Справа №519/1304/24
2/519/632/24
29.10.2024 року м.Південне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.,
за участі відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5350629. ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 9979,50 грн відповідно до умов укладеного договору. 27.08.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором №5350629 від 22.06.2021, який було укладено між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 . В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023, в тому числі й за кредитним договором, який було укладено ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 . Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, тому станом на 10.03.2023 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 15685,80 грн. Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 15685,80 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 26.09.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, справа призначена у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу у його відсутність.
Відповідач в судовому засіданні визнав позов частково, а саме суму заборгованості в повному обсязі, просив звільнити його від сплати судового збору, так має інвалідність ІІ групи, та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 22.06.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5350629, відповідно до якого відповідач отримав від ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» в кредит грошові кошти у розмірі 9979,50 грн на строк 15 днів, зі сплатою за користування кредитом на умовах визначених пунктами 1.3.-1.7. кредитного договору.
27.08.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором №5350629 від 22.06.2021, який було укладено між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023, в тому числі й за договором позики, який було укладено ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином.
Станом на 10.03.2023 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 15685,80 грн, з яких:
- заборгованість за кредитом 9979,50 грн,
- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 3418,87 грн,
- заборгованість за комісіями у розмірі 1496,93 грн,
- інфляційні збитки у розмірі 642,05 грн,
- нараховані 3 % річних у розмірі 148,45 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно із ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Враховуючи вказані норми матеріального права, позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач надав належні та допустимі докази наявності між позивачем та первісним кредитором договірних відносин з кредитування, наявність договорів факторингу та перехід права вимоги за договором фінансового кредиту на підставі договору факторингу до позивача.
Відповідач належним чином умов договору не виконував. На погашення кредитних коштів оплату проводив частково та з порушенням термінів, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлений позов.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 01.07.2024, Акт №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 та заявку на надання юридичної допомогти №671 від 30.07.2024, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 9000 грн, за надання усної консультації - 2 години (ціна 3000 грн), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години (ціна 6000 грн).
А також наданий прайс-лист адвокатського об'єднання, відповідно до якого усна консультація погодинна складає від 1500 грн, складання позовної заяви погодинна складає від 1500 грн.
Однак, з огляду на складність справи, виконані адвокатським об'єднанням роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт і критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1-2 даної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2292,03 (18 685,80 х 3028 / 24 685,80) грн.
Але, судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, посвідчення безтермінове.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У постанові ВСУ від 01.03.2017 року у справі №6-152цс17 зроблено наступний висновок, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Тому, суд дійшов висновку, про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та вважає за можливе судовий збір у розмірі 2292,03 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 282-284 ЦПК України, ст.512, 514, 526, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд
Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9979,50 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 3418,87 грн, заборгованість з комісії у розмірі 1496,93 грн, нараховані 3 % річних у розмірі 148,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 642,05 грн, а всього 15685,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та компенсувати витрати зі сплати судового збору у розмірі 2292,03 грн, на користь ТОВ «Коллект Центр» за рахунок держави в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ТОВ «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І. Барановська