справа № 362/7051/23 головуючий у суді І інстанції Ковбель М.М.
провадження № 22-ц/824/14078/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
29 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Лютим Олегом Віталійовичем на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2023 року представник Акціонерного товариства «ОТП БАНК» звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по картковому рахунку за Кредитним договором №2037050010 від 30 липня 2021 року у розмірі 78 303,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 30 липня 2021 року між сторонами укладено Кредитний договір №2037050010, який за правовою природою є змішаним договором - кредитного договору та договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.
Розділ 2 Кредитного договору передбачає, що попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх податків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» (№2037050010CARD від 30 липня 2021 року), та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.
Відповідно до умов договору, AT «ОТП БАНК» взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.
На картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за заявою Відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.
Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку.
Розділ 2 Кредитного договору передбачає, що за користування Кредитом AT «ОТП Банк» нараховує проценти у розмірі 5,00% в місяць.
На виконання умов вищевказаного договору AT «ОТП БАНК» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно зі Звітом-рахунком Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 60 700,00 грн.
Всупереч умовам Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
06 липня 2023 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості. Однак, відповідач заборгованість не погасив.
Станом на 27 червня 2023 року заборгованість за картковим рахунком за Кредитним договором №2037050010 від 30 липня 2021 року становить 78 303,76 грн, з яких: заборгованість по тілу - 60 700,00 грн; заборгованість по відсотках - 17 603,76 грн; пеня - 0,00 грн.
11 березня 2024 року відповідач надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що не заперечує факту укладання кредитного договору, однак вважає суму боргу не обґрунтованою та просив стягнути з нього заборгованість в розмір 10 192,48 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по картковому рахунку за кредитним договором 2037050010 від 30 липня 2021 року у розмірі 78 303,76 грн та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , 26 червня 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що суд першої інстанції не встановив які із сум, сплачених відповідачем, віднесені на виконання кредитного договору №2037050010 від 30 липня 2021 року, а які до договору №2037050010_CARDвід 30 липня 2021 року. У розрахунку заборгованості не відображено, що відповідач з карткового рахунку № НОМЕР_2 здійснив погашення 17 682,00 грн за договором №2037050010 від 30 липня 2021 року по пластиковій картці 5100 9483 3483 9139 «Мані на кармані».
З початком повномасштабної агресії рф проти України та введенням воєнного стану, відповідач неодноразово звертався до банку із заявами про припинення нарахування відсотків за користування кредитом в період воєнного стану, надання кредитних канікул, здійснення реструктуризації чи розстрочки заборгованості. Зрештою банк надав розстрочку кредитних виплат на суму 37 563,90 грн, які ОСОБА_1 сплатив, однак у розрахунку заборгованості означені суми не враховано.
Крім того, оскільки строк дії договору №2037050010 від 30 липня 2021 року закінчився 30 травня 2022 року, позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом в порядку ст. 1048 ЦК України, оскільки у даному випадку відносини сторін урегульовані ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Лютим Олегом Віталійовичем на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з додатками направлено до електронного кабінету Акціонерного товариства «ОТП БАНК» та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 02 вересня 2024 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача на адресу апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 липня 2021 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2037050010, який за правовою природою є змішаним договором - кредитного договору та договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. Розділ 2 Кредитного договору передбачає, що попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх податків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» (№2037050010CARD від 30 липня 2021 року), та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та втримати електронний платіжний засіб.
Відповідно до умов договору, AT «ОТП БАНК» взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.
На картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за заявою Відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.
Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку.
Розділ 2 Кредитного договору передбачає, що за користування Кредитом AT «ОТП Банк» нараховує проценти у розмірі 5,00% (п'ять відсотків) в місяць.
На виконання умов вищевказаного договору AT «ОТП БАНК» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно зі Звітом-рахунком Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 60 700,00 грн.
Розділ 2 Кредитного договору передбачає, що попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами в тому числі з положеннями договорів та усіх додатків до них позичальник бажав оформити картковий рахунок та отримав картку.
Позичальнику було видано кредитну карту «Мані на Кармані Легка» НОМЕР_3 з кредитним лімітом 15 000 гривень.
Згідно п.8.1.2.5 Публічного договору про видачу та обслуговування платіжних карток, до якого Клієнт приєднався в момент підписання заяви-анкети на видачу платіжної картки вводиться порядок та зміна Кредитного ліміту.
Розмір заборгованості по карті ОТП Банк «Мані на Кармані Легка» НОМЕР_3 станом на 21 вересня 2023 року 78 303,76 грн.
Розмір заборгованості по Кредитному договору №2037050010 від 30 липня 2021 року станом на 28 березня 2024 року становить 0,00 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування ним суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Судом першої встановлено, що відповідач не повністю виконував умови взятого на себе зобов'язання, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №2037050010 становить 78 303,76 грн, з яких: 60 700,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 603,76 грн - заборгованість по відсотках.
На підтвердження існування та розміру заборгованості позивач, крім іншого, надав суду звіт-рахунок за період 02 серпня 2021 року по 27 червня 2023 року за рахунком 262041741296 із зазначенням основної картки НОМЕР_3 .
Крім цього, у наданому банком розрахунку заборгованості відображено весь рух коштів по рахунку відповідача із зазначенням дати, типу операції, сум використаних коштів та нарахованих на них відсотків. Інформація, відображена у розрахунку заборгованості відповідає даним із звіту-рахунку щодо руху коштів по рахунку ОСОБА_1
17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №278/2177/15-ц, підтвердив раніше висловлену правову позицію щодо належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15.
Апеляційний суд вважає, що наданий банком звіт-рахунок по рахунку ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом користування останнім кредитними коштами та розміру його заборгованості.
В той час як ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 17 682,00 грн та 37 563,90 грн.
Разом з тим, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України встановлює, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв'язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.
Роз'яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3 % річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач має сплатити на користь позивача проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, апеляційний суд не погоджується з заявленою позивачем до стягнення заборгованістю за відсотками, з огляду на те, що кредитний договір укладений між сторонами на 10 місяців. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 продовжує користуватися кредитними коштами після 30 травня 2022 року матеріали справи не містять, а тому підстави для нарахування відсотків передбачених договором у банку відсутні, а нарахування відповідальності за ст. 625 в період дії воєнного стану заборонено Законом.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» відсотків у розмірі 17 603,76 грн не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості, з метою уникнення ускладнень при виконанні рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 60 700,00 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (77,51 %), з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 080,36 грн.
Крім того, з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 905,45 грн. (22,49 % від задоволених вимог).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми судового збору є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 1 174,91 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лютим Олегом Віталійовичем - задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №2037050010 від 30 липня 2021 року у розмірі 60 700 (шістдесят тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) судовий збір у розмірі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні 91 копійку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова