 14:04год до 14:09год.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 24922,55грн пені, 1060853,83грн - 3% річних, 2157978,50грн інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати газу, отриманого у жовтні - грудні 2017 року та січні - квітні 2018 року за договором №3212/1718-ТЕ-6 від 21.09.2017 постачання природного газу.
Протягом розгляду справи відповідач надав суду:
- клопотання №06/1189 від 01.07.2020 (з додатками, вх.№12346/20 від 03.07.2020; т.2, а.с.1-3) про продовження строку для надання відзиву на позов на строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби. Ухвалою від 09.07.2020 (т.2, а.с.17) суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання;
- відзив 06/юр від 31.07.2020 (з додатками, вх.№14319/20 від 04.08.2020; т.2, а.с.20-40), в якому визнав факти поставки природного газу у вказаних позивачем обсягах та погашення основного боргу; наполягав на відсутності підстав для стягнення пені з огляду на приписи ст.2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі - Закон «Про встановлення додаткових гарантій»); надав контррозрахунок річних та інфляційних, згідно з яким за жовтень-листопад 2017 року та січень 2018 року розбіжностей з розрахунками позивача немає, за грудень 2017 року та лютий 2018 року розбіжність щодо 3% річних складає 0,03грн, за лютий-квітень 2018 року розбіжність в нарахуванні інфляційних складає 26415,86грн; просив відмовити у стягненні пені, 0,03грн - 3% річних та 26415,86грн інфляційних;
- доповнення №06/48 від 13.01.2021 до відзиву (вх.№04-18/198 від 14.01.2021, надійшли електронною поштою без накладення електронного підпису на частину додатків; т.2, а.с.74-94);
- доповнення №06/48 від 13.01.2021 до відзиву (з додатками, вх.№04-18/209 від 14.01.2021, надійшли електронною поштою з накладенням електронного підпису на всі документи; т.2, а.с.103-123), в якому зазначив, що значною мірою (в сумі 106466596,17грн) оплатив основний борг після надання державою субвенцій на відшкодування пільг та субсидій, що підтверджено банківськими виписками; надав оновлений контррозрахунок 3% річних та інфляційних, який враховує оплати, здійснені за рахунок державних субвенцій; просив відмовити у стягненні 1018892,11грн - 3% річних, а пені та інфляційних - повністю. 16.01.2021 доповнення №06/48 від 13.01.2021 до відзиву надійшли засобами поштового зв'язку (вх.№783/21, з додаткми; т.2, а.с.132-170).
Протягом розгляду справи позивач надав суду відповідь №39/5-1006-20 від 10.08.2020 на відзив (з додатками, вх.№15137/20 від 13.08.2020; т.2, а.с.42-56), в якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 зазначив, що вірно здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних; з посиланням на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18 наполягав, що не був і не є «енергопостачальною компанією», тому норми Закону «Про встановлення додаткових гарантій» не можуть бути застосовані до позивача; зауважив, що в частині стягнення пені вказаний Закон не може бути застосований до спірних відносин після 30.04.2018, коли Указом Президента України припинене проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
21.09.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (Споживач, відповідач) уклали Договір №3212/1718-ТЕ-6 постачання природного газу (далі - Договір, т.1, а.с.18-27), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Cпоживачеві у 2017- 2018 роках природний газ, а Споживач - оплатити його на умовах Договору.
Природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору).
За змістом п.2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 06.04.2018 (далі - Додаткова угода №2; т.1, а.с.30) Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 41900,00тис.куб.м.
Згідно з п.6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 11.01.2018 (далі - Додаткова угода №1; т.1, а.с.28-29) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. З урахуванням пункту 11.3. Договору [регулює порядок внесення змін до Договору] укладення договору про організацію взаєморозрахунків, підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, не змінює строків та умов розрахунків за Договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і Договором (п.8.1. Договору).
За умовами п.8.2. Договору (в первісній редакції) у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (абз.1). Постачальник не здійснює нарахування пені на суми оплат, проведені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (абз.2).
Відповідно до п.8.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (абз.1). Постачальник не здійснює нарахування пені на суми оплат, проведені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (абз.2).
Згідно з п.8.3. Договору (в первісній редакції) з урахуванням пункту 11.3. Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, нараховані на всю суму заборгованості за Договором.
За умовами п.8.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) з урахуванням пункту 11.3. Договору підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за Договором.
В п.10.3. Договору сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до підп.4 п.11.3. Договору (в первісній редакції) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання, підписані сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
- не можуть бути використані для внесення змін до Договору;
- можуть бути застосовані до відносин за Договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до Договору.
За змістом підп.4 п.11.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) будь-які спільні протокольні рішення або надані Споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
- не можуть бути використані для внесення змін до Договору;
- можуть бути застосовані до відносин за Договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до Договору.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2).
Додаткова угода №1 набула чинності з дати її підписання сторонами і розповсюдила свою дію на правовідносини сторін, що фактично склались з 01.01.2018 (т.1, а.с.28-29).
Додаткова угода №2 набула чинності з моменту її підписання сторонами і поширила дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018 (т.1, а.с.30).
Договір та Додаткові угоди №1 і №2 до нього підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінений тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Таким чином, Постачальником за Договором є позивач у даній справі.
Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 (т.1, а.с.31-37) підтверджується, що відповідач на підставі Договору прийняв від позивача у жовтні 2017 року - квітні 2018 року природний газ в обсязі 20158,405тис.куб.м загальною вартістю 119547404,99грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Споживача та Постачальника.
Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні 2017 року - квітні 2018 року виконав належним чином.
З «Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» за договором №3212/1718-ТЕ-6 від 21.09.2017 станом на дату остаточного розрахунку» (т.1, а.с.9-17) вбачається і доданими до позову копіями банківських виписок (т.1, а.с.81-236) підтверджується, що остаточний розрахунок за поставлений у жовтні 2017 року - квітні 2018 року природний газ Споживач здійснив таким чином:
- за жовтень 2017 року: 7200000,00грн - за рахунок субвенції (т.1, а.с.83), решта 1104718,67грн - власними коштами (всі платежі здійснені в передбачений п.6.1. Договору строк);
- за листопад 2017 року: 10743592,60грн - за рахунок субвенції (т.1, а.с.189-190), решта 4343119,64грн - власними коштами;
- за грудень 2017 року: 25675488,18грн - за рахунок субвенцій (т.1, а.с.190, 200, 203), решта 383828,05грн - власними коштами;
- за січень 2018 року: повна оплата 19754233,56грн за рахунок субвенцій (т.1, а.с.203, 205);
- за лютий 2018 року: 23637082,70грн - за рахунок субвенцій (т.1, а.с.205, 208, 211, 217, 220, 223, 226, 229), решта 49142,46грн - власними коштами;
- за березень 2018 року: повна оплата 23331474,56грн за рахунок субвенцій (т.1, а.с.229, 232, 235);
- за квітень 2018 року: повна оплата 3324724,57грн за рахунок субвенції (т.1, а.с.235).
Врахувавши положення абз.2 п.8.2., п.8.3., підп.4 п.11.3. Договору (в т.ч. в редакції Додаткової угоди №1), посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1., абз.1 п.8.2. Договору зобов'язань та приписи ст.625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача:
за зобов'язаннями листопада 2017 року:
- 20723,60грн пені за період 26.12.2017- 05.02.2018,
- 41961,69грн - 3% річних за період 26.12.2017- 06.02.2018,
- 162841,68грн інфляційних за період січень 2018року;
за зобов'язаннями грудня 2017 року:
- 2180,20грн пені за період 26.01.2018- 08.02.2018,
- 95777,15грн - 3% річних за період 26.01.2018- 26.03.2018,
- 227069,44грн інфляційних за період лютий 2018року;
за зобов'язаннями січня 2018 року:
- 91585,91грн - 3% річних за період 27.02.2018- 26.04.2018,
- 199127,21грн інфляційних за період березень 2018року;
за зобов'язаннями лютого 2018 року:
- 2018,75грн пені за період 27.03.2018- 02.07.2018,
- 276917,02грн - 3% річних за період 27.03.2018- 27.11.2018,
- 328031,49грн інфляційних за період квітень-жовтень 2018року;
за зобов'язаннями березня 2018 року:
- 486842,33грн - 3% річних за період 26.04.2018- 28.01.2019,
- 1068609,79грн інфляційних за період травень-грудень 2018року;
за зобов'язаннями квітня 2018 року:
- 67769,73грн - 3% річних за період 26.05.2018- 28.01.2019,
- 172298,89грн інфляційних за період червень-грудень 2018року.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.9-17), суд встановив, що її нарахування суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону «Про встановлення додаткових гарантій», якою до завершення антитерористичної операції (далі - АТО) встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО. Закон набрав чинності 07.02.2015.
Так, предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (підп.2.2.1. Статуту відповідача - т.2, а.с.35, зворотній бік), а з п.1.2. Договору (т.1, а.с.18) вбачається, що газ, який постачався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Крім того, у матеріалах справи наявні чинні ліцензії відповідача на право провадження відповідної діяльності (т.2, а.с.31, 33). Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» споживало природний газ за Договором як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
З п.13. Договору (т.1, а.с.27) та п.1.5. Статуту відповідача (т.2, а.с.34, зворотній бік) вбачається, що відповідач надавав такі послуги в місці свого фактичного розташування - м.Краматорськ Донецької області, яке і на момент укладення Договору, і на дату прийняття цього рішення є місцем державної реєстрації відповідача.
Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.
Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.
Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення операції об'єднаних сил (далі - ООС) із відсічі та стримування збройної агресії Росії на Донбасі (у Донецькій та Луганській областях).
Отже, АТО трансформувалась в ООС і тривала протягом всього періоду виникнення і погашення заборгованості за Договором - тобто в розумінні Закону «Про встановлення додаткових гарантій» у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення АТО.
Позивач у відповіді №39/5-1006-20 від 10.08.2020 на відзив (т.2, а.с.42-48) зазначив, що не був і не є «енергопостачальною компанією», тому норми Закону «Про встановлення додаткових гарантій» не можуть бути застосовані до нього.
Суд відхиляє цей аргумент з огляду на таке.
Відповідно до абз.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом.
В постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 об'єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону «Про встановлення додаткових гарантій»:
- в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону «Про встановлення додаткових гарантій»;
- положення ч.2 ст.2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
Отже, на правовідносини сторін у справі №905/706/20 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію і вимога про стягнення 24922,55грн пені задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про стягнення річних та інфляційних.
Матеріали цієї справи свідчать, що у спірних відносинах запроваджений механізм розрахунків, визначений постановами Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок №256 від 04.03.2002), №332 від 18.05.2017 «Про затвердження порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі - Порядок №332 від 18.05.2017).
Зі змісту Порядків №256 від 04.03.2002 та №332 від 18.05.2017 слідує, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг, пов'язаних із теплопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, зокрема, витрат на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.
Запроваджуючи визначений Порядками №256 від 04.03.2002 та №332 від 18.05.2017 механізм взаємних розрахунків між надавачами житлово-комунальних послуг та оптовими продавцями/власниками спожитого для виробництва теплової енергії природного газу (в тому числі Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»), держава забезпечує відшкодування частини витрат таких підприємств, пов'язаних із теплопостачанням пільговим категоріям населення. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами-надавачами житлово-комунальних послуг та приймаючи відповідні нормативно-правові акти, держава змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених ними договорів постачання природного газу.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами спору в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, а також у розмірі різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та затвердженими в адміністративному порядку тарифами) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі уповноважених державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать Порядки №256 від 04.03.2002 та №332 від 18.05.2017.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами в цій справі виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання за Договором в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства - зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у Договорі відповідні умови.
Підписавши передбачені Порядками №256 від 04.03.2002 та №332 від 18.05.2017 документи про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання, на підставі яких відбулись оплати поставленого газу за рахунок субвенцій, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків, а отже, відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми оплат, здійснених за рахунок бюджетних коштів.
Наведена правова позиція викладена в постановах: об'єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та від 16.10.2020 у справі №903/918/19, Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №925/1235/19, Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №911/1426/20, Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №905/1248/20.
На підставі викладеного не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на підставі п.8.3. та підп.4 п.11.3. Договору (в обох редакціях) на суми отриманих відповідачем субвенцій на фінансування наданих населенню пільг та субсидій.
Перевіривши здійснені на підставі ст.625 ЦК України нарахування на суми оплат, проведених за рахунок власних коштів відповідача, суд встановив, що стягненню на користь позивача підлягають:
3% річних в розмірі 4814,55грн, нараховані на заборгованість:
- за листопад 2017 року - в сумі 3991,23грн за період 26.12.2017- 05.02.2018;
- за грудень 2017 року - в сумі 427,49грн за період 26.01.2018-08.02.2018;
- за лютий 2018 року - в сумі 395,83грн за період 27.03.2018- 02.07.2018;
інфляційні в загальній сумі 2080,93грн, нараховані на заборгованість:
- за листопад 2017 року - в сумі 1687,79грн за період січень 2018 року;
- за лютий 2018 року - в сумі 393,14грн за період квітень-червень 2018 року.
На підставі приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 102,18грн.
Керуючись ст.ст.2, 7, 13-15, 42, 74, 76-78, 80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 24922,55грн пені, 1060853,83грн - 3% річних, 2157978,50грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.О.Тихого, буд.8-Д; ідентифікаційний код 34657789) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 4814,55грн - 3% річних, 2080,93грн інфляційних втрат, 102,18грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 28.10.2024.
Суддя О.М. Шилова
надр. 1прим. - у справу