22 жовтня 2024 року місто Київ.
Справа №359/8817/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16351/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович,на ухвалу Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 19 серпня 2024 року (у складі судді Чирки С.С., інформація щодо повного тексту відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди
Позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням фото позивача без його згоди, що є втручанням в особисте життя.
Представником позивача разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, якою він просить суд: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2487 га, кадастровий номер 3225588201:02:016:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти з указаною земельною ділянкою будь-які юридично значимі дії, направлені на її відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, технічних характеристик), поділ.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 доларів США. Зазначає, що відповідач є громадянином іноземної держави, вказане вище нерухоме майно є єдиним активом, за рахунок якого можливо забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Водночас зазначає, що запропонований спосіб забезпечення позову є співмірним із предметом позову та можливе відчуження відповідачем вказаного майна унеможливить фактичне виконання судового рішення та ефективний захист прав позивачки у разі задоволення позову.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 19 серпня 2024 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача 3 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала незаконна.
Вказує, що відповідач як титульний власник вказаної вище земельної ділянки не обмежений в тому, щоб у будь-який час після отримання інформації про відкриття відносно нього судового провадження про стягнення грошових коштів в розмірі 50000,00 доларів США здійснити відчуження вказаного майна чи його поділ або передачу в обтяження (іпотеку), унеможливлюючи в такий спосіб виконання судового рішення за рахунок цього майна. Запропонований спосіб забезпечення позову є співмірним із предметом позову. Разом з тим, такий спосіб забезпечення позову не спричинить для відповідача жодних збитків та не створить жодних ризиків для настання збитків, оскільки жодним чином не перешкоджає користуванню відповідачем належною йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням.
Зазначає, що згідно з Інформаційною довідкою № 391083693 від 15.08.2024р. будь-якого іншого нерухомого майна на території України відповідач не має.
Ухвалою Київського апеляційного судувід 6 червня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник позивача - Гуревич М.Г. підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про стягнення моральної шкоди. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не відповідає меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних підстав.
Згідно ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди .
Вирішуючи справу, апеляційний суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, щовідсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, так само як і утруднити чи зробити неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, заява по забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача, існування обставин, які в подальшому можуть призвести до ускладнення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду під час розгляду справи, не встановлено.
Той факт, що у власності відповідача з нерухомого майна є лишеземельнаділянка(кадастровий номер 3225588201:02:016:0032) не може слугувати достатнім аргументом для накладення арешту на зазначену ділянку для забезпечення позову про відшкодування моральної шкоди, і не слугує доказом неспроможності фактичного виконання судового рішення у випадку його можливого задоволення.
Колегія суддів, також вважає, що матеріали справи не свідчать про те, що між сторонами існує реальний спір з приводу спричинення позивачу моральних страждань.
За таких обставин накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке не є предметом спору може мати більш негативні наслідки, в тому числі і порушення прав інших осіб, ніж ризики невиконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, в разі задоволення позову. Висновок суду про неможливість порівняти вартість арештованого майна з заявленою позивачем ціною позову також визнається апеляційним судом правильним.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.
Відповідно рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович - залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суд Київської областівід 19 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська