Номер провадження: 22-ц/813/5600/24
Справа № 522/2808/24
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
15.10.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Чернявської Л.М. 04 квітня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У лютому 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
04 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Полянському В.М. видавати свідоцтво на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що видача приватним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину призведе до порушення прав апелянта, унеможливіть виконання майбутнього рішення у даній справі, а також змусить ОСОБА_1 звертатися до суду із новим позовом.
Сторони про розгляд справи на 15 жовтня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
ОСОБА_1 про розгляд справи було сповіщено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Судова повістка, надіслана на адресу ОСОБА_4 , повернулась до суду апеляційної інстанції з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», тобто, вказана судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що кореспондується із положеннями п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину передбачає пряме втручання суду в діяльність приватного нотаріуса.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дочкою померлого ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Полянським В.М.
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 направила заяву про прийняття спадщини після смерті батька, та 22 лютого 2024 року отримала відповідь нотаріуса №27/02-14 від 21 лютого 2024 року, у якій позивачці було відмовлено у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини, який остання просила поновити.
Крім того, у вказаному листі нотаріусом Сокольській К.Є. було роз'яснено той факт, що у разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом і набуття чинності рішення суду.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину передбачає пряме втручання суду в діяльність приватного нотаріуса.
Так, положеннями ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Згідно п.п. 4.13 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Згідно ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно визнав заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягала задоволенню.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе