Провадження № 11-кп/824/4724/2024 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
ЄУН: 939/270/24 Суддя у суді І інстанції: С
23 жовтня 2024року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12023111050004048, внесеного до ЄРДР 2 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року,
за участю учасників апеляційного розгляду:
прокурора ОСОБА_7
законного представника потерпілої ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_5
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023111050004048 від 2 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито.
Судові витрати віднесені на рахунок держави.
Цією ж ухвалою вирішена доля речових доказів.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , не погоджуючись з рішенням суду в частині вирішення питання стягнення судових витрат, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду у цій частині змінити, поклавши на ОСОБА_5 відшкодування судових витрат за проведені у кримінальному провадженні експертизи. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрито на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, вважає, що суд безпідставно відніс судові витрати за рахунок держави.
Посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 126 КПК України, позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 342/1560/20, прокурор наголошує, що ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, тобто, стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак, в силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження повинна відшкодувати саме вона.
За таких обставин, на переконання апелянта, судові витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судових інженерно-технічних експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, законного представника потерпілої та обвинуваченої, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у тому, що 1 жовтня 2023 року приблизно о 19.20 год. поблизу с. Поташні Бучанського району Київської області, рухаючись по автодорозі сполученням «м. Київ - м. Ковель» в напрямку м. Ковеля, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, невчасно відреагувала на її зміну, та в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проявила злочинну самовпевненість, не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не впоралася з керуванням автомобіля марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого допустила з'їзд на узбіччя, по правий бік відносно її напрямку руху, у подальшому допустила наїзд на стовбур дерева.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження, у вигляді перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, ділянки осаднення у верхній третині правого стегна, які утворились від контакту з тупими предметами, яким могли бути виступаючі частини салону автомашини, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, так як для зрощення перелому такого характеру необхідний термін більший за 21 день, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому проксимальної фаланги другого пальця лівої кисті, які утворились від контакту з тупим предметом, яким могли бути виступаючі частини салону автомашини, і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, так як для зрощення перелому такого характеру необхідний термін більший за 21 день.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3 «б» та 12.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою провину визнала повністю і у скоєному щиро розкаялася, а також звернулася до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
З урахуванням заявленого обвинуваченою клопотання, проти задоволення якого не заперечували прокурор та ОСОБА_8 , суд першої інстанції, встановивши наявність підстав та передумов, передбачених законом, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 45КК України, а не ст. 46 КК України, як зазначено в апеляційній скарзі прокурора, у зв'язку з дійовим каяттям та закриття провадження у справі з цих підстав.
Прокурором в апеляційній скарзі не заперечується правильність звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав, а тому, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, колегія суддів вказані обставини не перевіряє.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при вирішення питання розподілу судових витрат.
Так, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 45 КК України та закриваючи кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в цій частині, з огляду на таке.
Так, положеннями ч.1 ст. 126 КПК України встановлено, що суд вирішує питання процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч.1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 598/1781/17 від 17 червня 2020 року, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з правової позиції, висловленої в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №342/1560/20 від 29 вересня 2021 року, у разі закриття кримінального провадження судом першої інстанції щодо особи з нереабілітуючих підстав, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закрито кримінальне провадження на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, що є нереабілітуючою підставою.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції при постановленні ухвали у порушення вимог ст.126 КПК України прийняв рішення про віднесення процесуальних витрат за проведені експертизи, за рахунок держави, хоча ці витрати підлягали стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 .
Недотримання судом норм ст.126 КПК України є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне, обґрунтоване рішення в частині відшкодування процесуальних витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у частині вирішення місцевим судом питання процесуальних витрат, відшкодування яких слід покласти на обвинувачену ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року, якою ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050004048 від 2 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито,-змінити в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз 3786,40 грн., 1434 грн.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3