1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді художнього редактора в Академії педагогічних наук України, одруженої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 109 КК України,
за участю: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 11 жовтня 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважає оскаржувану незаконною та необгрунтованною.
На думку апелянта, слідчим суддею не правильно надано оцінку протоколам НСРД, як таким, що підтверджують обґрунтованість підозри. Крім того, вказані протоколи мають повідомлення особи на прівище « ОСОБА_9 », яка виготовляла мультфільми.
Слідчим суддею не взято до уваги відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також дані про особу ОСОБА_6 . Зокрема, не враховано те, що підозрювана одружена, має постійне місце проживання, вищу освіту, є членом Національної спілки кінематографістів України, раніше не судима, володіє нерухомістю.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили ї задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023101110000742, за підозрою, у тому числі ОСОБА_10 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 109 КК України.
14 травня 2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 109 КК України.
09 серпня 2024 року слідчий 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_10 в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 109 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу.
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про їх наявність. Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших невстановлених співучасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховано під час застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, на цей час не зменшилися та продовжують існувати.
Врахування тяжкості покарання при розгляді питання щодо запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. У даному кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого їй кримінальних правопорушень.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваної, яка одружена, має постійне місце проживання, вищу освіту, є членом Національної спілки кінематографістів України, раніше не судима, володіє нерухомістю, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Унікальний номер справи 760/18447/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження 11сс/824/5888/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК