Постанова
Іменем України
29 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/2317/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
за участю ОСОБА_1 та його захисника Князєва Ігоря Володимировича
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Князєва Ігоря Володимировича
на постанову Дарницького районного суду м. Києва
в складі судді Рудюк О. Ю.
від 21 березня 2024 року
у справі №753/3861/24 Дарницького районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
11 лютого 2024 року рядовим поліції Корнійчук С. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №730073 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 11.02.2024, о 12 год. 00 хв., в м. Києві, на вул. Тростянецька, 4/2 керував транспортним засобом «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також зазначено, що до протоколу додаються направлення, відео з бодікамер 473865, 473866 та постанова ЕНА №1417753.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Князєв І. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобіля.
Вказував, що судом не вірно встановлено обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже ОСОБА_1 відмовився не умисно, як зазначив суд, а з посиланням на те, що має право не свідчити проти себе та що він поспішає допомагати військовослужбовцям.
Додав, що поліцейські не дали ОСОБА_3 реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Також вказував, що відеозаписом не зафіксовано пропозиції ознайомлення ОСОБА_1 із направленням на огляд до медичного закладу, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Зазначив, що ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не було, адже з відеозапису чітко видно як він відповідає на всі питання поліцейських та його поведінка відповідала обстановці.
Крім того, звертав увагу, що положення КУпАП передбачають можливість звільнення особи від відповідальності у випадку вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності. Зазначив, що 11.02.2024 ОСОБА_1 разом із дружиною поспішали на склад для доопрацювання та забезпечення доставки «саперних кішок» для військовослужбовців і час був вкрай обмежений, адже військовослужбовці виїжджали із Києва в цей день для виконання бойових завдань.
Крім того, зазначив, що хоч КУпАП і не передбачає можливості застосування менш суворої санкції, ніж передбачено статтею 130 КУпАП, однак вважав, що можливо застосувати аналогію ст. 69 КПК України та обійтись усним зауваженням. Додав, що позбавлення права керування транспортним засобом унеможливить здійснення ОСОБА_1 волонтерської діяльності та допомоги ЗСУ, а також викличе труднощі у пересуванні останнього, оскільки після хірургічного втручання, останній не може проходити більше 500 м. Просив врахувати 13 річний безаварійний стаж ОСОБА_1 беж жодного штрафу.
За вказаних обставин просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21.03.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В разі неможливості закриття просив звільнити від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та не застосовувати до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами.
У судовому засіданні 29.10.2024 ОСОБА_1 та його захисник Князєв І. В. надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Князєв І. В., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 11.02.2024, о 12 год. 00 хв., в м. Києві, на вул. Тростянецька, 4/2 керував транспортним засобом «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №730073 від 11.11.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 ; постановою серії ЕНА №1417753 від 11.02.2024 та відеозаписами з бодікамери поліцейського.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд, констатуючи факт зупинки поліцейськими автомобіля «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , вважає таку зупинку законною, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п. п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №730073 від 11.02.2024, відбувалися під час дії воєнного стану, тобто у період коли можливі обмеження конституційних прав громадян, в тому числі і щодо вільного пересування. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою зупинки був проїзд ОСОБА_1 регульованого пішохідного переходу на забороняючий (червоний) сигнал світлофора. Про вказане свідчить долучена до протоколу копія постанови ЕНА №1417753 від 11.02.2024.
З огляду на викладене факт зупинки транспортного засобу «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не свідчать про порушення прав останнього. Крім того, положення закону пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недійсною вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано ОСОБА_1 винним за наявності поважної причини відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції).
Отже, виявлення у водіїв ознак сп'яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп'яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для вимоги щодо огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп'яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак є необргрунтованими.
У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, фіксуються технічними засобами відео фіксації і лише у разі неможливості застосування технічних засобів відео фіксації залучаються свідки.
Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також в найближчому закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров'я.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації.
Отже, при виявленні ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейських виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов'язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису.
Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування ОСОБА_1 транспортним засобом при виявлених поліцейськими ознаках алкогольного сп'яніння, а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №730073 від 11.02.2024 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , 11.02.2024, о 12 год. 00 хв., в м. Києві, на вул. Тростянецька, 4/2 керував транспортним засобом «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України. ОСОБА_4 від підпису у протоколі відмовився, посвідчення водія не надав, тому тимчасовий дозвіл не видавався (а. с. 1).
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 вбачається, що у останнього виявлено наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінка, що не відповідає обстановці. Крім того, вбачається відсутність відомостей щодо результатів огляду (а. с. 3).
З копії постанови серії ЕНА №1417753 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , 11.02.2024, о 12 год. 00 хв., в м. Києві, на вул. Тростянецька, 4/2 керуючи транспортним засобом «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а. с. 4).
Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеофайли з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а. с. 6), щодо яких суд зазначає наступне.
Відеозаписом зафіксовано, що патрульними поліцейськими, 11.11.2023, о 12 год. 00 хв. було зупинено транспортний засіб «DODGE», д.н.з. НОМЕР_1 , за проїзд на червоний сигнал світлофора. На відеозаписі присутня дружина ОСОБА_1 , яка визнала факт проїзду ним на червоний сигнал світлофора, однак вважала, що вказане порушення є несуттєвим. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 може випити 100-150 грамів горілки перед вечерею. В іншому сперечалася із поліцейською на підвищених тонах щодо обставин, що не стосувалися зупинки транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Крім того, з відеозапису вбачається, щоОСОБА_1 стоїть біля передньої частини автомобіля та спілкується із двома поліцейськими із приводу проїзду на забороняючий (червоний) сигнал світлофора. ОСОБА_1 визнав, що керував транспортним засобом, пояснивши, що їхав з дружиною допомагати військовим. Також визнав факт проїзду на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, однак вважав таке порушення несуттєвим та сперечався із поліцейськими щодо виконання ними своїх обов'язків. Вказував, їм, що вони мають ловити злочинців, а не його, як він проїхав на червоний світлофор.
Поліцейські, посилаючись на виявлені ознаки сп'яніння, поставили вимогу ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із використання спеціального технічного засобу «Drager» на, що ОСОБА_1 висловив вербальну категоричну відмову, з посиланням на те, що він не довіряє приладу. Поліцейські роз'яснили, що у випадку відмови від проходження огляду на місці зупинки, такий огляд може бути проведений у медичному закладі, на що ОСОБА_1 висловив вербальну категоричну відмову, з посиланням на брак часу, необхідність їхати допомагати військовим. Поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду є порушенням п. 2.5 ПДР України, за що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на власний розсуд трактував роз'яснення поліцейських та телефонував адвокату. При цьому повідомив, що пояснення надасть у суді, оскільки саме суд прийматиме рішення у справі.
Таким чином, поліцейським було правильно надано оцінку поведінці ОСОБА_1 як такої, що свідчить про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано належним чином на відеозаписі та відображено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, зазначені вище протокол серії ААД №730073 від 11.02.2024, направлення на огляд водія, копія постанови серії ЕНА №1417753 від 11.02.2024 та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобіля та зафіксовано уже сам процес спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими біля автомобіля, однак як видно з відео, останній неодноразово визнав факт керування транспортним засобом та сперечався з поліцейськими стосовно обставин його зупинки та проїзду ним на забороняючий (червоний) сигнал світлофора. Крім того, дружина ОСОБА_1 , яка була пасажиркою, у спілкуванні із поліцейською також визнала факт, що вони з чоловіком перебували у русі, визнала факт керування ним автомобіля, проїзду ним на забороняючий (червоний) сигнал світлофора та зазначила, що чоловік можливо вживав 100-150 грамів горілки напередодні увечері. Також з відеозапису видно, що сам автомобіль стоїть праворуч проїжджій частині із увімкненою аварійною сигналізацією, а позаду стоїть патрульний автомобіль.
Крім того, факт керування транспортним засобом підтверджено копією постанови серії ЄНА №1417753 від 11.02.2024, а тому такі доводи скаржника спростовано наявними у матеріалах доказами.
Отже, доводи скаржника щодо відсутності підстав для вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що таку вимогу поліцейські заявили до останнього, як до водія, якого зупинили за порушення правил дорожнього руху, а саме проїзд на забороняючий (червоний) сигнал світлофору.
Крім того, з огляду на те, що встановлення ознак сп'яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, і відеозаписом підтверджена така ознака як поведінка, що не відповідає обстановці, з огляду на сперечання водія з поліцейськими щодо обставин його зупинки.
Відтак, вимога поліцейських до ОСОБА_1 була законною, з огляду на виявлення поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння у останнього, який керував автомобілем, а також з обставин зафіксованих відеозаписом та іншими доказами, які у сукупності кореспондуються з обставинами, викладеними у протоколі серії ААД №730073 від 11.02.2024.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозаписом викладеним на диску, не зафіксовано безпосередньо факту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . однак об'єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та відмови останньої від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.
За вказаних обставин, судом першої інстанції вірно встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, і як наслідок наявності в діях останнього порушення п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки з використанням приладу «Drager» та в закладі охорони здоров'я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №730073 від 11.11.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 ; постановою серії ЕНА №1417753 від 11.02.2024 та відеозаписами з бодікамери поліцейського.
За вказаних обстав є безпідставними доводи скаржника, щодо неврахування судом першої інстанції стандартів процедури доказування за стандартом «поза розумним сумнівом».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №730073 від 11.02.2024 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і незнання законів не звільняє від відповідальності.
У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Посилання скаржника на те, що судом не взято до уваги практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки правовідносини у справах, що переглядалися Верховним Судом та у даній справі не є тотожними. Так, у справах, що переглядалися Верховним Судом правовідносини стосуються оскарження дій працівників поліції, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, як суб'єктів владних повноважень, за якими саме працівники поліції уповноважені виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в той час як у даній справі працівники поліції уповноважені на складання протоколу, який розглядається судом.
Також спростовані відеозаписом доводи скаржника, що ОСОБА_1 не було надано можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, з огляду на те, що відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 таке право реалізував шляхом телефонного дзвінка і поліцейські пояснили, що він має право на захисника і не перешкоджали йому у здійсненній його прав.
Факт відсутності фіксації відеозаписом процедури ознайомлення ОСОБА_1 із направленням на огляд до медичного закладу, за обставин відмови останнім від проходження такого огляду не свідчить про порушення процедури оформлення відмови від проходження огляду та не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи скаржника щодо врахування характеризуючих матеріалів при обранні виду адміністративного стягнення є безпідставними з огляду на безальтернативність санкції для водіїв за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З тих же підстав апеляційний суд не приймає посилання скаржника на закриття справи за малозначністю, адже ст. 22 КУпАП прямо передбачено, що її положення не поширюються на правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
Необґрунтованими є доводи щодо неврахування судом пом'якшуючих обставин чи характеризуючих ознак особи ОСОБА_1 , адже до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження таких посилань захисника. Більше того, суд не може збирати характеризуючі матеріали з власної ініціативи. З тих же підстав, апеляційний суд не приймає доводи щодо здійснення правопорушення у стані крайньої необхідності, адже усі посилання захисника не підтверджені доказами. Сам факт обмеженості часу водія не може бути підставою для невиконання вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння. Апеляційний суд прийняв до уваги пояснення захисника ОСОБА_1 - Князева І. В. про те. що останній домотає ЗСУ, однак вказані обставини, не спростовують факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи скаржника не спростовують факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння громадянином ОСОБА_1 , а тому не спростовують наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
При цьому, колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Князєва Ігоря Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик