вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3285/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181)
до Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 32 786 грн. 30 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3152/24 від 26.07.2024) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни 32 786 грн. 30 коп., що складає 29 313 грн. 99 коп. - заборгованості з орендної плати за період з 01.08.2022 по 20.09.2023 за договором від 07.06.2019 №326-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, та 3 472 грн. 31 коп. - пені за період з 15.05.2023 по 15.05.2024.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 7 500 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, м. Дніпро, пров. Якіра, буд. 1А на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.70).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.
З наявного матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 31.07.2024 було вручено відповідачу 06.08.2024 (а.с. 74).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 31.07.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 28.10.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, як орендодавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Муравською Наталією Василівною, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра від 07.06.2019 №326-ДРА/19 (надалі - Договір) (а.с. 8-14).
З матеріалів справи також вбачається, що у листопаді 2021 року Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни про стягнення 32 691 грн. 98 коп. - заборгованості до міського бюджету з орендної плати, 1 579 грн. 78 коп. - пені та судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором від 07.06.2019 №326-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в частині оплати орендованого майна.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у справі №904/8786/21 позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 75; ідентифікаційний код 37454258) 32 691 грн. 98 коп. - заборгованості до міського бюджету з орендної плати, 1 579 грн. 78 коп. - пені та 2 270 грн. 00 коп. - судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у справі №904/8786/21 встановлено, що:
- 07.06.2019 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Муравською Наталією Василівною (далі - орендар) укладено Договір №326-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста;
- за умовами пункту 1.1. Договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 124,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського, 23 та розміщені на першому поверсі одноповерхової прибудови, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 741 517,00 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КВ ЖРЕП Індустріального району, під використання для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарня);
- в пункті 2.2 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди;
- пунктом 2.3 Договору обумовлено, що передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 02.05.2019 на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем;
- згідно з пунктом 3.2 Договору розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 3 089 грн. 65 коп. без ПДВ/ базова за квітень місяць 2019. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з травня місяця 2019 року. У платіжному дорученні обов'язково зазначається номер договору оренди, дата укладення та назва орендаря;
- відповідно до пункту 3.3 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: - 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 162 грн. 76 коп. - до загального фонду міського бюджету; - 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 926 грн. 89 коп. - на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди;
- приписами пункту 3.4 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць;
- орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно (пункт 3.5 Договору);
- відповідно до пункту 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному пунктом 3.3. цього договору;
- договір діє з 07.06.2019 року по 05.06.2022 року (пункт 10.1 Договору);
- приписами пункту 12.5 Договору визначено, що у випадку припинення дії цього договору орендна плата сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі;
- на виконання умов Договору 07.06.2019 об'єкт оренди відповідач прийняв у користування за Актом приймання-передачі;
- 18.05.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, якою внесено частково зміни до пункту 1.1 слова "... що перебуває на балансі КВ ЖРЕП Індустріального району...", замінити на слова, "...що перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради...";
- відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендованого майна не виконав;
- заборгованість відповідача перед міським бюджетом за період з 01.08.2020 по 30.09.2021 складає 32 691 грн. 98 коп.
З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2023 орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем підписано акт повернення об'єкта з оренди, за яким балансоутримувач - Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради прийняв, а орендар передав об'єкт оренди - нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 124,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського, 23 у комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди від 07.06.2019 №326-ДРА/19.
У пункті 3 вказаного акту зазначено, що орендодавець, балансоутримувач і орендар погодилися, що станом на 20.09.2023 за орендарем існує заборгованість балансоутримувачу по сплаті орендної плати у розмірі 24 799 грн. 78 коп. та заборгованість до загального фонду міського бюджету по сплаті орендної плати у розмірі 62 005 грн. 97 коп. та пені 1 579 грн. 78 коп. (а.с. 24).
23.02.2022 Дніпровською міською радою прийнято рішення №84/16 "Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради", згідно з яким Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виступає стороною по договорах оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, які були укладені до моменту прийняття цього рішення (а.с. 44-45).
Згідно з пунктом 1.1. Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради та орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Отже, на підставі рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 №84/16 (зі змінами) функція з питань оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, повністю була делегована департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Згідно з пунктом 2.2 Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради департамент у межах своїх повноважень має право від імені та в інтересах територіальної громади міста самостійно укладати угоди, договори і контракти з юридичними та фізичними особами, набувати майнові права та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем і третьою особою у судах усіх інстанцій, укладати мирові угоди.
Тому, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вправі бути по даній справі позивачем, зважаючи на положення частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, Рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 №84/16 та Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за Договором, у зв'язку з чим за період з 01.08.2022 по 20.09.2023 має заборгованість перед позивачем у розмірі 29 313 грн. 99 коп., та позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2023 по 15.04.2024 в розмірі 3 472 грн. 31 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін за первісним позовом
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З умов Договору вбачається, що строк сплати орендної плати є таким, що настав.
Суд звертає увагу, що пунктом 10.1 Договору визначено, що останній діє з 07.06.2019 по 05.06.2022.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Крім того, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільний кодекс України).
Як вбачається за спільною згодою сторін об'єкт оренди був повернений відповідачем за актом повернення від 20.09.2023.
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача з орендної плати за Договором за період з 01.08.2022 по 20.09.2023 складає 29 313 грн. 99 коп.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано, матеріали справи не містять, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3 цього договору.
Як вбачається, позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2023 по 15.04.2024 в розмірі 3 472 грн. 31 коп.
Позивач зазначає, що нарахування пені здійснено з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
При перевірці розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, строк сплати орендної плати за червень 2023 є таким, що настав - 17.07.2023 (15.07.2023 - субота, перший за ним робочий день - 17.07.2023), відповідно, першим днем прострочення є 18.07.2023.
Крім того, позивачем допущено арифметичні помилки, пов'язані з округленням.
Також суд зауважує, що позивачем зазначено, що пеню нараховано за період з 15.05.2023 по 15.05.2024, проте фактично нарахування здійснено з 16.05.2023 по 15.04.2024 включно.
Після перевірки розрахунку судом розмір пені за загальний період з 16.05.2023 по 15.04.2024 складає 3 463 грн. 20 коп.
З урахуванням викладено вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 463 грн. 20 коп.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви позовної майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн. 00 коп.
Позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення на загальну суму 32 786 грн. 30 коп. (29 313 грн. 99 коп. - заборгованості та 3 472 грн. 31 коп. - пені).
Отже, сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 3 028 грн. 00 коп.
Як вбачається, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7 500 грн. 00 коп.; сума переплати складає 4 472 грн. 00 коп. (7 500 грн. 00 коп. - 3 028 грн. 00 коп.).
Враховуючи викладене, за клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 4 472 грн. 60 коп. (7 500 грн. 00 коп. - 3 028 грн. 00 коп.), а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 027 грн. 16 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181) до Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 32 786 грн. 30 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Муравської Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181) 29 313 (двадцять дев'ять тисяч триста тринадцять) грн. 99 коп. - заборгованості, 3 463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 20 коп. - пені та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн. 16 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
29.10.2024