1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Торез, Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 02 листопада 2024 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через порушення норм процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 та про зміну раніше повідомленої підозри відбулося із порушенням належної юридичної процедури, не уповноваженим на те органом. Відтак, ОСОБА_6 вважається не повідомленим про підозру відповідно до вимог КПК України.
Апелянт також зазначає про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 . Оскільки, більшість дій, що йому інкримінуються стосуються дій, безпосереднім виконавцем яких може бути лише посадова особа ДП.
Відтак, доведення наявності стійкого ієрархічного об'єднання створеного з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів без встановлення посадових осіб, що безпосередньо вчиняли такі дії є неможливим
На думку захисника, жодний доказ, в тому числі і матеріали негласних слідчих дій, не підтверджують умислу ОСОБА_6 щодо вчинення будь-яких неправомірних дій. У матеріалах долучених до клопотання відсутні будь-які результати НСРД за участю підозрюваного.
Посилається на неналежність висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 6087/24-72 від 04.07.2024 року.
За твердженням сторони обвинувачення сума збитків завданих державі, внаслідок неправомірних дій підозрюваних у даному кримінальному провадженні, становить 2 166 702 584, 36 грн. В той же час, з витягу ЄРДР вбачається, що усі основні епізоди, які інкримінуються ОСОБА_6 , внесено до реєстру в травні 2024 року. Однак, до часу внесення наведених епізодів до реєстру досудових розслідувань, між сторонами проведено взаєморозрахунки на суму 746 091 863,60 грн.
Окрім того, в Єдиному реєстрі судових рішень існують судові рішення, що набрали законної сили, та які не виконані щодо стягнення з ДП «ВК'Краснолиманське» на користь ТОВ «Краснолиманське» 317 575 114, 04 грн. Також наявні спори на суму 7 000 000 000 гривень на користь ТОВ.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні. За час досудового розслідування ОСОБА_6 30 разів виїжджав за кордон та повертався. Підозрюваний був обізнаний, що в рамках кримінального провадження органами слідства проводяться процесуальні дії, в тому числі і відносно його особи. На данний час органами слідства протиправно вилучено усі документи, що підтверджують особу ОСОБА_6 , та надають йому будь-яке право виїзду за кордон.
Доводи сторони обвинувачення щодо можливості знищення доказів, впливу на свідків є необгрунтованими припущеннями та нічим не підтверджуються.
На думку захисника, кримінальне провадження здійснюється не уповноваженим органом із порушенням підслідності, а клопотання не підсудне Печерському районному суду м. Києва.
Зокрема, інкриміновані ОСОБА_6 статті закону про кримінальну відповідальність, не відноситься до підслідності Державного бюро розслідувань.
Крім того, ОСОБА_6 є депутатом Донецької обласної ради, а кримінальні провадження відносно депутатів обласних рад, дії яких кваліфікуються за ст. 209 КК України відноситься до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Наявність критеріїв, передбачених ч. 5 ст. 216 КПК України свідчить про підслідність даного кримінального провадження НАБУ, відповідно усі питання судового контролю на стадії досудового розслідування відноситься до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Посилається на характеризуючі дані про особу підозрюваного, який є публічною особою, системно допомагає армії, що має наслідком численні листи подяки від військових. ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, інвалідність третьої групи, на його утриманні перебуває мати пенсійного віку.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Як убачається з матеріалів судового провадження, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року, у тому числі, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
17 травня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
27 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
06 вересня 2024 року старшийслідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвало слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року клопотання органу досудового розслідування задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, є обґрунтованою.
Слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч твердженням сторони захисту дійшов правильного висновку про продовження їх існування.
Зокрема, слідчий суддя визнав доведеним, що матеріалами клопотання підтверджується ризик переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, спотворення або приховання будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливу на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення у яких ОСОБА_6 підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в їх сукупності із вказаними обставинами, слідчий суддя врахував обставини, викладені у підозрі, кримінальне покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винним, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначено у клопотанні слідчого.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України та обставини інкримінованих ОСОБА_6 діянь.
Доводи апелянта, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, неуповноваженим на те органом, оскільки інкриміновані підозрюваному злочини не відносяться до підслідності Державного бюро розслідувань, є необгрунтованими.
Так, постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про визначення підслідності кримінальних правопорушень та об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 16 травня 2024 року (т. 1 а.с. 64-66) визначено підслідність кримінальних правопорушень в об'єднаному кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 за Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.
З матеріалів провадження убачається, що повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 здійснено слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 . Враховуючи наведене, колегією суддів не встановлено будь-яких порушень при здійсненні повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.
Крім того, твердження сторони захисту про те, що у цьому кримінальному провадженні здійснення судового контролю відноситься до Вищого антикорупційного суду, є безпідставними.
Відповідно до ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Таких умов в даному кримінальному провадженні не убачається.
При цьому, прокурором у судовому засіданні апеляційної інстанції надано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2024 року (а.с.137-146, т. 6) винесену за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру.
За результатами розгляду вказаної скарги, провадження закрито, з тих підстав, що скарга на повідомлення про підозру ОСОБА_6 не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді.
У даній ухвалі дано оцінку доводам сторони захисту про те, що ОСОБА_6 є депутатом Донецької обласної ради, а відтак порушено його права.
Зокрема, зазначено, що існує невизначеність як щодо статусу ОСОБА_6 як депутата Донецької обласної ради 6 скликання, обраного на чергових виборах 31.10.2010, так і щодо дострокового припинення його повноважень внаслідок дострокового припинення повноважень Донецької обласної ради.
Оскільки, слідчому судді не надано судового рішення, яким вирішено спір щодо дострокового припинення повноважень депутата Донецької обласної ради ОСОБА_6 , тому на момент розгляду питання про підсудність скарги на повідомлення про підозру, поданої до суду адвокатом ОСОБА_5 , відсутні підстави вважати, що має місце умова, передбачена п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, для визначення підсудності Вищому антикорупційному суду кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
Окрім того, у скарзі фактично поставлено на вирішення питання підтвердження або спростування статусу депутата Донецької обласної ради у підозрюваного ОСОБА_6 , а також питання дострокового припинення повноважень Донецької обласної ради, що не належить до компетенції слідчого судді.
Посилання захисника на характеризуючі данні про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, інвалідність третьої групи, на його утриманні мати пенсійного віку, є публічною особою, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15
Унікальний номер справи 757/40027/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження 11сс/824/6200/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК