Номер провадження: 22-ц/813/4592/24
Справа № 947/26906/23
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
22.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У серпня 2023 року ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення суду у справі № 520/10806/15-ц було визначено порядок користування земельною ділянкою співвласниками, однак, позивач не має можливість скористатись своїм правом як на вільне користування виділеною їй частиною земельною ділянки так і на потрапляння до вказаної частини ділянки шляхом проходу по частині ділянці яка, вказаним рішенням суду, виділена у загальне користування.
Позивачем та її представником визначено, що усунення перешкод повинно відбуватись шляхом:
- демонтування вхідної калитки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 зі сторони вулиці Світанку у м. Одесі з боку приміщень, які належать ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-демонтування будь-яких конструкції та споруд, а саме та не виключно - внутрішніх парканів, калитки та інші споруди за адресою АДРЕСА_1 , які перешкоджають ОСОБА_4 вільному проходу та користуванню земельною ділянкою, опис та площа якої визначена рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року у справі № 520/10806/15-ц за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки площею 260 кв.м., яка складається з ділянки № НОМЕР_1 площею 99 кв.м. з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки, що включає площу зайняту частиною житлового будинку літ. «А» з прибудовами та господарськими будівлями з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_2 площею 145 кв.м.; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_3 загального користування площею 31 кв.м.;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 вільному проходу та користуванню земельною ділянкою, опис та площа якої визначена Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року у справі № 520/10806/15-ц, а саме земельної ділянки площею 260 кв.м., яка складається з: ділянки № НОМЕР_1 площею 99 кв.м. з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки, що включає площу зайняту частиною житлового будинку літ. «А» з прибудовами та господарськими будівлями з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_2 площею 145 кв.м.; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_3 загального користування площею 31 кв.м.;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4 будь-яких перешкод у встановленні спільних меж, а також встановлення межових знаків на земельній ділянці за адресою, АДРЕСА_1 , опис та площа якої визначена Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року у справі № 520/10806/15-ц, а саме земельної ділянки площею 260 кв. м., яка складається з: ділянки № НОМЕР_1 площею 99 кв.м. з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки, що включає площу зайняту частиною житлового будинку літ. «А» з прибудовами та господарськими будівлями з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_2 площею 145 кв.м.; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_3 загального користування площею 31 кв. м.
Відповідачі та їх представник заперечували проти задоволення позову стверджуючи, що фактично позовні вимоги пов'язані із виконання рішення суду від 11.08.2022 року у справі № 520/10806/15-ц, а тому не є ефективним способом захисту права позивача на виконання рішення суду, яке повинно відбуватись шляхом виконання вказаного вище рішення суду, а не окремим позовом, крім того, 27.06.1978 року за рішенням народного суду Київського р-ну м. Одеси здійснено розподіл частки у розмірі 18/25 (або 36/50) частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зазначеним рішенням суду розподіл здійснено шляхом визначення права власності на 21/50 частину за ОСОБА_6 та на 15/50 частин за ОСОБА_7 . При цьому, відповідно проекту розподілу земельної ділянки Одеського БТІ від 31.03.1978 року за колишнім подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закріплено право користування земельною ділянкою наступним чином: за ОСОБА_6 (доля в домоволодінні 21/50) на земельну ділянку 88 кв. м., відповідно до проекту розподілу земельної ділянки від 31.03.78 року та за ОСОБА_7 (доля в домоволодінні АДРЕСА_2 , відповідно до проекту розподілу земельної ділянки від 31.03.78 року.
В подальшому право власності на частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 переходили до інших власників, але встановлений порядок користування за рішенням народного суду Київського р-ну м. Одеси від 27.06.1978 р. не змінювався та не оспорювався будь-яким співвласником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до встановленого рішенням народного суду Київського р-ну м. Одеси від 27.06.1978 р. порядку користування і здійснюється користування земельною ділянкою відповідачами.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року позов ОСОБА_4 - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не перешкоджати ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) вільному проходу на частину земельної ділянці по АДРЕСА_1 яка рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц визначена у загальне користування всіх співвласників, зі сторони вулиці Світанку, шляхом надання ключів від існуючої вхідної калитки або у випадку відмови у примусовому демонтуванні вхідної калитки за рахунок ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) не перешкоджати вільному проходу ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) до частини земельної ділянки яки виділена у її користування згідно опису та площі визначеної рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц для встановлення спільних меж і межових знаків задля відокремлення частини земельної ділянки яка виділена у користування ОСОБА_4 рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц.
Відмовлено у задоволенні вимог про демонтування будь-яких конструкцій і споруд на частини земельної ділянки яка виділена ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у користування згідно опису та площі визначеної рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 01.10.2024 року о 15:00 год. представник відповідачів адвокат Субботіна Л.В. не з'явилася, повідомивши про перебування у відпустці поза межами України по 25.10.2024 року.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 справу відкладено.
Дата наступного судового засідання за погодженням з присутніми в судовому засіданні позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 визначена 22.10.2024 року о 16:00 год.
В судове засідання, призначене на 22.10.2024 року о 16:00 год. представник відповідачів адвокат Субботіна Л.В. не з'явилася, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявила, явку іншого представника відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не забезпечили.
Присутній в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за фактичною явкою сторін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки поважність причин повторної неучасті в судовому засіданні, яке призначено на 22.10.2024 року 16:00 год. представника відповідачів адвоката Субботіної Л.В. судом апеляційної інстанції не встановлено, скаржники реалізували своє право на викладення адвокатом Субботіною Л.В. відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав осіб, які не з'явилися до судового засідання, щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Справа розглядається в судах з серпня 2023 року, а в апеляційному суді з лютого 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених передбачених ст. ст. 210, 371 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, зобов'язуючи ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 вільному проходу на частину земельної ділянці по АДРЕСА_1 , яка рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц визначена у загальне користування всіх співвласників, зі сторони вулиці Світанку, шляхом надання ключів від існуючої вхідної калитки або у випадку відмови у примусовому демонтуванні вхідної калитки за рахунок ОСОБА_1 ; зобов'язуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджати вільному проходу ОСОБА_4 до частини земельної ділянки, яка виділена у її користування згідно опису та площі визначеної рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц для встановлення спільних меж і межових знаків задля відокремлення частини земельної ділянки, яка виділена у користування ОСОБА_4 рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:
- у позивача виникло право користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться у спільному володінні, саме у порядок і спосіб, визначений рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року у справі № 520/10806/15-ц. Відповідне право на вільне користування позивачкою виділеної їй у користування частиною земельної ділянки підлягає захисту саме шляхом усунення перешкод;
- одночасно із цим суд погоджуючись із доведеністю факту перешкод у користуванні позивачкою частиною земельної ділянки, шляхом її недопуску на частину земельної ділянки, яка за рішенням суду виділена у загальне користування, вважає недоведеним факт такої перешкоди з боку відповідача ОСОБА_2 так як він не користується вище зазначеною частиною земельної ділянки та не має відношення до калитки через яку існує прохід до вказаної частини земельної ділянки;
- зобов'язання усунути перешкоди шляхом вільного доступу до частини земельної ділянки, яка виділена у загальне користування зі сторони АДРЕСА_1 з боку приміщень, які належать ОСОБА_1 , може бути покладено саме на ОСОБА_1 , який має можливість або надання можливості позивачці користуватись наявною калиткою, шляхом простого надання ключів, або у випадку необхідності примусового потрапляння на вказану частку шляхом демонтування наявної калитки, вказане демонтування повинно виконуватись за рахунок саме ОСОБА_1 ;
- для можливості встановлення спільних меж і межових знаків задля відокремлення частини земельної ділянки, яка виділена у користування ОСОБА_4 рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц, зобов'язанню не перешкоджати вільному проходу ОСОБА_4 до частини земельної ділянки, яка виділена у її користування згідно опису та площі визначеної рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року № 520/10806/15-ц підлягають всі інші співвласники - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
- вимоги про демонтування будь-яких конструкцій і споруд на частині земельної ділянки, яка їй виділена, є передчасними і необґрунтованими, так як кожна вимога щодо демонтування будь-якого об'єкта нерухомості є окремою вимогою із доказами необхідності і можливості саме такого способу захисту права, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України;
- вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 666,00 грн, пов'язаної із викликом позивачкою спеціаліста по встановленню спільних меж, як така, що пов'язана саме з відновленням порушеного права, є недоведеною, оскільки відповідачів не зобов'язували рішеннями суду спільно здійснювати будь-які дії щодо встановлення меж, а тому понесені на вказані дії витрати не підлягають розподілу між співвласниками.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлені наступні обставини.
27.06.1978 року за рішенням народного суду Київського р-ну м. Одеси (рішення набрало законної сили та не є скасованим або зміненим) здійснено розподіл частки у розмірі 18/25 (або 36/50) частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала подружжю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 . Зазначеним рішенням суду розподіл здійснено шляхом визначення права власності на 21/50 частину за ОСОБА_6 та на 15/50 частин за ОСОБА_7 . При цьому, відповідно проекту розподілу земельної ділянки Одеського БТІ від 31.03.1978 року за колишнім подружжям ОСОБА_6 - ОСОБА_7 закріплено право користування земельною ділянкою наступним чином: за ОСОБА_6 (доля в домоволодінні 21/50) на земельну ділянку 88 кв. м., відповідно до проекту розподілу земельної ділянки від 31.03.78 року та за ОСОБА_7 (доля в домоволодінні АДРЕСА_2 , відповідно до проекту розподілу земельної ділянки від 31.03.78 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.08.2022 року, яке набрало законної сили 08.11.2022 року, по цивільної справі № 520/10806/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Одеська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, було задоволені позовні вимоги та встановлено порядок користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 й ОСОБА_2 наступним чином:
1) ОСОБА_4 виділено у користування земельну ділянку, площею 260 кв. м, що складає 21/50 частки, та складається з: ділянки № НОМЕР_1 , площею 99 кв. М, з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки, що включає площу зайняту частиною житлового будинку літ. «А» з прибудовами та господарськими будівлями з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_2 , площею 145 кв. м; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_3 загального користування, площею 31 кв. м.;
2) ОСОБА_1 виділено у користування земельну ділянку, площею 174,0 кв. м, що складає 7/25 частку земельної ділянки, та складається з: ділянки № НОМЕР_7 площею 96 кв. м, з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_8 , площею 65 кв. м, з приляганням до лівої та задньої зовнішніх меж ділянки з урахуванням площі під господарськими будівлями; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_3 загального користування, площею 31 кв. м. Вхід на виділену ділянку залишено існуючий у фасадній межі ділянки зі сторони АДРЕСА_1 ;
3) ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку (ділянка № НОМЕР_9 ), площею 186 кв. м, що складає 15/50 частки, з приляганням до фасадної, правої і задньої зовнішніх меж ділянки, що включає, в тому числі, площу зайняту частиною житлового будинку літ. «А» та господарськими будівлями. Вхід на виділену ділянку залишено існуючий у фасадній межі ділянки зі сторони АДРЕСА_1 .
Виділені ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 межі ділянок згідно визначеного порядку користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 мають наступний опис: частина земельної ділянки ОСОБА_2 : від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, від точки розташованої з відступом 3,36 м від правої зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки, по зовнішній стіні гаражу літ. «В», відрізок довжиною 3,30 м; далі по осях міжквартирних перегородок, які відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. «А», орієнтованої на праву і задню зовнішні межі земельної ділянки; далі під кутом 45о у напрямку правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 1,41 м; далі уздовж зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А» в напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 4,37 м; далі поворот праворуч у напрямку до правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 7,61 м; поворот ліворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж правої зовнішньої межі, відрізок довжиною 14,28 м; поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі ділянки уздовж вбиральні літ. «Г» та навісу літ. «Ж», відрізок довжиною 7,15 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 2,97 м до задньої зовнішньої межі; поворот праворуч у напрямку до правої зовнішньої межі земельної ділянки по задній межі, зовнішній стіні навісу літ. «Ж» та вбиральні літ «Г», відрізок довжиною 1,46 м + 6,42 м + 0,98 м; поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки по правій зовнішній межі до кута житлового будинку літ. «А» відрізок довжиною 22,49 м, далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» відрізок довжиною 11,7 м + 1,03 м, далі по фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 1,54 м; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3,36 м.
Частина земельної ділянки ОСОБА_4 :
- частина I: від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки (від кута житлового будинку літ. «А»), у напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 0,34 м + 7,35 м; поворот праворуч і далі по осях міжквартирних перегородок, які відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. «А», орієнтованої на фасадну зовнішню межу земельної ділянки; далі по зовнішній стіні гаражу літ. «В» у напрямку до фасадної зовнішньої межі ділянки до точки розташованої з відступом 3,36 м від правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 3,30 м;- поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні гаражу літ. «В», відрізок довжиною 3,93 м; далі поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні гаражу літ. «В», відрізок довжиною 0,3м до огорожі; поворот ліворуч у напрямку до лівої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі, відрізок довжиною 5,06м до зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А»; поворот ліворуч по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» у напрямку фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 0,29 м; далі поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 3,50 м;
- частина II: від точки розташованої з відступом 3,92 м від лівої зовнішньої межі земельної ділянки та на відстані 1,5 м від стіни житлового будинку літ. «А» у напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки уздовж лівої зовнішньої межі, відрізок довжиною 29,46 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж вбиральні літ. «Е» та сараю літ. «И», відрізок довжиною 4,35 м, далі уздовж навісу літ. «Ж» та вбиральні літ. «Г», відрізок довжиною 7,15 м; далі поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі уздовж правої зовнішньої межі, відрізок довжиною 14,28 м; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 7,61 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі уздовж житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 3,24 м + 1,5 м; далі поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі уздовж житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 3,79 м.
Частина земельної ділянки ОСОБА_1 :
- частина I: від точки розташованої з відступом 0,34 м+7,35 м від фасадної зовнішньої межі ділянки у напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» відрізок довжиною 4,87 м, далі відрізок до кута житлового будинку літ. «А» довжиною 6,75 м далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 3,63 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А» відрізок довжиною 5,59 м, далі відрізок довжиною 1,0 м+0,4 м; поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки уздовж житлового будинку літ. «А» відрізок довжиною 3,24 м+4,37 м; далі поворот праворуч під кутом 45о у напрямку лівої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 1,41 м; далі по осях міжквартирних перегородок відокремлюючи квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. «А», орієнтованої на ліву зовнішню межу земельної ділянки;
- частина II: від точки розташованої з відступом 6,80 м + 1,46 м від лівої зовнішньої межі ділянки в напрямку до фасадної зовнішньої межі ділянки уздовж сараю літ. «И», відрізок довжиною 2,97 м; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж сараю літ. «И», відрізок довжиною 4,35 м; далі поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 9,46 м уздовж лівої зовнішньої межі до точки розташованої на відстані 3,92 м від лівої зовнішньої межі; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки до точки на відстані 11,92 м+1,15 м від задньої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3,92 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки по лівій зовнішній межі ділянки до стіни вбиральні літ: «Е», відрізок довжиною 11,92 м, далі по стіні вбиральні літ. «Е», відрізок довжиною 1,15 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по стіни вбиральні літ. «Е» та стіні сараю літ. «И» відрізок довжиною 6,80 м, далі відрізок довжиною 1,46 м.
Частина земельної ділянки, яка залишається в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - від точки розташованої з відступом 7,35 м від фасадної зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 4,87 м, далі відрізок до кута житлового будинку літ. «А» довжиною 6,75 м, далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 3,63 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А», відрізок довжиною 5,59 м, далі відрізок довжиною 1,0 м + 0,4 м; поворот ліворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки , відрізок довжиною 1,5 м; поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3,79 м + 3,92 м до точки розташованої на відстані 35,38 м від фасадної межі; поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 35,38 м; поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 0,96 м.
Визначено графічне зображення порядку користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 згідно додатку № 2 до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18-1697/1698/1699 від 04 червня 2020 року «Варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 ».
Вказане рішення суду у справі № 520/10806/15ц було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року касаційна скарга представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Субботіної Людмили Валентинівни залишена без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишені без змін.
У справі № 520/10806/15ц судами були встановлені наступні обставини: ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного між останньою та ОСОБА_8 , посвідченого 29 липня 2013 року приватним нотаріусом Черненко І.П. за реєстровим № 1273, належить на праві спільної часткової власності 21/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 625 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні.
Іншими співвласниками вказаного вище житлового будинку є: ОСОБА_1 , якому належить 7/25 будинку на підставі рішення народного суду Київського району м. Одеси від 18 липня 1983 року, та ОСОБА_2 , якому належить 15/50 будинку на підставі договору дарування від 10 серпня 2004 року.
Між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 .
Верховний Суд при розгляд даної справи прийшов до наступного висновку:
«у частині першій статті 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 та у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі № 473/4829/13-ц (провадження № 61-3537ск20), від 22 лютого 2022 року у справі № 577/5615/19 (провадження № 61-12815св21), від 31 травня 2022 року у справі № 642/5013/17 (провадження № 61-10431св20). Ця практика є незмінною.
Згідно з листом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» від 21 вересня 2017 року № 488673.72.17 за адресою: вул. Світанку, 75 у м. Одесі, проект розподілу земельної ділянки від 31 березня 1978 року в архівах справи відсутній.
Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Одеської міськради від 25 вересня 2017 року № 01-15/464П суду надані матеріали за спірною земельною ділянкою, а саме: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252; договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 06 червня 1955 року; план управління Головного архітектора м. Одеси; акт вказівки кордонів від 11 квітня 1955 року; викопіювання з чергового плану 1978 року, викопіювання з чергового плану 2012 року. Проект розподілу спірної земельної ділянки між колишніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1 не надано.
28 вересня 2017 року Державним архівом Одеської області надано лише рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252.
Судами встановлено, що матеріали архівних справ не містять проект розподілу земельної ділянки Одеського бюро технічної інвентаризації від 31 березня 1978 року між колишніми власниками домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 рокуу справі № 520/10806/15-ц було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2018 року уточнено питання по призначеній експертизі та викладно його у такій редакції: надати можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників у праві власності на будинок за цією адресою, де ОСОБА_4 належить 21/50 часток; ОСОБА_2 належить 15/50 часток, а ОСОБА_1 належить 7/25 часток у межах виділеної у користування земельної ділянки площею 584 кв. м, згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 06 червня 1955 року та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252.
Згідно з наданого експертом висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 червня 2020 року проведеної у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18-1697/1698/1699, не надається можливим встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників у праві власності на будинок за цією адресою, де ОСОБА_4 належить 21/50 часток; ОСОБА_2 належить 15/50 часток, а ОСОБА_1 , належить 7/25 часток у межах виділеної у користування земельної ділянки площею 584 кв. м, згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 06 червня 1955 року та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252, з урахуванням рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року, який враховував би всі зазначені вище умови.
Експертом запропоновано один найбільш доцільний варіант порядку користування вказаною вище земельною ділянкою між співвласниками належних їм часткам, без врахування рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року, який передбачає найбільш раціональне використання земельної ділянки за її цільовим призначенням і можливість потрапляння ( проходу) кожного з співвласників до виділених їм ділянок, в тому числі через ділянку загального користування з можливістю обслуговування належних їм будівель і споруд, про визначення якого просила позивачка ОСОБА_4 в уточненому позові.
Визначаючи варіанти користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутні будь-які угоди щодо порядку її користування; немає погодженого або встановленого порядку користування цією земельною ділянкою, а тому найбільш доцільним є встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи, що відповідають їхнім часткам у праві власності у домоволодінні. Крім того, права співвласників домоволодіння щодо користування нерухомим майном не порушуються. Обидві сторони мають безперешкодний доступ до своїх частин земельної ділянки та домоволодіння.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фактичний порядок користування спірною ділянкою між співвласниками будинку сторонами спору не тільки не відповідає часткам співвласників у праві власності на будинок та є не справедливим, але й позбавляє позивачку ОСОБА_4 можливості належним чином здійснювати обслуговування частини житлового будинку, який є у її фактичному користуванні, оскільки фактичний варіант надає останній можливість доступу до будинку лише з фасадної частини будинку, про що зазначено експертом під час складання висновку.
Отже за встановлених у справі наведених вище обставин, суди врахували,що інших варіантів поділу земельної ділянки експертом не запропоновано, а вказаний варіант відповідає часткам кожного зі сторін у спільній частковій власності, дійшли вірного висновку про задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_4 , зауваживши про відхилення тверджень відповідачів із посиланням на рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року, як на підставу для відмови у позові ОСОБА_4 , оскільки матеріали архівних справ, які були витребувані судом під час вирішення спору не містять проекту розподілу спірної земельної ділянки між колишніми власниками вказаного вище домоволодіння, водночас судом вірно враховано доводи позивачки у цій частині про те, що розподіл спірної земельної ділянки між всіма власниками, тобто за участю власника 7/25 домоволодіння станом на 27 червня 1978 року не складався».
Колегія суддів виходить з такого.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У той же час положеннями статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Встановивши, що на час розгляду справи існує єдиний легітимний порядок розподілу користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , між співвласниками вказаного домоволодіння, який визначений рішенням Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року у справі № 520/10806/15-ц, яке набрало законної сили, і врахувавши, що даним судовим рішенням було лише визначено сам порядок користування без зобов'язання сторонам здійснити певні дії, у зв'язку з чим на виконання рішення суду не може видаватися виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку, що особа якій було виділено у користування конкретну частину земельної ділянки, має можливість захисту власних прав лише шляхом окремого позову і, що відповідне право на вільне користування позивачкою виділеної їй у користування частиною земельної ділянки підлягає захисту саме шляхом усунення перешкод.
Слід також звернути увагу, що ОСОБА_4 05.06.2023 року укладений з ФОП ОСОБА_9 . Договір № 1-ф-2023 з виконання комплексу топографо-геодезичних вишукувань по виносу в натуру (на місцевість) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною вартістю робіт 11 750 грн. Однак прибувши за адресою, де знаходиться виділена у користування ОСОБА_4 земельна ділянка, відповідачі відмовили у допуску до земельної ділянки, чим унеможливили проведення топографо-геодезичних вишукувань по виносу в натуру (на місцевість) земельної ділянки, право користування якої визначено за ОСОБА_4 на підставі рішення суду, яке набрало законої сили.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ констатував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення в справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutia v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25).
В справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. the United Kingdom, заява № 4451/70, пункти 28-36) ЄСПЛ було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення в справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36).
У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19), від 08 листопада 2023 року в справі № 285/5070/20 (провадження № 61-13036св22) вказано, що особам, які беруть участь в справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.
Захист майнового чи немайнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
У цій справі апеляційний суд висновує, що дієвість права на судовий захист позивачці забезпечено судом першої інстанції, який обґрунтовано зобов'язав відповідачів не чинити ОСОБА_4 перешкоди, пов'язані з вільним користуванням позивачкою виділеної їй у користування частиною земельної ділянки та проведенням топографо-геодезичних вишукувань по виносу в натуру (на місцевість) земельної ділянки, право користування якої визначено за ОСОБА_4 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Обраний позивачкою спосіб захисту дозволяє ефективно захистити порушене відповідачами право.
Доводи апеляційної скарги, пов'язані з неприйняттям відповідачами висновків суду, що викладені у рішенні Київського районного суду м. Одеса від 11.08.2022 року у справі № 520/10806/15-ц, яким визначений порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та право на користування частиною цієї земельної ділянки ОСОБА_4 , незважаючи на те, що згадане рішення суду набрало законної сили після його перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 28.10.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова