1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_21 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 жовтня 2024 року, апеляційні скарги з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року,
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буда-Орловецька, Городищенського р-ну., Черкаської обл., громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку захисника підозрюваної ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотаннястаршого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 год. до 06:00 год. наступної доби, за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком на два місяці до 30 вересня 2024 року та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор та захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Прокурор просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень та покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідком ОСОБА_14 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Захисник просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу слідчого судді.
Захисник зазначає, що слідчим суддею розглянуто неіснуюче клопотання слідчого про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки орган досудового розслідування звернувся до суду із клопотанням про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Зауважує, що на момент вручення клопотання стороні захисту та його розгляду, підозрювана ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Городищенське медичне об'єднання» Городищенської міської ради Черкаської області. Стороною захисту, слідчому судді повідомлено про поважність причин неприбуття підозрюваної, при цьому надано належні чином завірені копії довідок з лікарні, однак до підозрюваної застосовано примусовий привід.
Серед іншого, вказане клопотання розглянуто поза межами строку, а строк дії попереднього запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчився до розгляду зазначеного клопотання, а саме 29 липня 2024 року.
На думку захисника, клопотання не підсудне Печерському районному суду м. Києва, оскільки органом досудового розслідування у кримінальному провадженні є ГСУ ДБР, яке територіально розташоване у Шевченківському районі міста Києва.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі зазначив, що слідчим суддею допущено порушення вимоги, передбачені ст. 370 КПК України. Зокрема, слідчим суддею не враховано неналежне виконання підозрюваною ОСОБА_15 обов'язків покладених на неї ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва. Вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною тяжкого злочину, особи підозрюваної та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби із покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, який неодноразово продовжувався.
Разом з тим, підозрювана ОСОБА_7 у порушення вказаних обов'язків, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, без поважних причин не прибула у судове засідання призначене на 27 червня 2024 року.
Крім того, під час особистого вручення повістки про виклик до Печерського районного суду м. Києва у зв'язку з перенесенням судового розгляду на 28 червня 2024 року, підозрювана відмовилася від її отримання, та погодилася отримати повістку, лише після здійснення аудіо,- відео,-фіксації процесуальної дії.
Разом із тим, підозрювана ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування до шести місяців не прибула до Печерського районного суду міста Києва у судові засідання призначені на 19, 22 та 23 липня 2024.
Свою неявку мотивувала тим, що перебуває на лікуванні в медичному закладі, хоча відповідно до довідок медичного закладу, які долучено до матеріалів клопотання та під час судового розгляду, ОСОБА_7 відповідно до стану здоров'я могла брати участь у проведенні судового засідання. Вказане підтверджується протоколами допиту свідків, а саме лікарів медичного закладу в якому перебувала підозрювана.
Крім цього, ОСОБА_7 проігноровано можливість доєднатися до судового провадження через підсистему електронний суд єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, навіть після прибуття до лікувального закладу, де вона знаходилася.
Зауважує, що підозрювана ОСОБА_7 також не прибула 26 липня 2024 року на розгляд клопотання про зміну їй запобіжного заходу, у зв'язку із перебуванням на лікуванні в медичному закладі.
Цього ж дня, слідчим суддею прийнято рішення про перенесення судового засідання на 30 липня 2024 року, на яке підозрювана також не прибувала, хоча цього ж дня виписана з медичного закладу. У зв'язку із повторною неявкою підозрюваної ОСОБА_7 , слідчою суддею задоволено клопотання прокурора та прийнято рішення про застосування приводу.
Прокурор вважає, що вказані обставини свідчать про систематичний характер не виконання підозрюваною ОСОБА_15 покладених на неї обов'язків, в тому числі передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з чим просив задовольнити подану апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення і просив її задовольнити, доводи захисників та підозрюваної, які підтримали скаргу сторони захисту та заперечили щодо вимог апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024000000000109, за підозрою, у тому числі ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
29 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
25 липня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про зміну підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу з домашнього арешту у певний період доби на запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 вересня 2024 року із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Разом із тим, прокурор у судовому засіданні першої інстанції (журнал судового засідання від 31.07.2024 а.с.168-172, т. 20) уточнив клопотання про, що зазначено в оскаржуваному рішенні, та просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку із закінченням строку дії попередньої ухвали про продовження строку дії домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 год. до 06:00 год. наступної доби, за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком на два місяці до 30 вересня 2024 року та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрювану, заслухано думку прокурора та позицію захисників, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею всупереч доводам сторони захисту обґрунтовано встановлено, що вказані у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Незважаючи на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначено у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
При цьому, слідчим суддею враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, можливість ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а відтак відмовив у задоволенні клопотання слідчого та застосував до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
Крім того, вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя також врахував кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та дані про особу підозрюваної.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на те, що слідчим суддею розглянуто неіснуюче клопотання, оскільки до суду подано клопотання про «зміну» підозрюваній запобіжного заходу, натомість слідчим суддею до підозрюваної «застосовано» запобіжний захід, не заслуговують на увагу.
Зокрема, прокурор в судому засіданні першої інстанції (журнал судового засідання від 31.07.2024 а.с. 168-172, т. 2) уточнив клопотання про що зазначено в оскаржуваному рішенні, та просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку із закінченням строку дії попередньої ухвали про продовження строку дії домашнього арешту.
Доводи сторони захисту про непідсудність клопотання Печерському районному суду м. Києва, є необґрунтованими.
Як встановлено колегією суддів, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000109 від 07.02.2024 року, за підозрою, у тому числі ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.
Враховуючи те, що юридична адреса Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань - м. Київ, 01011, вул. Панаса Мирного, 28, який територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва, тому клопотання слідчим подано в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Колегією суддів також враховано те, що строк дії оскаржуваного рішення закінчився 30 вересня 2024 року, а у судовому засіданні апеляційної інстанції стороною обвинувачення повідомлено, що підозрюваній ОСОБА_7 змінено запобіжний захід із домашнього арешту у певний період доби на цілодобовий домашній арешт.
З огляду на викладене, доводи захисника та прокурора щодо скасування ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року, відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційні скарги з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 Ф ОСОБА_18
Провадження 757/33160/24-к
Справа № 11-сс/824/5423/2024 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Категорія ст. 201 КПК Доповідач: ОСОБА_20